Позавчора у Помічній відбулися громадські слухання з приводу подальшої долі Помічнянської лінійної лікарні – колишнього відомчого закладу «Укрзалізниці». Багатогодинне обговорення, супроводжувалося взаємними звинуваченнями представників кількох медичних закладів району у неефективності роботи і несправедливому розподілі державної субвенції. А ще – розкрило проблеми галузі в цілому і поставило питання, відповідь на які наразі не мають ні міністерство охорони здоров`я, ні чиновники обласного чи районного рівня, ні самі медичні працівники.
Медична реформа: світле майбутнє і невизначене сучасне
У 2015 році проходитиме підготовчий етап проведення повномасштабної медичної реформи, неодноразово наголошував під час прес-конференцій міністр охорони здоров`я Олександр Квіташвілі. На цьому етапі передбачається передача державних закупівель міжнародним організаціям, спрощення процесу перереєстрації ліків та виробів медичного призначення, переведення відомчих лікарень в єдину структуру. Позиція міністра чітка: українська медицина має базуватися на трьох китах – це створення умов вільного вибору українцями лікарень, коли гроші «йдуть» за пацієнтом, економічна свобода закладів охорони здоров’я та вільна конкуренція на ринку медичних послуг.
Цей процес, як і будь-яка реформа, не проходить безболісно. Рішення приймалися поспіхом, нормативна база підготовлена не була. Цілий місяць працівники колишніх відомчих закладів не отримували зарплатню – казначейство не пропускало платежі з державного бюджету де-юре ще відомчим медичним закладам. Більш того, не було чітких роз`ясень та бачення вирішення ситуації від міністерства. Свого часу це вилилося у масові протести працівників шахтарської лікарні і громади міста у Смоліному, дискусію навколо шахтарської лікарні у Кіровограді. Загалом проблему можна окреслити так: відомчі медичні заклади були забезпечені відчутно краще за бюджетні, зараз їм доведеться жити за одними умовами і по єдиним нормативам. Або шукати додаткові можливості для фінансування в умовах економічної кризи.
Помічнянська лікарня: жили добре, та це в минулому
Загалом ситуацію можна описати так: «Укрзалізниця» з радістю готова позбутися медичних закладів, весь тягар фінансування яких лягає на бюджет підприємства, і передати їх у загальне підпорядкування. У державному бюджеті на 2015 рік передбачено передачу фінансування медичних закладів, які належали «Укрзалізниці», місцевим бюджетам. Фінансування відбуватиметься за рахунок медичної субвенції. Держава ж виділяє медичну субвенцію у залежності від кількості населення, є нормативи, згідно з якими на лікування кожного жителя населених пунктів, які обслуговуються конкретним медичним закладом, на рік державою виділяється приблизно 600 грн. Та у відомчих лікарень «Укрзалізниці» була своя специфіка: до їх підпорядкування входили відділення та амбулаторні пункти у інших районах і навіть областях.
У випадку з вузловою лікарнею станції Помічна її структурні підрозділи знаходяться також і у інших населених пунктах: амбулаторія у Кіровограді, фельдшерський пункт Адабашський щебзавод у Новоукраїнському районі і навіть у Миколаївській області – Вознесенська амбулаторія та фельдшерський пункт станції Підгородна. Відповідно до нормативів на кількість населення у 20000 чоловік, лікарня мала 80 ліжко-місць і отримувала відповідне фінансування. Як міська лікарня цей заклад обслуговуватиме біля 7100 людей, що за нормативами вимагає 20 ліжко-місць у лікарні.
Медична субвенція: по-братськи чи по справедливості?
Конфлікт знаходиться у бюджетній площині. Менше ліжко-місць – менше фінансування, скорочення штату (в основному – технічного персоналу). До того ж лікарня мала власний спецфонд, який суттєво наповнювався за рахунок виплат «Укрзалізниці» за проходження медоглядів та обов`язкового передрейсового і післярейсового обстеження машиністів. Одеська залізниця у цій ситуації з полегшенням позбувається фінансового тягаря: віднині усі медогляди проходитимуть у Знам`янці, а передрейсові і післярейсові у медичних пунктах залізниці, що є суттєвою економією коштів для підприємства. Для лікарні це означає одне: віднині жити доведеться за загальними правилами або шукати можливість надавати додаткові платні послуги.
