У Кіровоградському НВО № 20 працює міні-фабрика з пошиття балаклав і маскхалатів, виготовлення пічок і сірників. Трудяться тут активісти – учні і вчителі, яким не байдужа доля українських військових.
А починалося все так…
Два місяці тому вчителька трудового навчання Олена Горобець побувала на волонтерському семінарі у Чернівцях. Там активістка почерпнула купу ідей про те, як допомагати військовим, не маючи великих матеріальних ресурсів. Повернувшись, Олена запропонувала колегам і учням разом виготовляти необхідні для солдатів речі – сірники, сітки, балаклави та інше.
Вже за кілька днів спільної роботи виявилося, що собівартість таких речей у десятки разів менша, ніж фабричних аналогів, а якістю вони взагалі не поступаються. Для прикладу, балаклава, пошита шкільними майстрами, коштує приблизно 12-17 грн. А в магазинах таку саму продають гривень за 100-170 (хто яку націнку зробить).
Починалась робота на цій міні-фабриці за рахунок коштів зі шкільних ярмарок. Потім майстрині вирішили зайнятись пошиттям маскхалатів. «От тільки коштів не вистачало – тканина потрібна не з дешевих. Хороший фліс коштує понад 3,5 тис. грн. за рулон», – розповідає волонтер Валентина.
Шукаючи фінансової допомоги, вона звернулася до благодійного фонду народного депутата Станіслава Березкіна «Добротвір». Завдяки підтримці фонду майстриням вдалося придбати 80 м. флісу, з якого вони вже пошили перші 50 балаклав. Днями, за допомогою ГО «Серця матерів», їх передали в АТО.
До речі, найвправніше за швейною машинкою працює Олена Горобець. Одну балаклаву вона шиє всього за 8 хвилин! Та й інші волонтери намагаються від неї не відставати. Жінки впевнені – завдяки такій спільній роботі благодійних організацій, волонтерів і майстринь українську армію можна забезпечити всім необхідним обмундируванням.
«Головне – це захистити наших хлопців і ми вдячні всім, хто допомагає нам у цій роботі», – зазначила Валентина.
