«Чиїсь проблеми – не моя справа» – завжди думаємо ми, коли бачимо звичайну людину, яка благає про допомогу. Але це все до тих пір, поки проблема не торкнеться нас самих. Або поки допомоги не потребуватиме людина з “мімішної” фотографії.
25 жовтня проходить круглий стіл з елементами тренінгу про висвітлювання теми донорства крові в кропивницьких ЗМІ. І ми, студенти факультету журналістики КДПУ ім.В.Винниченка, відправляємося туди.
Ми знаходимося в теплій залі Прес-клубу реформ. Тут нас зустрічає наш лектор Леся Ярошенко. Для нас, першокурсників, це звичайна зустріч. Але згодом ми розуміємо, що насправді вона змінила наше бачення на важливих речей.
У проекті “Кров новин – новини крові” бере участь участь 4 міста. Кропивницький, Харків, Львів та Житомир. З Житомирського осередку до нас приїхала волонтер Юлія Новобранець, яка одночасно є координаторкою проектів ВМГО “Асоціація молодих донорів України”.
І ми починаємо з простого питання: «Хто хотів би бути донором крові?»
Більша частина аудиторії підіймає руку, після чого слідує питання: «Що зупиняє тих людей, які не бажають бути донорами?»
І молоді активісти дають звичайні відповіді. Для одних є медичні протипоказання. Для інших – складна процедура перевірки стану здоров’я донора або навіть така проста річ як вага людини. Донором не може бути людина з вагою менше ніж 50 кілограмів. І запрошений лікар Тамара Василівна Русначенко пояснила нам, що найголовніше для лікарів – не зашкодити самому донору.
Проблемою здачі крові також є недалеке світобачення людей. Кров для дитини легше знайти, ніж дорослому, людині похилого віку – майже не реально. В цьому і виникає проблема. Аргументом для допомоги може бути «мімішна» фотографія в оголошенні. Також у багатьох людей жахливе уявлення того, що потім відбувається з кров’ю. Деякі навіть вважають, що її зливають в одну страшну каструлю і щось з нею роблять. Але це зовсім не так. Лікарі підбирають кожному реципієнту відповідного донора.
Окрім того, деякі люди здають кров майже кожні 2 місяці – вони розуміють, що цим рятують чиєсь життя. Таких людей називають регулярними донорами. Ви спитаєте: що вони від цього отримують? І правильною відповіддю буде – здоров’я. Адже постійне донорство – це профілактика онкозахворювань, утворення більш молодих клітин крові, навіть певне відчуття ейфорії – легкість іншими словами. Все це подяка організму за допомогу людям, які потребують вашої допомоги.
Нам також показують страшний відео-сюжет про можливі зараження крові. Але запам’ятайте: донор не ризикує своїм здоров’ям, всі прибори, якими беруть кров – абсолютно стерильні і одноразові.
І закінчення тренінгу проста, але влучна цитата нашого лікаря: «Всі ми однієї крові».
Ніколи не забувайте про це.
