Важливо

Енергетична безпека України. Перспективи шахтарських містечок Кіровоградщини.

Чи очікується скорочення шахтарів та перспективи видобутку урану в Кіровоградській області.

В сучасних умовах кофлікту з Росією по-новому постає питання енергетичної незалежності України. Наш сильний козир – ядерна енергетика.

В електроенергетиці України генеруюча потужність атомних електростанцій становить 24,5%. В зимові періоди, коли значно збільшується споживання електроенергії,  АЕС України виробляють понад 40-50% електроенергії.

За кількістю ядерних реакторів Україна посідає дев’яте місце у світі та п’яте в Європі. Одна з українських АЕС, Запорізька, з шістьма енергоблоками загальною потужністю в 6000 МВт є найпотужнішою в Європі. Загалом 15 реакторів, 4 діючі електростанції (Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька), 4 недобудовані (Харківська АТЕЦ, Одеська АТЕЦ, Кримська АЕС, Чигиринська АЕС), які в майбутньому можуть стати основою енергетичної незалежності України.

Задоволення потреб сировини для атомної енергетики наразі є одним із стратегічних моментів державної політики. Наразі тільки 30% покривається за рахунок розробки нинідіючих родовищ — Ватутінського, Центрального та Мічурінського — і введення в дію Новокостянтинівського родовища.

Однак уранові руди цього типу бідні за вмістом. Добутий уран з цих родовищ має досить високу собівартість (40-80 доларів США за кілограм) і не може конкурувати на світовому ринку. Але для задоволення власних потреб, та ще й з метою побудови енергонезалежної економіки України, ці родовища є стратегічно важливими. Друге місце за своїм промисловим значенням займають родовища Девладівське у Дніпропетровській області та Братське у Миколаївській, але вони є практично повністю розробленими.

Нова «уранова зірка» на карті корисних копалин може з’явитись у результаті пошукових робіт на місці багатого уранового зруденіння в північно-східній частині Кіровоградського блоку, у так званому Казанківсько-Жовтоводинському рудному районі. На сьогодні ж основними постачальниками уранової руди є наші шахти Інгульська, Смолінська та Новокостянтинівська, які входять до складу Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”.

«Прописане» підприємство у Жовтих Водах Дніпропетровської області, і всі фінансові надходження від діяльності підприємства в цілому здійснюються до бюджету сусідньої області. Але навіть поза тим ці шахти забезпечують досить високооплачуваною роботою тисячі кіровоградців, а Смолінська шахта взагалі є найчисельнішим підрозділом ДП «СхідГЗК» і найбільшим підприємством Маловисківського району. І головне – містоутворюючим підприємством Смоліного.

Свого часу  селищний голова Смоліного Микола Мазура в інтерв’ю «Українському тижню» окреслив такі перспективи шахти: «З часом уранової руди в ній стає дедалі менше. Настане страшний для нас час, коли її треба буде закрити. Населення це прекрасно розуміє».

Можливість зникнення цілого міста на карті України, тисячі безробітних – наскільки реальною є така перспектива?

Коли з’явилася інформація про звільнення 268 робітників шахти, ми вирішили перевірити – чи не є цей факт сумною першою ластівкою перетворення Смоліного на чергове місто-привід. Ми звернулися до Маловисківського районного центру зайнятості. Його директор, Кучеренко Алла Олександрівна, нам розповіла, що повідомлень про можливе скорочення чисельності працівників шахти до них не надходило. Тому ми попросили прокоментувати ситуацію генерального директора Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” Олександра Геннадійовича Сорокіна.

«По-перше, я хотів би заспокоїти людей – попри будь-які скорочення ми працевлаштуємо робітників на інших структурних підрозділах підприємства. Але треба розуміти реалії: Інгульська шахта ще має промислові запаси, Новокостянівська нарощує видобуток сировини, а от Смолінська відпрацьовується, вміст урану в руді постійно зменшується. Вже зараз розробка родовища знаходиться на межі економічної доцільності, я навіть сказав би, що вона вже є не вигідною. Шахта існує зараз тільки тому, що утримується державою. Удвічі впав обсяг виробництва, через 5, максимум 6 років шахту очікує закриття. Шахта фактично утримується державою. Тож скорочення буде обов’язково, планується на 3-4 квартал цього року. З 1600 робітників штат буде зменшено до 1400. Разом з профспілкою ми розробляємо програму захисту робітників. Видано наказ про заохочення до виходу на пенсію 260 пенсіонерів, які працюють на шахті. При виході на пенсію вони отримають 3 місячні зарплати.

Але в перспективі загальна кількість працевлаштованих шахтарів не зменшиться. Зі скороченням виробництва на Смолінській шахті робітники будуть працевлаштовані на Новокостянтинівській, обсяги виробництва якої будуть надалі збільшуватись.

Селище Смоліне буде жити. Обсяги виробництва урану на Кіровоградщині у перспективі тільки збільшаться. Ми людей не кинемо.»

Євген Манженко для Першої Електронної

Поширити:

Залишити коментар:

коментар