На практиці бюджетне фінансування у вигляді субсидії розподіляється таким чином: 6 млн грн на рік отримає помічнянська лікарня, 10 млн – центральна районна лікарня у Добровеличківці. Наскільки цей розподіл є справедливим? У цьому є ще одна лінія конфлікту. Адже помічнянська лікарня прийняла за рік на стаціонар близько 2000 хворих, а ЦРЛ (Центральна районна лікарня – ред.) – утричі більше. Крім того, з виступів головного лікаря помічнянської лікарні і хірурга цього закладу з`ясувалося, що є інтрига з планами розділення поліклініки і лікарні з єдиного комплексу, а розмови про скорочення (тобто в перспективі – зменшення фінансування у наступні бюджетні періоди) йдуть виключно про стаціонар, а не поліклініку.
Помічнянська лікарня: погляд з середини
Головний лікар вузлової лікарні Помічної Вікторія Воронько і провідні спеціалісти закладу стверджують: вони лікують хворих з усього району і навіть з Миколаївської області.
Приймали жінку, яка народила двійню безпосередньо у потягу, провели операцію директору аеропорту Домодєдово, видаляли селезінку ще одній москвичці – вузлова станція, залізничний трафік великий. До того ж центральна районна лікарня у Добровеличківці знаходиться за 27 км, взимку часто туди проблематично доїхати. Тому у Помічній є і дитяче відділення, і хірургічне відділення з хірургом, анестезіологом, травматологом і акушером-гінекологом. Адже переважна кількість жителів Помічної є залізничниками, виробничі травми трапляються, як і випадки на кшталт ножового поранення легенів і печінки. «Теоретично таку людину можна довезти до ЦРЛ, але практично ризик є великим. Як і у випадку з гострою гінекологічною патологією, позаматковою вагітністю. Оцим ми тут і займаємось. За неповний перший квартал 2015 року ми провели 15 операцій, 8 з них – жителі інших населених пунктів. Якщо закрити відділення, 95% хворим благополучно доїдуть до ЦРЛ. Але залишається 5%, про яких теж треба думати», – розповідає хірург Юрій Рудий.
Хірургічне відділення – гордість невеличкої вузлової лікарні. Повноцінна операційна, задовільні палати. В цілому у лікарні тепло, хоча і помітно, що електроенергія економиться: світло у коридорах і приміщеннях, де немає людей, вимкнуто. На медичних постах горить «чергове» світло.
«У нашому комплексі є і поліклінічне відділення. Загалом у комплексі працює 263 людини, з них у Помічній – близько 200», – розповідає головний лікар.
Та час йти на громадські слухання з цього питання, на яких зібралася досить велика кількість жителів міста і були присутніми помічнянський міський голова Микола Антошик, заступник голови районної ради Сергій Хрущ, помічник народного депутата України Станіслава Березкіна Ірина Малик, головний лікар помічнянської районної лікарні, а також головний лікар Добровеличківської ЦРЛ Петро Гинькут.
Громадські обговорення: спільного бачення немає
Практично повна зала, що незвично як для такого невеличкого міста. Пояснення просте: місто знаходиться у помітному занепаді. Кидаються в око напівзруйновані будівлі, та і біля лікарні маячіє масштабна недобудова – заморожене ще за радянських будівництво багатоповерхового корпусу лікарні. Населення міста суттєво зменшилося, потреби у такій лікарні навіть з урахуванням населення сусідніх сіл немає. Питання скорочення чи реорганізації лікарні жителі міста сприймають як наступ на їх права – ледь не останнє, чим є пишатись у Помічній, крім вокзалу, хочуть закрити. Саме такі чутки ходять серед містян.
Дехто закидає лікарні, що на стаціонарі лежать бабусі «як на курорті», лікарі відповідають – людям, які все життя пропрацювали на залізниці, потребують не тільки підтримки здоров`я, але й уваги, на яку вони заслужили роками праці.
«Ні районна рада, ні міська влада не знає, у якому форматі існуватиме лікарня, – каже присутнім міській голова Микола Антошик, – Виникла ця ситуація не з нашої вини – ні району, ні області. Нам треба зняти напругу і визначити: як надалі лікарні існувати».
