Унікальний посібник для працівників прес-служб та офіцерів Державної прикордонної служби нещодавно вийшов друком за підтримки Державного департаменту США, Державної прикордонної служби України та Міжнародної організації з міграції. Ці методичні рекомендації є надзвичайно корисними і для цивільних журналістів і волонтерів, які перебувають у зоні збройних конфліктів.
Як зібрати і оперативно передати інформацію до своєї прес-служби або редакції, як спілкуватись з військовослужбовцями і місцевим населенням, і головне – як зберегти власне життя і здоров’я під час виконання своїх професійних обов`язків, цими унікальними знаннями поділилися відомі журналісти і PR-фахівці Андрій Куліш та Наталка Самолевська.
Про історію появи книги “Методичні рекомендації працівникам прес-служб та офіцерам ДПСУ, уповноваженим до співпраці зі ЗМІ” Першій електронній газеті розповів сам автор, Андрій Куліш, полковник запасу і військовий журналіст з унікальним практичним досвідом.
– Історія появи цієї книжечки доволі проста. Свого часу – ще „до війни” – Міжнародна Організація з міграції (МОМ) запросила нас провести низку тренінгів для прес-офіцерів Держприкордонслужби. На той час Національна академія ДПСУ вирішила запровадити спеціальний медіа-курс для офіцерів-прикордонників (бо в цьому відчувалася серйозна потреба). Отак ми з Наталкою стали „родоначальниками” того курсу. Третім „родоначальником” став полковник Володимир Соляр з Управління освіти ДПСУ. А „хрещеними батьками” медіа-курсу стали два скромні, але енергійні та ініціативні працівники київської штаб-квартири МОМ: Андрій Гринюк та Сергій Соловей. До фінансування підключилася Американська агенція міжнародного розвитку.
Цю роботу на півроку перервала війна. Але вже в кінці літа ця сама клята „гібридна” війна з вживанням інформаційної зброї важкого калібру жорстко підтвердила потребу в медіа-грамотності та професійних навичках офіцерів! Адже така війна вбиває й калічить не лише тіло, а й розум людей. І тоді Академія поставила підготовку офіцерів-медійників „на конвейєр”.
Водночас полковник Володимир Степанович Соляр подав ідею створення невеличкого підручника-„методички” з цієї ж тематики. Ми взялися ще й за цю роботу.
Написали 90 сторінок книжного тексту дуже швидко, за кілька днів. Особливо другу частину: адже я (зі своїм полковницьким минулим) маю достатньо досвіду з „дальніх забігів по окопах з автоматом і телекамерою на плечі”. Отож і вклав увесь цей свій досвід в другу частину брошури – ту, що містить поради прес-офіцерам для роботи на полі бою. Де має висіти автомат, щоб руки були вільними для відеокамери. За якими ознаками вгадати, що ти опинився на мінному полі. Чим і як знімати в часі перестрілки чи обстрілу.
Звичайно, час вносить свої корективи, тож свій особистий досвід довелося доповнити досвідом тих, хто вже встиг попрацювати військовим журналістом в АТО. Серед цих хлопців був наприклад, капітан Сергій Бровко, який встиг побувати в боях, у російському полоні, і вийшов звідти …приховавши від усіх обшуків дві міні-відеокасети! Геройські хлопці.
Безпосередня апробація брошури відбулася на тому самому учбовому „конвейєрі”: кожен офіцер – слухач наших семінарів – уважно знайомився з рукописом книжки, кожен мав можливість висловити доповнення, зауваження чи побажання. Про верстку та дизайн ми попросили давнього друга – найкращого практика й консультанта Adobe в Україні дизайнера Євгена Перепелицю. Дізнавшись, що це буде брошура для прикордонників та інших силовиків в АТО, Женя зверстав її блискавично, за кілька годин!
Пишаємося тим, що наш стислий „порадничок для військових журналістів на війні” є першим таким в Україні. Вже зараз бачимо, що в поспіху дещо пропустили, про дещо забули. Тому обіцяємо зробити друге видання, доповнене – не тільки для прикордонників, а й для всіх „силовиків”, хто збирається на Східний Фронт. Хоча насправді в душі сподіваємося, що війна скоро скінчиться, і прес-офіцери вивчатимуть цю книжку більше „для теорії”.
Книжка Андрія Куліша та Наталки Самолевської також є і у вільному доступі: завантажити її можна на сайті авторів.