До скарг на жахливий стан доріг у Бобринецькому районі вже майже всі звикли. Жартома люди кажуть, що від доріг до сіл у будь-якому напрямку залишилися лише «направлєнія». Місцеве бездоріжжя — чи не головна
проблема багатющих бобринецьких земель.
Їдучи на село, тепер не задрімаєш — тут реально можна понівечити автівку або набити синців. Тому на бобринецьких дорогах можна ще й оглухнути від нецензурної лайки.
Цього літа до найбільш проблематичних дорожніх напрямків додався й устинівський: до сусіднього райцентру, Долинської (звідси ще й дорога на Кривий Ріг) і декількох бобринецьких сіл, де нині люди справді почуваються забутими і Богом, і владою. Бо щоб дістатися до Мюдівки, Сугоклїївки, Василівки та Солонцюватки, треба добряче потріпати транспорт і нерви, та цілком можливо потрапити ще й в аварію. Бо на державній автодорозі в напрямку Устинівки тепер не лише здоровенні вибоїни, колії та груди каміння в перемішку з асфальтом, а й болотні озера та ями по коліна. Причому це зовсім не метафора.
Жителі довколишніх сіл забили на сполох ще на початку липня нинішнього року. Журналістам розповіли, що до цього дорога була в більш-менш нормальному стані. Але буквально за кілька днів вщерть заповнені зерном вантажівки з причепами, які сельчани приписують сім’ї втікача Януковича, розтовкли стару дорогу. Людей турбувало, що розбитою трасою вони не зможуть дістатися ні до районного, ні до обласного центру, а взимку до сіл не їздитиме жоден автобус. А як, скажімо, до лікарні добиратися?.. Про те, що болить сільчанам, розповіла «Честь» в надії, що людей влада таки почує, а дорогу хоч якось підлатають.
На одній з липневих нарад в облдержадміністрації керівництво області пожурило автодорівців, автоперевізників та місцевих керманичів за незадовільні дороги. Як повідомив сайт РДА, голова Бобринецької райдержадміністрації Сергій Рожкован дав доручення підготувати лист на обласне керівництво з поясненням ситуації, яка складається в Бобринецькому районі. Основною причиною руйнування доріг названо важковагові автомобілі, 60-тонні фури.
Однак на тій чиновницькій журбі та дорученні так усе й скінчилося. Відтоді минуло майже чотири місяці, але покращення дороги від нової влади та автодорівців сільчани та перевізники так і не дочекалися. Навпаки — траса стала ще більш небезпечною. Днями депутат Бобринецької районної ради Андрій Доброштан, висловлюючи біль і обурення багатьох жителів, яким доводиться їздити устинівською трасою, посадив у свою автівку місцевих журналістів і повіз на екскурсію проблемним автошляхом. Андрій Іванович, як справжній “шумахер”, намагався обминути небезпечні перешкоди, а газетярів кидало то в один, то в другий бік автівки. Депутат каже, що люди вже втомилися від цього безладу й безгосподарності. За що сельчани мають так мучитися? Адже не кожен може на все махнути рукою, залишити село й податися жити в Бобринець, Кіровоград чи Одесу… Можливо, саме на це й розраховують можновладці?..
Ще кілька місяців тому тут можна було здійснити якісь ремонтні роботи, хоча б подбати про відтік води. Але, як видно, навіть палець об палець ніхто не вдарив. Тепер поїздка цим відрізком — для екстремалів, адже дорога з величезними баюрами й глибокими ямищами нагадує справжню руїну. Не приведи Боже, але на державній дорозі можна і транспорт розтрощити, і ноги поламати.
За якийсь тиждень-два прийде справжня зима, а щоб вирішити цю проблему, ніхто не рухається. Ні руки, ні гроші до устинівської траси не доходять. Зажурені сельчани на ремонти у цьому році вже й не сподіваються. Навіть зараз, коли на дорозі сухо, водії з жахом готуються до поїздки цією трасою. А що буде, коли ще й зима принесе сюди свої сюрпризи?
Чи не на кожній зустрічі з владою однією з головних проблем люди називають бездоріжжя. Зазвичай чиновники, як приказку, сумно розповідають про нестачу коштів, але запевняють: «Як тільки, так і відразу!».
Втім оте «як тільки» затягується на роки, а дороги стають все більш нікудишніми. Не чекаючи на допомогу з боку влади і служб, відповідальних за дорожнє покриття, нещодавно звичайні жителі біля «грицькованського» мосту по вулиці Комсомольській самі вирішили хоч трохи полагодити дорогу. Неподалік мосту вона здійнялася буграми, порозкидавши каміння.
«Через ці каменюки і ями вже не можна було проїхати на Грицькову чи назад, взимку тут взагалі катастрофа. А ще сюдою на Грицькованське кладовище везуть небіжчиків, які на цих горбах ледь не випадають з трун», — кажуть люди. От і вирішили зібратися, розібрати оті бугри і хоч трохи полагодити дорогу.
Нещодавно одна з бобринчанок повернулася з подорожі по Європі. Розповідає, що ні в Італії, ні у Франції на дорогах, які всюди в ідеальному стані, не побачиш стільки дорогих позашляховиків, як на бідній Бобринеччині. В Європі, зазвичай, люди пересуваються «малолітражками». Бобринець же — місто контрастів: тут безліч «джипів» (дехто купує надто дорогі авто для поїздок у поле, а дехто — щоб похизуватися). І водночас у місті не знайдеш жодної вулиці без ям та вибоїн. Останніми роками райцентр ще й провалюється, напевне, через давні підземні ходи під ним. Минулого тижня, після дощу, по вулиці Комсомольській навпроти піцерії від провалля утворилася чимала яма. Необачні водії вже мали нагоду в неї вскочити. Дехто почав сюди викидати сміття, в яму злітається опале листя. Днями місце провалля обгородили стрічкою, а коли відремонтують — невідомо.
Ігор Леус.
Фото Олександра Шабатіна.