У Кіровоградському 34-му батальйоні близько трьох десятків одиниць бойової техніки потребують термінового ремонту. На ротацію хлопці повернулися повним складом місяць тому. З собою привезли півсотні, обстріляних терористами, несправних машин. За кілька тижнів хлопців знову можуть відправити до зону АТО, проте на чому їхати і з чим воювати хлопці не знають. Державних грошей на ремонт вистачає тільки на 10% техніки.
34-ий батальйон воював в районах Горлівки та Дебальцево. За час виконання бойового завдання в зоні АТО, батальйон втратив 13 бійців, і понад 60 було поранено.
Комбат 34-го Дмитро Красильников говорить, що більшість техніки батальйону до бойових дій була на консервації. Тепер же якщо її не відремонтувати, весь автопарк можна знову відправляти на залізне кладовище. І всі зусилля по відродженню боєздатності техніки будуть втрачені. Повертаючись із зони АТО, батальйон забирав всю техніку, яку можна було транспортувати. З перспективою відремонтувати її, або ж використовувати як донорами запчастин.
«Навіть та техніка, яка побувала в перестрілках і потрапляла під артилерійський удари – приїхала додому на тралах. І щоб ця праця не була марною, ми доклали максимум зусиль щоб цю техніку привезти у Кіровоград» – говорить командир 34-го батальйону Дмитро.
Бойову техніку ремонтують практично на всіх великих авторемонтних підприємствах міста. До рук майстрів потрапляють вантажівки ГАЗ, УРАЛ та БМП. Характер поламок відверто дивує майстрів. Є випадки, коли від кульових прострілів у моторному блоці утворились діри діаметром у 15 сантиметрів. Такий характер пошкоджень вже не підлягає ремонту – тільки повна заміна запчастини.
Через брак фінансування, витрати по ремонту беруть на себе волонтери, та і їх можливостей не вистачає. Держава забезпечує акумуляторами, запчастинами до паливної системи та покришками. Що ж стосується капремонту ходових частин чи двигунів – тут прочерк. А щоб знову поставити на колеса 20 бойових машин треба як мінімум 150 тисяч гривень.
Значну частину витрат по відновленню автопарку 34-го батальйону взяв на себе волонтер Борис Смалиус. Чоловік каже, що кошти дають великі підприємства та фермерські господарства. Та і їх можливостей не вистачає, якщо робочі руки ще є, то з грошима велика скрута. Тим більше, що автомобілі треба «поставити на колеса» за два-три тижні. Аби встигнути до відправки бійців в АТО.
На думку Бориса, одного бойового духу аби перемогти агресора не достатньо. Скидати левову частку витрат на волонтерів теж не правильно, адже сплачені суспільством податки мають не осідати в карманах, а йти за призначенням – на оборону держави. Провідні країни світу можуть стати прикладом у цьому – вони на армії не економлять. «Для того щоб відновить техніку і взагалі щоб ефективно вести оборону нашої країни, як сказав Уїнстон Черчіль – треба три речі: гроші, гроші і ще раз гроші!» – зазначив волонтер.
За додатковою інформацією звертайтеся до волонтерів “Української варти”, що опікуються 34-им батальйоном тероборони. Борис Смалиус: (050) 624-70-21; Сергій Марченко: (050) 691-35-00).
