Як переіменовували Єлисаветград: Левград, Іллічівськ, Троцьк, Зінов’євськ.

Журналістка
Світлана Листюк
Журналістка

У книгах 1950–80-х років з історії Кіровограда не знайти згадки про Зінов’євськ, хоча так місто називалося в 1924–1934 роках. Оскільки більшовик Григорій Зінов’єв був оголошений ворогом народу і розстріляний, то в повоєнний радянський час у друкованих виданнях ця назва фальсифікувалася на “Єлисаветград”, котра насправді існувала лише до літа 1924 року (виходить, цариця Єлизавета чи свята Єлисавета були ближчими більшовикам, ніж їх недавній сподвижник Зінов’єв). А між тим, історично мешканці сучасного Кіровограда могли стати ще й ленінцями, іллічівцями, левградцями і, навіть, троцькістами.

1922 року робітниками “Червоної зірки” було запропоновано перейменувати Єлисаветград на Ленінськ. Чому та ідея не реалізувалася? Можливо тому, що партійний вождь був живий. А, може, хтось із наших малих земляків, але великих більшовиків, уже “приміряв” можливу назву під себе? Як би там не було, а 23 квітня 1924 року окружна Компартійна конференція розглянула питання “Про перейменування міста Єлисаветграда”.

Доповідач Амосов повідомив, що місто давно готувалося партійними і радянськими органами до перейменування “у революційну назву”. Профспілкові організації провели з цього приводу збори на всіх підприємствах, більшість учасників яких висловилася за Зінов’євськ, меншість – за Левград. На його погляд перше було більш прийнятне, оскільки пов’язане з уродженцем міста (народився 11 вересня 1883 року в Єлисаветграді), а Лев Троцький (насправді, Лейба Бронштейн) народився у селі Янівка під Бобринцем (нині село Береславка).

Виступаючий Заривайко запропонував назву Ілліч, а Іванов – виступив за Троцьк. Все ж, зрештою, “йдучи назустріч сформованій громадській думці серед робітників і селян” зупинилися на Зінов’євську. Таке рішення прийняв і V окружний з’їзд профспілок та міськрада 24 квітня.

200px-Grigory_ZinovievЯк людина “скромна”, що, вочевидь, було характерно для більшовицьких лідерів, яких прижиттєво увічнювали в пам’ятниках, назвах поселень і вулиць (як колись царів), Зінов’єв дав згоду, щоб його ім’я носили місто й округ, що й було затверджено республіканськими і союзними органами. До речі, такого уродженця у Єлисаветграді насправді не було, оскільки до перебрання на себе партійного псевдоніму Зінов’єв був Радомисльским Євсей-Герш Ароновичем.

Між іншим, згідно з документами, його батька – заможного єврея, який мав ферму і торгував молочними продуктами – штрафувала поліція за забруднення стічними нечистотами Інгулу із двору на розі вулиць Михайлівської й Болотяної (тепер Кірова й Пролетарської), де утримувалася велика рогата худоба.

Сергій Шевченко (кандидат історичних наук),
для Першої електронної газети.

Поширити:

Залишити коментар:

коментар