Пересічні кіровоградці не часто задумуються про конфесійну приналежить того чи іншого храму. Дотримуючись споконвічних традицій, віряни ходять до церков в основному на святкові чи поминальні заходи, не дуже задумуючись над різницею між святилищами.
Згідно ст. 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Також у Конституції зазначено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави.
Іншими словами, церква – самостійна структура, і роль влади у відносинах між громадянами та церквою полягає виключно в забезпеченні рівних можливостей, як віруючим, так і релігійним організаціям.
CorruptUA.org дослідив, чи вдається втримати відповідний баланс міській владі Кіровограда.
Мапа https://www.google.com/maps/d/viewer?mid=zeGhxigUteR0.kJFuu5lSgQm8
ЦЕРКОВНА ЗЕМЛЯ
Наразі в Кіровограді виділено 23 земельні ділянки під розміщення храмів. З них 14 належать УПЦ МП (5 – в центрі міста) загальною площею 6,844 га (вираховано по цифрах із рішень, в архіві), 2 – УПЦ КП (в центрі – жодної) площею 0,321 га, і по одній віддали УГКЦ (0,233га), РКЦ (0,181 га, центр), Адвентистам 7-го дня (1,171 га), УАПЦ (0,15га, центр), церкві «Слово Пробудження» (0,149га), церкві Християнської віри Євангельської (0,096га) та пастору Круглікову (0,1га).
Землю і споруди релігійним організаціям почали виділяти з початку 90-х. За період з 1993 по 1997рр. три земельні ділянки отримали УПЦ МП (рішення №1052 від 08.12.1993, №716 від 28.09.1994 та №892 від 30.10.1997), і по одній – УАПЦ (рішення №931 від 12.11.1997) та Адвентисти (рішення №334 від 28.05.1993). В цей час Кіровоградським міським головою був Василь Мухін.
За часів його наступника, Олександра Нікуліна, у 2000-му році по одній ділянці землі виділялись церкві Християнської віри Євангельської (рішення №576 від 06.06.2000) та УПЦ МП (рішення №584 від 06.06.2000). За Миколи Чигріна перед його відставкою у 2006-му депутати встигли виділити одну ділянку для УПЦ Московського патріархату (рішення №1693 від 31.01.2006). Наприкінці каденції Володимира Пузакова наділили земелькою УПЦ МП (рішення №3609 від 22.06.2010), УПЦ КП (рішення №3576 від 18.05.2010) та УГКЦ (рішення №3460 від 15.04.2010).
Але справжній бум у роздачі землі церковникам розпочався за часів Олександра Саінсуса. Всього за два роки (2011-2012рр.) УПЦ МП отримала шість ділянок, і одну – церква «Слово Пробудження». Саме в цей час відбувся гучний земельний скандал, після якого роздача тимчасово призупинилась. Тоді жителі спального району протестували проти будівництва храму УПЦ МП (рішення №1612 від 24.04.2012р.) на місці дитячого майданчика та скверу, облаштованих жителями власними силами. Згідно генплану, на тому місці раніше планувалось збудувати дитсадок.
За часів наступника Саінсуса, батьківщинівця Івана Марковського, який виконував обов’язки міського голови після Революції Гідності, теж роздавалась земля церквам, однак у меншій кількості. При ньому у 2014-2015 рр. землю отримали УПЦ МП (три ділянки), протестант Кругліков, РКЦ, і невеличкий клаптик землі дістався УПЦ КП. Заради справедливості варто нагадати, що після Революції змінився лише секретар міськради (він же – в.о. міського голови), а депутатський корпус змінився тільки після місцевих виборів 2015 року.
МІЖКОНФЕСІЙНИЙ РОЗПОДІЛ КІРОВОГРАДЦІВ
І це при тому, що у 2011 році в Кіровограді УПЦ (МП) мала лише 9 громад, УПЦ КП – 6 громад, а УАПЦ – 3 громади. Протестанти різних напрямків, в той же час, мали аж 34 релігійні організації. По одній релігійній громаді мали РКЦ і УГКЦ, і дві громади у юдеїв.
У 2015-му православних громад збільшилось до 32 (УПЦ (МП) – 18, УПЦ КП – 10, УАПЦ – 3, Вірменська Апостольська Церква – 1); католицьких до – 3-х (УГКЦ – 2; РПЦ – 1); протестантських – до 38 (ЄХБ – 9, харизматичного спрямування – 7, АСД – 4, ХВЄ – 4, ХВЄ (П) – 3, Армії Спасіння – 2, Церкви Божої – 2, євангельських християн – 2, Божої церкви ХВЄ – 1, Новоапостольської церкви – 1, протестантсько-пресвітеріанських – 1, Християнської Євангельської Церкви – 1, Свідків Єгови – 1); іудеїв – 5; мусульман – 3; Свідомості Крішни – 1; громад, що не мають центрів – 1.
