Важливо

У ПрАТ «Рівнянське» працюють на перспективу (ФОТО)

Світлана Листюк
Журналістка
Світлана Листюк
Журналістка

Про таких, як керівник ПрАТ «Рівнянське» Віктор Андрійович Рускевич кажуть – хлібороб із діда-прадіда. Ще з дитячих років він був знайомий з тяжкою хліборобською працею. В літні канікули разом із батьком сідав на стареньку «Ниву» й під потужну пісню комбайнів вступали в бій за врожай.

До першої зірочки на небі працював Віктор з батьком на степовому кораблі в жнива, тож і були в числі кращих.

У ті часи механізатори були свого роду сільською елітою, пригадує Віктор Андрійович, але тим не менше, всі прагнули працювати в місті, і саме там влаштовувати своє майбутнє.

У той же час, саме на рідній землі людина потрібна найбільше. Недарма ж саме рідна земля відкриває перспективи для становлення особистості. Тож після закінчення Кіровоградського машинобудівного технікуму Віктор Рускевич повернувся до такої приземленої й водночас романтичної та потрібної роботи – роботи в сільському господарстві….

А ще пам’ятає хлібороб неперевершений смак окрайця домашнього хліба, спеченого бабою Мотрею, розбиту тракторами дорогу в центрі села, через яку, щоб перейти до сільського Будинку культури, доводилось взувати кирзові чоботи…

Але з часом життя людей покращуватися.

Зокрема, «майже в кожному колгоспі збудували свій асфальтовий завод, тож кожен сам стелив собі дорогу на своїй території і до своїх перспектив….», – розповідає Віктор Рускевич.

Керівником КСП Ватутіно Віктор Рускевич став у так звані переломні 90-ті. На той час він працював головним інженером в КСП «Рассвет».

Перші 2-3 роки були нелегкими. Потрібно було навчитися працювати в умовах жорсткого дефіциту технічних засобів, знаходити точки зіткнення інтересів з працівниками, вчитися керувати людьми в нових умовах, формувати команду однодумців…

Уже нині, маючи солідний багаж знань і власну філософію роботи з людьми, Віктор Андрійович переконливо доводить, що успіх приходить не лише до наполегливих, а й до тих, хто вміє слухати інших, прислухатись до їх порад, враховувати, навіть протилежну думку.

Головне, завжди тримати руку на пульсі – говорить керівник. –«Сьогодні я пишаюсь командою, з якою працюю. Це люди, на яких я можу покластися, які справно виконують свої обов’язки. Я можу залишити їх працювати, так би мовити в автономному режимі, і знаю, що вони не підведуть і весь виробничий процес йтиме на належному рівні.

Наразі в обробітку господарства майже 3-х тисяч га землі. Крім рослинництва, тут вже котрий рік поспіль вдало займаються птахівництвом. Лише гусей утримують більше 3000 голів, а ще розводять індиків та свиней, успішно займаються інкубацією яєць, з подальшою реалізацією молодняка населенню району.

Як зазначає Віктор Андрійович, ця галузь сільськогосподарського виробництва, є лише на 50 відсотків бізнесовим проектом. Бо ж інші 50% – це, так би мовити, соціальна ніша – можливість забезпечити працівників роботою на цілий рік, незважаючи на сезонність, властиву рослинництву.

Важливим фактором господарювання в ПрАТ «Рівнянському» є дбайливе ставлення до приміщень, які залишились в «спадщину» від минулого колгоспного життя. Їх тут не лише врятували від руйнації, а й після реконструкції знайшли їм нове пристосування.

Мабуть, без перебільшення, можна сказати, що гордістю кожного аграрія, є техніка, яка сьогодні працює на полях та в господарстві. Не є виключенням і «Рівнянське». По мірі технологічного розвитку тут з року в рік модернізують машино-тракторний парк . І сьогодні працювати на такій техніці одне задоволення.
«Ми пишаємося молодими працівниками, які виправдали нашу довіру і з гарною віддачею працюють на нових агрегатах. Правда, кому, як не їм і довіряти сьогодні нову, сучасну техніку, – зазначає керівник. – Наприклад – Єдуарду Погорєлову, який закінчив кібернетико-технічний коледж, ми довірили нового Джон Діра. 20-річний молодий механізатор довів, що ми не помилилися в ньому, своєю відповідальністю та дбайливим ставленням до свого сталевого коня.

Механізатором широкого профілю сьогодні можна назвати й Евгенія Якубенка. Нині він заочно навчається в Білоцерківському аграрному університеті на агронома. Його батько, бригадир Юрій Якубенко може по праву пишатися своїм сином, який професійно займається оранкою та іншими сільськогосподарськими роботами і про якого керівництво господарства відгукується, як про сумлінного, знаючого працівника, який незважаючи на незначний досвід роботи вміло справляється з покладеними на нього обов’язками.

Варто зазначити, що велику увагу в господарстві приділяють і вирішенню соціальних питань території. Тут завжди відгукуються на прохання про допомогу. А сам Віктор Андрійович, як член виконкому, завжди активно приймає участь у житті сільської громади. Зокрема, господарство переймається будівництвом стадіону в центрі села.

Проблеми сільськогосподарської галузі не обходять стороною і ПрАТ. Але тут уміють працювати на перспективу і завжди відшуковують найоптимальніші рішення. Зокрема, зібране збіжжя по господарські зберігається у відремонтованих та реконструйованих приміщеннях. А власна сушарка дає змогу провести найважливіший етап обробки зерна та підготувати його до зберігання.

Спілкуючись з Віктором Рускевичем, щоразу ловиш себе на думці, що перед тобою не просто успішний аграрій, а людина з глибокою філософією, яка пройшла чимало життєвих університетів. Людина, яка має власну думку з багатьох проблемних питань, а головне, крім вміння аналізувати, бачити на крок попереду, є просто небайдужою, порядною людиною, яку цінують як підлеглі, односельці, товариші аграрії, так і районне керівництво.

Успіхів і процвітання вам, люди праці!

Олена КОМІСАРЕНКО для Першої електронної газети.

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*