Майже протягом всієї минулої п’ятниці в Бобринці, на вулиці Енгельса (майже в центрі міста) поблизу одного з будинків пролежав труп жінки. Лише після втручання журналістів ситуацію, хоч і не поспішаючи, вирішили.
Дякувати Богу, в Бобринці немає війни, про жахіття якої ми знаємо лише з сюжетів телебачення чи відео в Інтернеті. Хоч вона й доторкнулася до нас своїм чорним крилом. Пораненими і загиблими земляками, горем їхніх сімей.
А й збайдужіти до всього, що відбувається поряд ми не маємо права.
Ранок минулої п’ятниці разом зі справжньою зимовою погодою приніс у Бобринець жахливу новину: на вулиці Енгельса (майже в центрі міста) поблизу одного з будинків лежить труп жінки. Про це розповіла жителька селища, яка, не знаючи, до кого вже звертатися, прийшла в редакцію районної газети «Честь хлібороба». Почувши про це, журналісти відразу виїхали на місце надзвичайної події.
Як не важко було стримувати душевний біль та інші відчуття, але довелося засвідчити той факт, що біля каналізаційного люка однієї з осель на холодній землі справді лежить мертва жінка років 50 в червоному светрику, чоловічих шкарпетках і штанях. Її взуття та щось схоже на легеньку курточку було за кілька метрів біля паркану. Від холодного дощу й приморозку тіло почало вкриватися льодом. Час від часу підходили перехожі, які прямували на базар чи в інших справах, боязко роздивлялася жахливу картину дітвора, яка прямувала до школи. Ні міліції, ні медиків, ні рятівників, представників влади чи інших служб поряд із небіжчицею, яку навіть ніхто не накрив якимось полотнищем, не було.
Потім правоохоронці сказали журналістам, що жінка нібито ходила під хатами, стукала у ворота ще звечора. Але хто в такий час пустить непроханого гостя до оселі?!
Зі слів жінки, мати якої живе на вулиці Енгельса, пізно ввечері вона помітила незнайомку, яка лежала під забором, напевне, на той час вона була ще жива. Тож близько 23-ї години сусіди викликали швидку й міліцію. В останній інстанції, як каже жіночка, відмовили, мовляв, це не їхня справа.
Швидка вночі нібито й приїздила (можливо, то була й інша автівка), посвітила фарами та й поїхала геть. На ранок нещасна вже не подавала ознак життя.
Щоб розібратися, чи справді в цьому інциденті мало місце байдуже ставлення до виконання своїх професійних обов’язків з боку правоохоронців і медиків, у п’ятницю було направлено відповідні журналістські запити на інформацію начальнику Бобринецького РВ УМВС Олегу Ботезу і головному лікарю Центру первинної допомоги Бобринецького району (після так званого покращення й азарівської реформи в медицині саме цей орган зараз нібито займається «швидкою 103») Наталії Кубенко.
Станом на 14-ту годину понеділка, коли верстався номер, відповідь надійшла від комунального лікувального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги Бобринецького району» Бобринецької районної ради Кіровоградської області такого змісту: «На Ваш запит від 24 жовтня 2014 року №24 повідомляємо, що комунальний лікувальний заклад «Центр первинної медико-санітарної допомоги Бобринецького району відповідно до Статуту надає первинну медичну допомогу хворим. Надати інформацію на задані запитання не має можливості, так як це не входить до компетенції закладу. 23 та 24 жовтня 2014 року викликів до хворих КЛЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Бобринецького району» не зареєстровано».
Напевне, чи то медичному начальству, чи то районному керівництву або мерії слід пояснити людям, хто має надавати допомогу людям на вулиці, а якщо вже людина й померла — хто повинен прибирати трупи. В іншому випадку — навіщо тоді взагалі сплачувати податки, якщо про людей немає ніякої турботи?!
Керівник прес-служби управління УМВС області Віталіна Бевзенко в телефонній розмові сказала, що перевірити, чи надходило повідомлення до Бобринецької міліції, не складно. Адже в райвідділі є архіватор аудіозаписів, де неможливо знищити повідомлення від громадян. В п’ятницю заступник начальника Бобринецького РВ УМВС Вадим Бабич запевнив, що керівництво відділку проведе службову перевірку, незважаючи на зайнятість правоохоронців на виборах. Зі слів посадовця, 24 жовтня близько 7-ї ранку до міліції від бобринецьких медиків надійшло повідомлення про труп жінки на вулиці райцентру. О восьмій години міліціянти прибули на місце інциденту. Місцевому комунальному підприємству повідомили про необхідність забрати труп жінки з вулиці та доставити в морг. Її особу встановлено. Попередньо відомо, що вона мала своє житло, рідних. Однак останні роки її життя супроводжувалися постійними сімейними чварами, нерідко – з побоями, вона була небайдужа до алкоголю. На жаль, у Бобринці немає витверезника, куди б можна було доставляти п’яних. Тепер ці функції покладено на заклади охорони здоров’я.
Можливо, життя цієї жінки не склалося, можливо горілка й притупляла її душевний біль. Дехто махне рукою, мовляв, п’яничка, така її доля… Звісно, мати справу з ними — не найприємніше заняття. Але ж хтось має опікуватися й такими нещасними. У Бобринецькому районі декілька десятків бюджетних організацій, більшість яких щоденно «штампує» відписки про величезну турботу про людей, особливо неблагонадійних чи соціально незахищених, будують-недобудують будинок для престарілих з дорогущими шторами на вікнах і меблями, цілу зиму рятувальники змушені топити «благодійну» буржуйку в палатці на вулиці й зносити з дому бутерброди, чекаючи на бомжів. Але для кого все це, коли до простої людини, яка, нехай, і зійшла на узбіччя життя, все одно нікому немає діла?!
Більше того. А якщо б на узбіччі дороги опинилася просто людина, якій стало зле і вона вивалялася в бруді? Ніхто ж не застрахований від подібного?
Напевне, наш найперший ворог не зовнішній — з градами і гранатометами, а внутрішній — наша ерозія душі, наша черствість. На жаль, саме такі прикрі випадки дають нам пізнати, хто є хто насправді.
П’ятниця, вже обідня пора, а біля тіла жінки на вулиці так нікого й не видно і воно продовжує лежати біля каналізаційного люка, лякаючи перехожих. Ось повертаються дітки зі школи, а дорослі дяді й тьоті досі вирішують, хто має займатися тілом небіжчиці. І щоб там згодом не розповідали вдома батьки і вчителі у класах, а в їх дитячій пам’яті надовго закарбується, що трупи на вулицях — це норма.
Дякуючи супутнику, дуже часто дивлюся телепередачі про європейське життя. Виявляється, у них є навіть спеціальна поліція, яка суворо карає бодай за недбайливе ставлення до кішок, собачок чи інших тварин. А тут людина, тіло якої обледеніло і вже декілька годин лежить на вулиці просто неба…
Ігор ЛЕУС для Першої електронної газети.
Фото Віталія Москалика.
Зазвичай з етичних міркувань ми не розміщуємо фото трупів чи частин тіл в газеті. Але чи етично, коли з ночі до опівдня майже в центрі Бобринця лежить труп жінки, до якого нікому немає діла?