Помічнянська вузлова лікарня: розподіл коштів справедливий, але їх мало
Головний лікар вузлової лікарні розповіла, що насправді вони вдячні державі за справедливий, на її думку, розподіл субвенції на користь помічнянської лікарні у 6 млн 230 тис грн, адже інші колишні відомчі лікарні «Укрзалізниці» отримали фінансування у меншому обсязі.
«Якщо відкинути комунальні послуги, харчування і лікування, у нас залишається 519 тис грн на зарплату, що дуже мало. Ми сподіваємось на допомогу спонсорів, щоб допомогли з вугіллям для опалення та сплатою за спожиту електроенергію. Я дуже часто чую фразу: ви жили дуже добре завдяки Одеській залізниці. І це так. Та далі так вже не буде. Якщо буде оптимізація, зменшення кількості ліжко-місць – будуть скорочення».
Районна рада: «Нам допоможуть народні депутати»
За відсутню виконавчу владу (адже ні представники РДА, ні облдержадміністрації, запрошені для обговорення, на зустріч не приїхали) на зібранні «віддувався» представник депутатського корпусу району, заступник голови райради Сергій Хрущ: «У минулому році фінансування Центральної районної лікарні, помічнянської лікарні та районного центру медико-санітарної служби були профінансовані на суму 26 млн грн. У цьому році загальний обсяг фінансування на 5,1 млн менший. Цього замало. Та я вважаю, що ми розподілили субвенцію справедливо. Проблема у тому, що Помічна – монофункціональне місто, залізничне. Інших доходів, крім доходів із залізниці, місто не має. А лінійна лікарня обслуговує не тільки місто, а всю лінію. Виходить так, що за рахунок субвенції ми виплачуємо зарплату людям, які працюють в іншій області, це приблизно 70 ставок, адже залізниця нам передає лінійну лікарню цілісним комплексом.
Ще однин нюанс – «Укрзалізниця» залишила у власності 10 дорожніх лікарень, на які виділяється з держбюджету 290,7 млн грн за рахунок зменшення медичної субвенції місцевим бюджетам. У Добровеличківського району забрали 150,1 тис грн. Два з половиною місяці ми намагаємося вирішити весь цей комплекс питань. Ми зустрічаємось і працюємо з народними депутатами Станіславом Березкіним, Костянтином Яринічем, Олександром Горбуновим, писали спільні листи, обґрунтовували позицію, що так не повинно бути. У кожного цих з депутатів є власне бачення ситуації, власні законопроекти, які проходять обговорення у профільних комітетах Верховної Ради. Головне, що питання закриття вузлової лікарні не стояло і не стоїть, хоча хтось у місті таке активно розповідає». Та треба визнати, що значна кількість присутніх до цієї тези не дослухалася. Тема закриття лікарні мусувалася під час багатогодинного засідання постійно, звідки взялися таки чутки – невідомо, адже такі плани чиновниками ніколи не озвучувалися.
Або все, як було, або – страйк
У залі лунали вигуки: «Якщо закриють лікарню – ми перекриємо залізницю», представник профспілок зі сцени напряму не погрожував страйком, та заявив: «Якщо комплекс не залишать у тій формі, у якій він є, а проведення медичних оглядів не залишити за нашою лікарнею, у нас є спільна позиція, але є і гарячі голови. Ми запрошували чиновників приїхати, а вони нас проігнорували. Старше покоління пам`ятає події в Миколаєві: колесики як крутяться, так можуть і зупинитись!». Уточнювати він не став, та натяк на страйк зал зустрів оплесками.
Депутати Верховної Ради пропонують вихід з ситуації
Слово надали представнику народного депутата Станіслава Березкіна, депутату Кіровоградської обласної ради Ірині Малик: «Подібних відомчих лікарень у області 5, по Україні – близько сотні. Ця проблема стосується більше, ніж 2000 працівників і близько 1,2 млн пацієнтів. Питання глобальне. До нього держава підійшла не підготовлено, передача у комунальну власність таких закладів не була відпрацьована, та найгірше, що не було відпрацьоване питання утримання цих закладів.
