Важливо

Козацькі зимівники Кіровоградщини

Світлана Листюк
Журналістка
Світлана Листюк
Журналістка

Катерина ІІ у ХVІІІ столітті підступно ліквідувала Запорізьку Січ, насадила царські назви Єлисаветград, Олександрію тощо, анексувала землі в центральноукраїнців, нав’язала кріпосне право. У відповідь наші предки витворили потужний пласт усної народної творчості (історичні пісні, перекази, легенди, прислів’я та ін.) про козаків-лицарів. Пройшов час…

1848 року в “Записках Одеського товариства історії та старожитностей” вийшов унікальний матеріал Н. Бублієва про насипні пам’ятки Олександрії й повіту, віднесені ним до козацької доби. Написана за п’ять років до цього стаття не спиралась на розкопки і відповідала уявленням свого часу, враховувала спогади очевидців, перекази старожилів. Автор вважав, що постійне збройне зіткнення із сусідами, захист запорожцями своїх земель, “поклали, здається, заснування багатьом в степу військовим укріпленням. На Олександрійщині збереглося багато їх залишків.

На місці Олександрії та Нової Праги знаходилися прикордонні від Польщі зимівники запорозьких козаків, які виросли в поселення Вусівку та Петриківку. За переказами їх заснували запорожці Вус та Петрик. Могила першого існувала в Олександрії по 1842 рік, коли вона була знесена й забудована, камінь з неї використали при будівництві нової церкви”. Неподалік перших зимівників і навколо них знаходились земляні укріплення у вигляді фортець, залишки котрих існують і тепер. По два з них розташовувались по лівий та правий боки Інгульця південніше на 2 та 4 версти від Олександрії, та одне – північніше міста на 4 версти.

Зимівник знаходився в долині річки у центрі умовного рівностороннього трикутника, утвореного трьома укріпленнями на узвишшях, одне з яких примикало до узлісся. Ще два (з п’яти) менших укріплення, очевидно, допоміжних, розташовувались в межах трикутника по прямій лінії між двома з трьох великих укріплень та зимівником. Бублієв вважає, що споруди відігравали сторожові й спостережні функції. Водночас, кургани поблизу Олександрії і в самому місті “розкидані без всякого майже порядку” на узвишшях і в низинах. З них два були розчищені при будівництві та два напіврозриті. За переказами дві могили є наслідком жорстокої битви запорозьких і гетьманських козаків проти татар. Автор статті вважав, що це могло бути в 1674 і 1693 роках на шляху походу турків і татар на Чигирин.

Сергій ШЕВЧЕНКО, кандидат історичних наук, для Першої електронної газети

Поширити:

Залишити коментар:

коментар