КРЕМЛІВСЬКА МАНІПУЛЯЦІЯ В КІРОВОГРАДСЬКИХ ЗМІ

«Рускій мір» проліз не тільки в перейменувальну кампанію, він діє на всіх фронтах. Ось потрапила мені на очі звичайна собі газета «Первая городская» від 12 травня.

Стаття під назвою «Учимся писать сочинение» оформлена за всіма канонами антиукраїнської маніпуляції:

1. Заголовок одразу привертає увагу батьків, які змушені щовечора виконувати домашні завдання з дітьми. Знаю цю тему добре, бо маю багато племінників, і мої сестри часто телефонують в паніці – допоможи написати твір, ти ж філолог.
Хто ж із батьків пропустить таку назву статті і взагалі саму статтю, яка може полегшити їхні щоденні муки?

І так – увагу потрібної аудиторії автор статті привернув. Тепер питання – чому його цікавить саме ця аудиторія? А тому що основне повідомлення (підтекст) має пролізти саме в голову нового покоління – дітей.

2. Підзаголовок статті – «из опыта преподавателя Воскресной школы». Ну це взагалі вершина маніпуляції. Бо термін «Воскресная школа» асоціюється з питанням віри, християнства. А люди в нас в більшості віруючі, тож викладачам «недільних шкіл» довіряють, як і в цілому представникам духовенства. Тобто реалізується ще одне гасло маніпуляції – обов’язкова авторитетність того, хто переконує.

Отже, два головні завдання виконані – увага привернута, довіра до джерела викликана.

3. І далі – ключове «послання, теза, постулат» – «Многие современные дети не любят украинский язык и литературу». Отакої!!! Розумію, що загалом ніби як йдеться про уроки української мови й літератури. Але ж – слово «уроки» пропущене навмисно, щоб це «не любят» лягло на самі поняття української мови і літератури, як ознаки національної ідентичності, щоб одна тільки згадка про них викликала рефлекторну «кислу міну». До того ж, помітьте, теза подана у стверджувальній формі, таким чином, що з нею немає сенсу навіть сперечатися.

4. Наступне речення – «С одной стороны такое положение вещей результат постоянных изменений, вносимых в систему образования и меняющих ее далеко не в лучшую сторону». А це – взагалі класика маніпуляції. Тільки лінивий не сварив нині цю систему освіти. Тому, звісно ж – батьки погодяться і з цим реченням. І довіра до статті зростає стократ.

5. От і маємо – ґрунт підготовлений: у голову читачеві закладено ключове гасло «Українську мову не люблять, а отже, і ти не люби!» Тому далі цілком закономірно у читача виникає питання: «А який же вихід?». А вихід, на думку авторів, простий – ми дамо вам поради, як навчити дитину писати твори і образно мислити саме російською мовою!!!

І далі поданий перелік вправ з уже готовими темами, прикладами речень, і звісно ж усе – російською.

Стаття розрахована в першу чергу на батьків, бо вчителі й так усе це знають. Тож виходить наступна ситуація: батьки кинуться зі своїми чадами розвивати образне мислення відповідно до цих порад, а оскільки придумувати щось своїм розумом їм буде ніколи, то вони скористаються запропонованими російськими зразками речень. І от вам результат – знову формування нового покоління, яке мислить російською! А звідси ще кілька десятиліть крику: «Я думаю на русском языке!» І, Боже, як ними легко маніпулювати, тільки натякнувши, що це право “думати на языке” у них можуть відібрати.

Ну а далі додумуйте самі – «Путін, пріді!», «Нас прітєсняют!», «Заставляют учить ету мову!».

Нагадаю тільки, що газету цю також роздають безкоштовно в піцеріях, куди батьки з дітьми ходять у вихідні. Тому шанси дійти до адресата у цієї статті – високі!

Залишити коментар:

коментар