До честі керівників Добровеличківського району, ще у січні ми отримали лист від заступника голови районної ради Сергія Хруща, одночасно народний депутат Станіслав Березкін отримав лист від міського голови Знам’янки. За місяць ми розробили три законопроекти, адже зміни мають бути не тільки до бюджету, але і зміни до податкового і бюджетного кодексів. Суть цих законопроектів: вони передбачають збереження фінансування у тому обсязі, як і було на рівні 2014 році, за рахунок державного бюджету по програмі підтримки медичних працівників залізничної галузі. Я сьогодні записувала кожну раціональну пропозицію, яка прозвучала в залі, і передам їх народному депутату. Основна теза, яку я почула – медичний заклад треба зберегти у повному обсязі. Але я прошу: ведіть протокол зборів, хай усі пропозиції будуть зафіксовані. І основні тези з цього протоколу треба передати голові Кіровоградської ОДА, голові обласної ради, опублікувати у районній газеті. Питання треба вирішувати спільними зусиллями. Ми максимально намагаємось зробити так, щоб це питання не було заговорене. У свою чергу я прошу вас підтримати наші законопроекти, зареєстровані ще 23 лютого. Проекти проходять законну процедуру у комітетах Верховної Ради. Народний депутат пропонує вирішити питання шляхом збільшення дохідної частини державного бюджету, за рахунок невідшкодування ПДВ виробникам технічних культур. А це дозволить залучити до державного бюджету близько 3 млрд грн, з них направити більше 1 млрд грн на фінансування медичної галузі, і майже 2 млрд – на оборону країни. Прошу вас, як громаду, направити звернення до голови Верховної Ради України і голову профільного комітету про підтримку наших ініціатив, які вирішать питання не тільки помічнянської лікарні, але й на рівні усієї України».
Центральна районна лікарня: «Ми працюємо значно ефективніше!»
Коли перейшли до подальшого обговорення долі медичного закладу, у залі з`явилися заклики «реструктуризувати Центральну районну лікарню, бо там пролікували 500 людей, а у нас – 2000». На сцену вийшов головний лікар Центральної районної лікарні, який заявив: «Критикувати у відповідь медичну галузь вашого міста у мене бажання взагалі немає. Я просто відповім на закиди. Ми у Добровеличківці вилікували 570 жителів тільки міста Помічна. А жителів усього району – 6200 за рік. З початку цього року вже проліковано 1300 чоловік. Показники нашої лікарні – одні з найкращих у області. Поки ваша лікарня (помічнянська – ред.) не займалася кадровими питаннями, наш кадровий потенціал зріс на 20 лікарів. Колектив омолодився на 25%, з`явилися лікарі, яких у районі багато років не було. У нас чотири акушери-гінекологи, чотири хірурги, ефективно працює і повністю укомплектована реанімація.
Лікарня у Помічній має бути, але вона має працювати ефективно і прозоро. Я, наприклад, кожного року звітую і перед громадою, і в пресі про результати роботи лікарні, про ефективність використання коштів. Я вам пропоную просто порівняти штати наших лікарень і використані кошти. І ви побачите досить цікаві результати. Не дорікаючи вашій лікарні, ми працюємо в рази ефективніше».
Помічнянська лікарня і її поліклініка «перетягують ковдру»
«Твердження про оптимізацію – дуже жорстке, воно викидає працівників лікарні і їх сім`ї за життєвий поріг», – відповів хірург помічнянської лікарні Юрій Рудий. Він звинуватив голову комісії міської ради з розвитку медицини, яка вивчала питання і зробила висновок про неефективність роботи лікарні, у необ`єктивності: «Можливо, головний лікар ЦРЛ подумав, що у нас перефінансування, і ці 6 млн грн не потрібні нашій лікарні. А все чому? Бо голова комісії міської ради порадилася тільки з головою поліклінічного відділення».
Лінія прихованого конфлікту з поліклінічним відділенням, яке, схоже, прагне адміністративної і фінансової самостійності від комплексу, виникала не раз під час обговорення долі лікарні. «В умовах недофінансування кожен тягне на себе ковдру. Та про скорочення поліклінічного відділення ніде не йдеться. Я поважаю лікарів поліклінічного відділення, вони пропрацювали по 40-50 років і в такому віці ще надають медичну допомогу. Але через свій вік вони не можуть працювати в ургентній (стан хворого, який загрожує життю – ред.) цілодобовій допомозі. Консультативна допомога від поліклініки буде, але що робити, коли буде загроза життю?», – розповідав Юрій Рудий.
