Придунайські вітри розвівають стяг Військово-Морських Сил ЗСУ, який гордо майорить на 22-метровому флагштоці. Десятки моряків у суворій чорній уніформі і камуфляжі, з добрими очима, привітними усмішками і автоматами наперевіс. Такі грізні і милі водночас. І 81-метровий красень – корабель «Кіровоград», який гостинно перекинув трап до причалу Ізмаїльського порту.
СДК «Кіровоград» прибув до Ізмаїлу минулого четверга. А вже наступного дня моряки запросили всіх охочих до себе на гостину. Не оминула такої нагоди і я. 14 годин в дорозі в один бік, розмірене покачування в задушливому потязі з Кіровограда до Одеси, шалені перебіжки з маршрутки на маршрутку, неймовірне підкидання дорогами (та ні – скоріше ямами) в напрямку Ізмаїла і ось нарешті перед очима постав корабель «Кіровоград».
Правда, ще довелося пробиватися до трапу крізь натовп ізмаїльчан, які стояли в черзі на перевірку (відвідувачі залишали тут свої сумки, адже їх не можна проносити на військові об’єкти з метою запобігання терактам). Як не дивно, та перший же моряк, до якого я звернулася, ступивши на палубу вже рідного «Кіровограда», також виявився кіровоградцем.
Що хотілось би особливо відмітити, так це гостинність, з якою моряки зустрічають своїх земляків. Дізнавшись, що прибула гостя з «шефного» міста, командир корабля капітан ІІІ рангу Юрій Вицький одразу запросив до своєї каюти, де залюбки розповів про життя екіпажу з моменту нашої минулої зустрічі (13 червня 2014 року під час передачі новенької радіолокаційної станції). Цього разу теж не обійшлося без подарунків – командир корабля отримав народний календар «Заквітчана пісня», який був презентований у Кіровограді 9 лютого. До речі, усі кошти зібрані від його розповсюдження будуть передані дітям з родин героїв-кіровоградців, які загинули на Сході України.
Читайте також: У Кіровограді видали календар, кошти від розповсюдження якого передадуть дітям героїв-кіровоградців, загиблих на Сході України
«З того часу мало що змінилося. От тільки екіпаж поповнився шістьма молодими матросами, тож нині «Кіровоград» повністю укомплектований. До речі, п’ятеро новоприбулих – з Кіровоградщини», – зазначив командир.
За його словами, оновлений колектив корабля було сформовано навколо членів екіпажу, які під час блокади в бухті Донузлав не зрадили присязі й відмовилися від служби під російськими знаменами. Як і тоді, нині більшість складають хлопці з Кіровоградщини ( в основному – Кіровоградського і Бобринецького районів). А ще тут є моряки з Черкаської, Донецької, Львівської, Івано-Франківської, Житомирської, Сумської областей, навіть з міста Сімферополя.
Читайте також:
Березкін направив гуманітарну допомогу в Крим екіпажу «Кіровограда»
Як живеться екіпажу СДК «Кіровоград» після повернення з Криму
В Ізмаїл моряки прибули, щоб показати свою військову присутність в регіоні, який може бути дестабілізований зовнішнім фактором, пояснив Юрій Вицький. «З цією метою проводиться комплекс заходів та навчань. Ми маємо вивчити місцевість і перевірити можливості корабля при виконанні бойових завдань. Адже тут, на Дунаї, дуже складні умови плавання, особливо навесні, коли річка стає повноводною (сходять сніги з Альп і Карпат) і має швидку течію», – розповів Юрій Іванович.
А поміж тренуваннями на місцевості, керівництво бригади, до складу якої входить СДК «Кіровоград», вирішило ще й поспілкуватися з місцевими мешканцями – провести таку собі акцію військово-патріотичного виховання. І хоч це далеко не перша подорож «Кіровограда» в Ізмаїл, та більше чотирьохсот людей радо скористалися можливістю побувати на бойовому кораблі. Гостей зустрічав військовий оркестр, який виконував концертну програму з патріотичними маршами.
