Дуже несподівані й абсолютно непередбачувані повороти можуть мати людські долі в цьому світі. Особливо часто вони трапляються в часи загальносвітових катаклізмів. Пропонуємо Вашій увазі публікацію історика-краєзнавця Сергія Даценка «Хто такий Пауль-Нелькен Сантьяго, який загинув за Кіровоградщину?». Це – саме той випадок.
Свої історичні екскурси науковець обґрунтовує незаперечними документами та реальними подіями, що мали місце на території рідного краю. Продовження. Початок читайте тут.
Після поразки Іспанської республіки Маргарита Нелькен зі своєю родиною втекла до Франції. Там її син Сантьяго був інтернований французькими властями, але через свої зв’язки серед соціалістів у французькому уряді Маргарита добилася його звільнення. Він виїхав спочатку до батька в Голландію, а потім – до Радянського Союзу, де отримав диплом інженера і, ймовірно, працював на тодішньому горківському автозаводі, як і більшість іспанських емігрантів. На знайденій в інтернеті фотографії Рубена Ібаррурі серед іспанців, які відпочивали в піонерському таборі «Артек», можливо є й Сантьяго Нелькен. З початком радянсько-німецької війни він, як і багато інших інтернованих в СРСР іспанців, пішов на фронт, мріючи про повернення у звільнену від фашистської диктатури Іспанію.
Сама Маргарита Нелькен в СРСР не повернулася. Разом із старшою сестрою Сантьяго Магдою по лінії Комінтерну вона виконувала завдання щодо поширення світової революції, на цей раз на американському континенті.
У столиці Мексіки Мехіко Маргарита Нелькен увійшла в інтелектуальні кола, писала кіносценарії та книги про мистецтво, брала участь у різноманітних заходах іспанської еміграції. Але це усе було лише прикриттям її участі як агента НКВС під оперативною кличкою «Амор» в спланованій радянською розвідкою операції «Качка» по фізичному знищенню Л.Троцького. До негласної співпраці з НКВС була залучена, ймовірно, або під час перебування у Москві, або під час громадянської війни в Іспанії. Орендований Нелькен будинок в Мехіко став штаб-квартирою групи бойовиків, яких НКВС задіяв для реалізації операції «Качка». В цю групу бойовиків була включена і сестра Сантьяго Магда, яка забезпечувала зв’язок керівника операції радянського розвідника Наума Ейтінгона з художником Давидом Альфаро Сікейросом, група якого мала здійснити напад на будинок Троцького в передмісті Мехіко – Койоакані.
Зустрічі Магди та Маргарити Нелькен з Сікейросом легендувалися підготовкою статті про роботу художника над фрескою «Портрет буржуазії». Як відомо, спроба групи Сікейроса вчинити замах на Троцького була невдалою, але Маргариту Нелькен з операції не вивели, оскільки її легенда контактів з Сікейросом була для мексиканської поліції переконливою і ймовірність встановлення причетності до замаху на Троцького була незначною. Коли ж 20 серпня 1940 року операція «Качка» завершилася вдало внаслідок того, що агентом НКВС Рамоном Меркадером Троцький був убитий, а сам убивця потрапив до рук поліції, Маргарита Нелькен була включена в створену радянською розвідкою нелегальну групу «Гном». Завданням цієї групи було визволення Рамона з в’язниці. З матір’ю Рамона Марією Карідад Нелькен була особисто знайома ще з Іспанії. Небайдужа до долі сина подруги, Нелькен вимагала від керівників групи енергійних дій і вважала, що в 1941-1943 роках без особливих складнощів можна було визволити Рамона з в’язниці. Такі дії Нелькен керівництвом іспанської компартії були використані, щоб очорнити її перед Москвою, бо багато партійних функціонерів вважали, що НКВС «приставив» Нелькен контролювати їхні дії. Від неї домагалися визнати це під приводом того, що не повинно бути секретів від партії. Але досвідчена розвідниця категорично відмітала усі звинувачення, яких ставало усе більше: і в «прихованому троцькізмі», і в «зрадницькій діяльності», навіть у співпраці з німецькою розвідкою, яка нібито розпочалася ще в роки Першої світової війни, коли Маргарита вийшла заміж за нібито німецького дипломата. Зловмисні вигадки породжували конфлікти. Дійшло до того, що в 1942 році Нелькен виключили з партії «за троцькізм».
Вона болісно переживала таку несправедливість, домагалася перегляду рішення. У цих інтригах, плітках і клубку взаємних звинувачень довелося розбиратися резиденту радянської розвідки в Мехіко, який працював під дахом щойно відкритого радянського посольства. Але його турбувала не скільки сама Маргарита Нелькен – «мужня жінка, яка написала багато книг і статей на підтримку Радянського Союзу, незважаючи на хвороби та розхитані нерви», як діячі компартії Іспанії, що виявляли «нездоровий інтерес» до операцій радянської розвідки. А саме в цей час в Мексику повернулася Карідад Меркадер, стурбована долею сина, який перебував у в’язниці. Карідад звинувачувала НКВС у неспроможності зробити щось для визволення сина, ділилася своїми думками про це з Нелькен.
Маргарита також важко переносила розлуку зі своїм сином. Вона знала, що він з осені 1941 року був на фронті. Резидент знав про його загибель, але свідомо приховував від агента цю сумну інформацію, яка могла б вплинути на її роботу. Тим більше, що спілкування Нелькен з Карідад Меркадер, на думку Центру, фактично розшифрувало «Амор» перед оточенням, а тому її побоювалися залучати до активної роботи. У грудні 1944 року Центр отримав з Мехіко телеграму такого змісту: «У зв’язку зі смертю сина «Амор» вважаю за необхідне: отримати листи-співчуття від осіб в СРСР, з якими вона веде переписку, відновити їй висилку літератури; віддати категоричне розпорядження «землякам» (керівництву Компартії Іспанії) припинити цькування «Амор», в тому числі поширення наклепницьких чуток про те, що вона є агентом нацистів». З великою затримкою, аж у серпні 1945 року, у радянське посольство в Мексиці прийшло дипломатичною поштою повідомлення про те, що її син загинув у бою 5 січня 1944 року і похований у братській могилі у селі Митрофанівка Новгородківського району Кіровоградської області. Також прибув пакет із особистими документами, бойовими нагородами, лейтенантськими погонами Сантьяго-Пауля, а також з фотознімком його могили у Митрофанівці. В інтернеті мені вдалося знайти копію супроводжуючого листа керівника радянської політичної розвідки періоду Другої світової війни генерал-лейтенанта Фітіна П.М. («Віктор») до резидента радянської розвідки в Мексиці про вручення агенту «Амор» бойових нагород її сина – ордена Вітчизняної війни І ступеню та медалі «За оборону Москви». Таким чином, командир вогневого взводу 202-го артилерійського полку 50-ї стрілецької дивізії молодший лейтенант Пауль-Нелькен Сантьяго загинув на кіровоградській землі героєм, про що ми повинні знати.
Василь Даценко, історик-краєзнавець, для Першої електронної газети.