Ця розмова з директором обласної філармонії, заслуженим працівником культури Миколою Кравченком відбувалася напередодні новорічних свят. Особливо святкового настрою не було ні в мене, ні у мого співрозмовника. Та як би там не було, життя продовжується. І наша філармонія «у всеозброєнні». Вже вибачайте за цей мілітаристський термін.
Оскільки бесіда відбувається в той час, коли вже минула майже половина осінньо-зимового концертного сезону, то й перше моє запитання було в цьому ж дусі, мовляв, чи є чим похвалитися?
Директор відповів «канцелярським тоном»: “Усі фінансово-планові показники ми, уявіть собі, виконали”.
‒ А чому «уявіть собі»?
‒ Рік був дуже непростим. Доводилося «на ходу» змінювати репертуар, і з концертами власних колективів стало не так просто. Іноді нам відкритим текстом говорили: «Вибачте, нам зараз не до концертів»…
‒ А як щодо обмінних концертів?
‒ До цих пір все йшло нормально. Не буду перелічувати філармонії, з якими ми «познайомилися зблизька». Останньою була Тернопільська філармонія. Там побували «Зоряни», а у нас ансамбль танцю «Надзбручанка». Як буде далі, нічого не скажу. На далекі відстані їхати не можемо, Ой, прикро! Новий автобус вже в руках тримали! Обіцяли нам на ювілей. Обломалося! Оренда автобуса дуже дорога. Не потягнемо. На жаль і відвідуваність різко впала.
‒ Миколо Івановичу, а що це так зачастив до нас Національний балет Грузії під керуванням Сухішвілі. У лютому він знову у нас. За останній час це вже вп’яте чи шосте.
– А Вам що, не подобається?
‒ Ну, як таке може не подобатись?! Джигіти! Але… Ви самі сказали, відвідуваність впала. Колектив зі світовим ім’ям, квитки дорогі, а кіровоградці – не монреальці, не парижани і навіть не кияни.
‒ Скоро розкуплять. У Кіровограді ансамбль Сухішвілі люблять. І вони, як бачите, не тільки Карнегі-холл полюбляють.
‒А що б ви хотіли особисто відмітити з майбутніх гастролей?
‒ До нас знову хоче приїхати народна артистка України Ада Роговцева. Наша публіка їй сподобалась.
Справді, під час презентації своєї книжки Ада Миколаївна обіцяла приїхати в Кіровоград з виставою. Вже й не знаю, про цю чи ні постановку говорила актриса, але 5 лютого в Кіровограді зіграють французьку комедію Жана – Марі Шевре «Будьте як вдома».
Виставою за участю Ади Роговцевої театральні амбіції філармонії не обмежуються. Очікують Ольгу Сумську з чехівською виставою. А ще мене зацікавила інша афіша філармонії з театральним нахилом. Легендарна вистава режисера Бєляковича «Майстер і Маргарита» в Кіровограді побувала 5(!) разів. У першій постановці на філармонійній сцені роль Воланда зіграв знаменитий Віктор Авілов, який невдовзі помер. Специфіка театру така, що на провідні ролі запрошують, як правило, відомих завдяки кіно артистів. Наприклад, в одній з постановок роль поета Івана Бездомного виконував Андрій Федоров. Після смерті Авілова роль Воланда виконували різні актори. Одним з них був і Івар Калниньш. Що стосується Маргарити, то однією з виконавиць цієї ролі була зірка, яка вже вийшла на свою вічну орбіту, Анна Самохіна. Бачили кіровоградці в цій ролі і красуню Ольгу Кабо. У виставі, яку нам обіцяють в кінці січня, головну жіночу роль гратиме Ольга Сумська.
Правда, Микола Іванович поправляє мене:
‒ Не будемо забігати наперед. На превеликий жаль, не все залежить від нашого бажання. Афіші є, а чи буде вистава, тут різні компоненти відіграють роль. Хочеться, щоб все стало на свої місця. Щоб до нас приїздили артисти і ми могли їздити! Щоб не махали на нас рукою: зачекайте ви зі своїм Вівальді! Наша філармонія займає активну громадянську позицію. Шефські концерти, допомога армії… Але хочеться миру і спокою.
‒ Миколо Івановичу, а на пенсію Вам не хочеться?
‒ Куди? Ще б чого! Ну, по-перше, у мене син маленький, його треба піднімати. Але головне, я повен сил і енергії. Як Ви собі це уявляєте – сидіти під грушею і чекати пенсії. Не хочу! У мене ще багато справ у житті.
‒ Не ображайтеся. Я так сказала тільки тому, що зараз важко в культурі працювати – суцільні нерви! Хоч де зараз не нерви! У булочну зайдеш і там без нервів не обійдешся. Але я закінчу компліментом Вам від щирого серця. З ким не заговориш у колективі, чи з художнім керівником, співаком чи нехай там прибиральницею, всі про Миколу Івановича, як про батька рідного. Хоч, між нами, я знаю, що Микола Іванович не подарунок!
Що ж, будемо сподіватися, що друга половина сезону не розчарує кіровоградців. З Новим роком, з різдвяними передзвонами!
Розмову вела Валентина Левочко