Найбільше серед відвідувачів було дітей – учні трьох шкіл і морського ліцею. Вони з захопленням заглядали в усі закутки військового корабля, спілкувалися з моряками, розглядали зброю.
А для кореспондента Першої електронної газети індивідуальну екскурсію кораблем особисто провів Головний старшина бригади – Павло Кучер, який, до речі, родом з Новомиргородського району. На флот Павло пішов 2009 року і майже вся його служба минала на СДК «Кіровоград», тож корабель він знає, як рідний дім.
Як сказав Павло, можливості корабля визначаються не за віком, а за технічним станом. А стан у «Кіровограда» відмінний.
«Він належить до кораблів 5-ої серії проекту 773. Був виготовлений на Гданській Північній верфі (у Польщі) і спущений на воду 1970 року. Тоді ж увійшов до складу Чорноморського флоту, а з 1996 року – знаходиться в складі ВМС України. Бортовий номер – U401», – розповів старшина, показуючи на старенький затертий до блиску паспорт корабля. На гладенькій поверхні таблички вже практично не залишилося вдавлених літер, які з роками відполірувалися від старанного натирання руками матросів. Але Павлу то зовсім не заважає вести свою розповідь, адже він знає напам’ять колись викарбуваний текст – ще кілька років тому і сам натирав до блиску паспорт корабля.
«Кіровоград» призначений для перевезення морем десанту і бойової техніки (танки, БТРи), висадки на необладнаний берег чи глибоку воду через відкритий носовий пристрій – апарель, а ще може приймати техніку через відкритий люк на верхній палубі», – пояснив Головний старшина бригади.
Озброєння, яким оснащений корабель, зокрема зенітно-артилерійська установка АК-230, дозволяє здійснювати стрільбу дальністю у 10 тис. метрів, випускаючи по 1200 снарядів за хвилину. Маневрена зброя дає змогу не лише обстрілювати ворожі човни, а й навіть літаки. Та це не основна функція СДК і зазвичай десантний корабель ходить у супроводі корветів, які призначені для відбиття нападів ворожих суден.
А ще з метою безпеки на СДК розміщені рятувальні жилети, круги і надувні рятівні плоти, розраховані на всю команду корабля. В екстрених умовах ці засоби здатні забезпечити моряків усім необхідним для виживання протягом 30 діб.
Ці та багато інших цікавих фактів про технічне оснащення «Кіровограда» (залишимо їх не згаданими з метою безпеки) переконують, що наш корабель цілком готовий до виконання бойових завдань.
«Український флот готовий обороняти державні води. Але багато наших кораблів залишилися в Криму, зокрема бойових. І це погано, – підсумував Павло Кучер. – Залишилося там і чимало українських моряків. Але найкращі – повернулися, вірні присязі і Батьківщині».
Коли мова зайшла про війну і можливу участь флоту, Головний старшина бригади розповів, що під час кожної хвилі мобілізації чимало хлопців намагаються потрапити саме на флот, бо тут «форма», «романтика» і в АТО не треба їхати. «Але моряки не застраховані від участі у війні. Коли виникне потреба, ми воюватимемо на морі, – запевнив Павло. – Є моряки, які хочуть на війну вже зараз. Щомісяця відправляємо на фронт добровольців. Заяви пишуть, але на вирішальний крок зважуються не всіх з них. В основному їх стримують родичі, бо зазвичай хлопці приховують від рідні, що збираються в АТО. А потім їм нікуди подітися – батьки і дружини не відпускають».
А тим часом, вивчаючи південне узбережжя і тренуючись на випадок НС, «Кіровоград» мандрує українським водами й демонструє свою бойову готовність як ворогам, так і людям, яким служить і яких захищає. Пробувши добу в Ізмаїлі, в суботу вранці корабель попрямував до Очакова, залишивши по собі теплі спогади й тверду віру у міць українського флоту.
Світлана Томашевська, Перша електронна газета. Фото автора.