На початку вересня на Долинщину прибула 30-річна матір із п’ятьма синами зі Сніжного Донецької області. Наймолодшому в родині, Святославу, лише рік, найстаршому – десять. Щоб дістатись Долинської, жінці довелось подолати чималу відстань з чотирма пересадками.
Їх зустріли та допомогли розміститись на новому місці в селі Новоолександрівка рятувальники місцевого підрозділу. Пізніше до дружини та синів приєднався батько: серйозна хвороба не дозволила чоловікові вирушити в дорогу разом із рідними. Працівники пожежно-рятувальної служби через районний штаб, територіальний центр соціального обслуговування, громадські організації допомогли новоприбулим отримати теплий одяг, найнеобхідніші побутові речі, продукти. Оскільки вже розпочався навчальний рік, а у сім’ї троє учнів, – їх швидко оформили до школи, двоє невдовзі підуть до дитячого садочка.
Зима не за горами, тож місцева влада за підтримки одного з місцевих фермерських господарств допомогла з заготівлею дров для опалення будинку, а працівники долинського пожежно-рятувального підрозділу розпиляли й порубали їх. Тепер родина може не боятись міцних морозів.
Згадувати й говорити про події в Сніжному, які змусили сім’ю з п’ятьма дітьми залишити рідний дім та шукати прихистку в іншому місці, багатодітна мати відмовляється: надто боляче й важко повертатись у минуле, шкода втраченого, страх пережитого ще не минув і повертається гірким спогадом.
Спочатку вони ще вагалися: залишатися в Новоолександрівці чи повертатися додому, але гостинність нових односельців, щире співчуття, підтримка та добре ставлення переважили – родина назавжди залишається на Кіровоградщині.
Діти вже знайшли собі нових друзів, і, як зазначила фахівець відділу психологічного забезпечення управління ДСНС в області Юлія Потупа, з легкістю йдуть на контакт і безпосередньо проявляють свої емоції. Це свідчить про те, що за досить короткий період діти адаптувалися до нових соціальних умов. А де добре дітям, там добре та спокійно й батькам. Новоолександрівці дуже тепло відгукуються про нових сусідів, допомагають, чим можуть, повідомили Першій електронній з прес-служби обласного управління ДСНС.
Якби побачили ви очі тих малят,
Які переселилися зі Сходу…
Вони не радісними іскрами горять,
А начебто занурені у воду.
Малі, підняті з ліжка по тривозі…
Домівки їх від вибухів тремтять.
Зібрали основне — і вже в дорозі,
А в думці іграшки покинуті стоять…
У тих очах є біль і пустота…,
Нерозуміння, чим же завинили,
Що вимушені хату покидать
гуманітарним коридором
під обстрілом?
Рядки з вірша начальника управління соціального захисту населення Долинської РДА Тетяни Іващенко.