Обласне управління охорони здоров`я: «Лікарня не потрібна, але ми її залишимо»
Олександр Скрипник, заступник директора – начальник управління з розвитку та організації медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Кіровоградської ОДА, так прокоментував ситуацію навколо проблемної лікарні: «Минулої середи і п`ятниці я був на засіданні постійної комісії з охорони здоров`я у Добровеличківці разом з міським головою, головним лікарем, завполіклінікою. І на сесії районної ради. Я ж не можу жити в Добровеличківці, у мене ще ціла область є. Але ми постійно працюємо в районі над цим питанням і з органами виконавчої влади, і з депутатським корпусом.
Лікарня відноситься на даний час до управління міністерства інфраструктури та ДП «Одеська залізниця». І керівник закладу досі має контракт з цим підприємством, досі діє статут і колективний договір з підприємством. Організаційний та функціональний план дій по передачі подібних відомчих лікарень відсутній.
Територіальна громада району не заперечує про передачу цілісного майнового комплексу до комунальної власності, та робиться це постановою Кабміну, якої ще немає. Власник на даний момент – залізниця. І громадські слухання треба проводити з ними.
Ми ж можемо наразі говорити не про якісь рішення, а про бачення ситуації. А бачення таке: якщо залишати у майбутньому 80 ліжок у помічнянській лікарні, доведеться скорочувати ліжко-місця у Центральній районній лікарні. Та нагадаю, що у Помічній немає ні реанімації, ні пологового відділення. Концепція надання медичних послуг в Україні така: є базовий заклад районного рівня зі стаціонаром, усі інші лікарні надають амбулаторну допомогу. Є доручення голови ОДА з цього приводу і позиція управління охорони здоров`я.
Якщо ЦРЛ робить три-чотири операції на день з реанімацією, у Помічній роблять одну операцію на тиждень. Усі залізничники мають страховий поліс, та на амбулаторне лікування ці кошти не передбачені. Люди лягають на стаціонар, щоб використати ці кошти, навіть коли лікування має бути амбулаторним. А до ЦРЛ у цей час «швидкі» привозять людей у важких станах. А є ще один аспект: невеликий корпус стаціонарного відділення у Помічній на рік потребує (згідно листів від керівництва лікарні) мінімум 150 тон вугілля. А на опалення трьох великих корпусів у Добровеличківській ЦРЛ загалом витрачається усього 180 тон.
Як керівник я маю визнати: стаціонар там не потрібен. Мають залишитись кілька ліжок денного стаціонару. Та щоб зняти соціальну напругу, ми пропонували залишити стаціонар на 20 ліжок. Та рішення приймає розпорядник субвенції, територіальна громада Добровеличківського району, а не тільки Помічної».
Що відбулося у Помічній. Підсумки
Чи вирішила весь комплекс проблемних питань громада під час багатогодинного обговорення? Звісно, що ні. Чіткого бачення подальшої долі лікарні ні лікарями, ні владою, ні активістами громади представлено не було. Чи потрібна була громаді підтримка департаменту охорони здоров’я Кіровоградської обласної державної адміністрації, роз`яснення планів ОДА щодо функціонування найбільшого медичного закладу міста? Безперечно, адже про це говорилося в залі не раз. Люди відчувають себе кинутими наодинці зі своїми проблемами.
Та сталося те, що здатне в перспективі змінити принцип вирішення проблем Помічної і району в цілому: громада міста нарешті самоорганізувалася і відчула відповідальність за вирішення непростих питань, чиновники брали активну участь у дискусії, а головні лікарі звітували перед жителями міста про ефективність витрат. Це модель, коли громада, виконавча влада і представники громади у Верховній Раді можуть спільно вирішувати питання, які неможливо вирішити поодинці. Це модель відповідального громадянського суспільства, яке у непростих дискусіях народжується у місті залізничників.
Євген Манженко, Перша електронна газета