Сьогодні Кіровоград показав своє справжнє обличчя і вивів на чисту воду адептів «руського міра» і ностальгуючих за славним минулим. Поспостерігати за обличчям і настроями Кіровограда можна було на громадських слуханнях, організованих міськрадою з метою пошуку універсальної концепції для найменування та перейменування вулиць міста.
Сьогодні, 9 квітня, відбулися громадські слухання «Про найменування та перейменування вулиць міста», на яких топонімічна комісія в особі Миколи Тупчієнка представила «музейну концепцію» для перейменування вулиць Кіровограда. Її суть полягає у максимальному збереженні автентичних назв міста, які виникли у різні епохи, мають значний період побутування і утвердилися в історичних документах та народній традиції.
За словами науковця, на сьогоднішній день у Кіровограді склалася досить цікава ситуація з назвами вулиць: 67% – носять радянські назви, більше 30% – мають відношення до української історії загалом, а менше 30% – увібрали у себе історію Кіровограда.
Беручи в основу філософський підхід до найменування та перейменування вулиць міста, Микола Тупчієнко запропонував концепцію, максимально наближену до історизму і максимально віддалену від людей.
«Назви кіровоградських вулиць повинні передавати самобутність міста в усіх його вимірах (географічному, ландшафтному, кліматичному, виробничому, культурному, історичному). У той же час кількість антропонімічних, узагальнюючих та ювілейних назв має бути суттєво зменшена», – переконаний Микола Петрович.
Також Тупчієнко виступив за 10-річний мораторій на перейменування міських топонімів іменами померлих діячів політики, культури, виробництва і виступає за перейменування Кіровограда в Єлисаветград.
Відповідно, дана концепція викликала шквал критики, як серед старшого, так і серед молодшого покоління. Перші почали заступатися за радянських героїв, інші наполягали на державницькій концепції. Яскраво і доступно висловив свою позицію доктор історичних наук Юрій Митрофаненко: «Російські, імперські, радянські – антидержавні цінності громади. Нам треба зосередити свою увагу на державницько-історико-краєзнавчій концепції». Приблизно таку саму позицію висловили журналіст Світлана Орел, журналіст і краєзнавець Юрій Матівос, професор Григорій Клочек, керівник ГО «Просвіта» Олександр Ратушняк.
Ті, хто виступав проти державницького підходу до перейменування вулиць, свою позицію аргументували просто: радянська влада – не російська, а СРСР – то невід’ємна частина української історії, і саме за часів Союзу Кіровоград досягнув піку свого економічного розвитку.
Після 2,5 годин запеклих дебатів врешті-решт Сергій Запорожан, ведучий громадського засідання, запропонував продовжити роботу міської топонімічної комісії над даним питанням і пізніше винести єдину концепцію на розгляд громади.