Учора, 6 квітня, до Кіровограда приїхав сучасний український письменник Сергій Жадан з презентацією книги «Життя Марії».
«Життя Марії» інколи сприймають, як книгу про війну. Сам Сергій Жадан таку думку заперечує: «Тексти про любов, про відданість, про віру.. Потрібно пам’ятати, що кожна війна закінчується, а нам треба буде жити далі, тому треба жити так, щоб не соромно було дивитись один одному в очі».
Було забагато світла прожекторів на обличчя і забагато світла поезії на почуття кожного, як би пафосно то не звучало. Сергій Жадан читав вірші, кожен з яких проникав в свідомість і сягав до найглибших закутків сердець слухачів. Оплески лунали після кожної поезії: десь сильніші, а десь спокійніші, різної потужності із різних куточків залу. А це означає, що кіровоградці не просто бездумно плескали під декламацію відомого митця – люди слухали і обирали своє.
В автора своєрідна манера виконання: без пафосних вигуків-акцентів на деталях – просто читав. Кожним порухом руки Сергій Жадан відбивав такт сказаного ним слова. Між поетом і аудиторією не було традиційного для таких творчих вечорів контакту очей декламатора з глядачем (Жадан майже не дивиться в зал – лиш зрідка кидав погляд). Митець привертав увагу слухачів лише за допомогою своїх слів, сплетених у ніжне мереживо поезій. З його уст все звучало по-іншому і сприймалося зовсім не так, як під час самостійного читання.
Так, Жадан пише не про війну, а про життя в усіх його проявах – народження і смерть, мир і боротьба, відданість і зрада, прощення і розплата… Жадан пише вірші про кожного з нас і кожен може знайти на сторінках його книг і своє ім’я, і свою історію, і свою долю. «Все було насправді. Я нічого не вигадав», – каже письменник і ми йому віримо.
Ольга Ткаченко, Перша електронна газета.