Першій електронній вчора ввечері вдалося поспілкуватися з мешканцями Алчевська Луганської області – подружжям Ганною та Андрієм (57 і 63 роки відповідно). Як виявилося, ми були першими, хто зміг зв’язатися з ними протягом минулих двох тижнів.
Пан Андрій розповів, що мобільний зв’язок в Алчевську працює з серйозними перебоями, але якщо Київстар ще час від часу вмикається, то про МТС цього не скажеш – зв’язок цього мобільного оператора в місті взагалі відсутній. Але найбільшою проблемою місцевих мешканців є постійні обстріли: кожного дня, а особливо ночами, місто здригається від вибухів артилерійських і мінометних снарядів!
Щодо державної влади, то номінально вона в місті є. Навіть законно обраний мер перебуває на своєму робочому місці і намагається виконувати свої обов’язки, при цьому узгоджуючи всі свої дії з терористами. Як розповіли наші співрозмовники, місцева міліція, яка повинна забезпечувати громадський правопорядок, повністю самоусунулася від виконання покладених на неї обов’язків. Алчевськ нині ж перебуває у владі розрізнених груп озброєних бойовиків (представників так званої Луганській Народної Республіки) і місцевих кримінальних угруповань, які значно піднялися після проголошення ЛНР. «Вони поводяться, як істинні маргінали і бандити. Люди повідомляють про численні випадки грабежів з боку ЛНРівців. У місті запанувало беззаконня, тепер, образно кажучи, все вирішує сила! У кого є автомат – той і правий!», – скаржиться пані Ганна.
Як розповіли мешканці Алчевська, терористи, погрожуючи розстрілом, займаються мародерством. А ще називають це «конфіскацією для потреб Луганській народної республіки». Таким чином терористи відбирають у населення транспорт, продукти, домашню птицю, навіть житло, грабують перехожих, громлять магазини. «Від магазинів вже нічого не залишилося – ні вітрин, ні товарів. Так само і з аптеками, – зазначили наші співрозмовники. – Зупинила таксиста, викинули з машини, зняли шашечки і заявили «конфісковано для потреб ЛНР! Терористи поселилися в центральному готелі, зайняли гуртожиток технікуму, розквартирувалися по біль-менш багатих хатах, а господарів на вулицю вигнали!».
«У нас нічого немає – ні їжі, ні ліків. Хліб печу сама, але муки ще на кілька днів вистачить. Їмо консервацію, яку на зиму встигли заготувати, порізали домашню птицю, яку ЛНРівці ще не встигли конфіскувати. Кілька разів до нас під обстрілами проривалися машини з Харківщини – привозили м’ясо, хліб і крупи, але так мало, так мало! Так і виживаємо…», – бідкається пані Ганна. Хто саме привозить ці продукти, люди не знають, але дуже вдячні за допомогу, адже водії роздають привезене безкоштовно. А якби привозило на продаж, то, як пояснює пані Ганна, місцеві нічого не змогли б купити, бо вже 2 місяці не отримують пенсій і зарплат.
Проте, і в такі складні для держави часи знаходяться люди, які наживаються на горі оточуючих. Так «з-під поли» в Алчевську можна придбати деякі ліки за цінами в 4-5 разів вищими, ніж були в місцевих аптеках. Каністру бензину підприємливі городяни продають за 100 доларів – не менше! Люди, у кого ще залишилися кошти, без розмов віддають останні заощадження за кілька літрів пального, щоб якомога швидше виїхати з Алчевська по “зеленому коридору”. До речі, як розповіли наші співрозмовники, таким чином населення міста скоротилося в десятки разів – спустошений центр окупували терористи, а на окраїнах залишилися жити переважно пенсіонери та мало забезпечені сім’ї.
Терористи відкрито насміхаються з безпорадності місцевих, погрожують перетворити Алчевськ в другій Слов’янськ, і зруйнувати місто, тільки б воно не дісталося українським військам. Свої обіцянки підтверджують реальними діями – споруджують нові оборонні укріплення, ДОТи і блокпости. Крім того, по місту періодично пересувається важка військова техніка, з якої «чи то п’яні, чи обкурені» (слова респондента) терористи хаотично обстрілюють всі підряд житлові будинки і громадські споруди. Як запевняють наші співрозмовники, терористи не приховують свого зв’язку з Російською Федерацією і великі надії покладають на російське вторгнення на територію України. Вони обіцяють місцевим триматися до останнього, нехай навіть ціною життя мирних жителів.
Люди в Алчевську розуміють, що нині тривалість їхнього життя вимірюється вже не роками чи навіть днями, а годинами. Настрої в місті однотипні – відчай і крайнє невдоволення діями сепаратистів (навіть серед тих, хто зовсім недавно підтримував їх і ходив на Референдум в підтримку так званої Луганській Народної Республіки). Люди нарешті зрозуміли, що їх обдурили, не виправдали їхніх надій і очікувань про федеративний рай.
«Нам зараз дуже важко, але ми віримо і чекаємо, що скоро прийде наша українська армія і звільнить Алчевськ від цих бандитів!», – зі сльозами в голосі сказала наостанок пані Ганна.
Світлана Томашевська, Перша електронна газета.