Поза профспілками, поза Урядом, але за кошти меценатів. Найбільш вірогідно, що працюватиме центр на базі місцевого недіючого санаторію чи дитсадка. Відкрити ж його планують за півроку, але й до того олександрійські активісти із Всеукраїнської громадської організації «Українське капеланство» готові сприяти адаптації бійців до життя у мирний час.
Вже з 2-го лютого в Олександрії в офісі представників «Українського капеланства» (за адресою вул. Свердлова,1 тел.050-649-16-13) реалізовуватимуть новий пілотний проект із створення медико-реабілітаційного центру для бійців АТО. Принаймні у тому кореспондента Першої електронної запевнив віце-президент Всеукраїнської громадської організації “Українське капеланство” Павло Царевський. За його словами, ідея відкриття центру в Олександрії з’явилася ще кілька місяців тому. Але афішувати цей задум було некоректно, адже реальних джерел фінансування під проект ще не було.
– Нещодавно ми звернулися до благодійного фонду Марини Порошенко з проханням підтримати ідею відкриття центру. Але фактично фінансову допомогу знайшли не тільки там, адже наш задум погодились підтримати й кілька американських та польських меценатів. Вузько направлена державна політика з питань реабілітації бійців АТО змушує нас – громадськість – не бути сторонніми до цих проблем, та навіть з точністю до навпаки, сприяти комплексному їх вирішенню, – наголошує Павло Царевський.
Крім Олександрії, подібний центр діятиме ще й у Києві, а два – в Польщі. Планується, що між собою вони будуть плідно співпрацювати. Але поки в Олександрії приміщення центру ще не обладнано, активісти ГО «Українське капеланство» у співпраці з ГО «Союз солдатських матерів та дружин військовослужбовців» та ГО «Славутич» надаватимуть допомогу бійцям разом з міськими лікувальними закладами. Сприятимуть як в питаннях лікування, оздоровлення, так і працевлаштування. Вже зараз надсилають листи-повідомлення до органів місцевої та районної влади щодо питань взаємодії і тісної співпраці, також вирішують питання підписання домовленості з лікарняними закладами міста, спорткомплексом «Дельфін», центром зайнятості та іншими організаціями й соціальними установами. Взагалі, місцеві активісти готові до будь-якої співпраці, чи то із закладом чи то з пересічною небайдужою людиною.
– В ідеалі, і ми так плануємо, лікувально-реабілітаційний центр – це заклад постійного типу, інакше кажучи – стаціонар, який одночасно зможе прийняти 20-30 бійців. Індивідуальна програма реабілітації розрахована на 45 діб, а це зокрема і курс фізіологічного та психологічного лікування. У тому числі, реабілітація бійців із захворюваннями опорно-рухового апарату, поранених. У складних випадках хворих плануємо транспортувати своїм транспортом в реабілітаційний центр до Києва чи Польщі. Якщо говорити про обслуговуючий персонал центру, то тут працюватимуть лише фахівці, у тому числі капелани-священики, лікарі-психологи та лікарі-реабілітологи. Якщо знайдуться фахівці, які згодні з нами співпрацювати, то ми завжди готові до конструктивного діалогу і взаємодії, – повідомив співрозмовник.
Також Павло Царевський розповідає, що окрім реалізації в життя проекту зі створення реабілітаційного центру, сьогодні їхня організація активно займається розробкою пілотної програми «Ласкаво просимо додому!», основна мета якої – реабілітація колишніх військових в умовах мирного життя.
– Є велика вірогідність того, що її таки підтримає і наша держава. Принаймні, радник заступника міністра оборони Василь Будик, який опікується питаннями реабілітації військових в Україні, висловив таке сподівання. Презентувати ж програму плануємо у березні, і якщо знайдемо відгук у державотворців, то можливо подібні центри з’являться й у інших містах нашої країни, – повідомляє капелан.