Соціологія дає дещо іншу картинку релігійних вподобань населення. Згідно з даними Всеукраїнського соціологічного опитування населення України, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс» 22 листопада – 6 грудня 2011 року, найпопулярнішою релігійною конфесією в Україні була Українська Православна Церква Київського Патріархату (УПЦ КП).
На запитання «До якої релігії ви належите?» 23,1% респондентів відповіли, що не релігійні. Українську Православну Церкву Київського Патріархату назвали 31,1%, Українську Православну Церкву (Московського Патріархату) – 25,9%. До Української Греко-Католицької Церкви себе віднесли 8,5% населення країни. Далі йдуть Українська Автокефальна Православна – 1,7%, Римо-Католицька Церква – 1,1%, Протестантські – 1%, Мусульманська – 0,2. Важко відповісти 6,2% респондентам.
Станом на сьогодні підтримка Київського патріархату тільки зросла. Чотири соціологічні компанії, серед яких Центр соціальних та маркетингових досліджень SOCIS, Соціологічна група РЕЙТИНГ, Центр Разумкова та КМІС, 1 – 17 лютого 2015 року провели масштабне соціологічне дослідження на тему релігійних вподобань населення, в якому взяли участь 25 тисяч громадян України (по 1000 на область).
Згідно з результатами дослідження, більшість опитаних українців (74%) відносять себе до православ’я, 8% – до греко-католицизму, майже по 1% – до римо-католицизму і протестантських та Євангелічних церков. Просто християнами себе вважають 8.5% опитаних, не відносять себе до жодного з релігійних віросповідань 6%.
Серед тих, хто вважає себе православними, відносна більшість (38%) відносять себе до Української православної церкви Київського патріархату, майже 20% – до Української православної церкви (Московського патріархату), 1% – до Української автокефальної православної церкви, а 39% – вважають себе просто православними.
На Кіровоградщині іще більше, ніж загалом по Україні, опитаних (76%) відносять себе до православ’я, по 0,5% – до греко-католицизму, та до протестантських та Євангелічних церков, і майже відсутні римо-католики. Просто християнами себе вважають 17% опитаних, не відносять себе до жодного з релігійних віросповідань 5%.
Серед тих, хто вважає себе православними, відносна більшість (27%) відносять себе до Української православної церкви Київського патріархату, лише 7% – до Української православної церкви (Московського патріархату), 1% – до Української автокефальної православної церкви, проте 64% – вважають себе просто православними (це найбільший в Україні показник).
Диспропорцію на користь Московського патріархату видно неозброєним оком. І найбільших розмірів вона сягнула у 2011-2012 рр., за часів мера Олександра Саінсуса та більшості від Партії Регіонів у міськраді. Після перемоги Революції Гідності спостерігалось незначне уповільнення експансії, яке, однак, стану справ жодним чином не змінило.
ЗВ’ЯЗКИ ЦЕРКВИ ТА БІЗНЕСУ
Окрім державного менеджменту, після президентських та місцевих виборів 2010 року на Кіровоградщині змінився і церковний менеджмент. Саме в цей час Рішенням Священного Синоду УПЦ від 10 лютого 2011 року призначений єпископом Кіровоградським і Новомиргородським Іоасаф (Губень). Саме після цього призначення і розпочалося активне виділення кіровоградської землі під церкви Московського Патріархату. В той час головував в облраді Сергій Ларін.
У той самий період в Кіровограді набула поширення форма неявної співпраці бізнесменів та церков. Заможні люди створювали релігійну організацію, отримували на неї землю, будували на ній храм і запрошували туди священника.
Наприклад, на землі що виділена у власність ГО «Православна Просвіта», засновником якої є Євген Бахмач, збудовано Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Євген Бахмач – голова Кіровоградського обласного відділення Союзу промисловців та підприємців України, голова спостережної ради і власник ПАТ «НВП «Радій», власник ТОВ «Торговий дім «Радій», ТОВ «Елгран» тощо.
Земля під Свято-Успенським Храмом, а саме – цілий парк Крючкова, виділена у власність ГО «Єлисаветградське Православне Товариство». Керівник і підписант ГО – Андрій Райкович.
Андрій Райкович – кіровоградський міський голова, висунутий від БПП «Солідарність», власник ВАТ «М’ясокомбінат «Ятрань».
Релігійній громаді Почаївської ікони Божої матері виділено землю у Дендропарку під будівництво храму. Серед засновників громади – родина Онулів, які і орендують даний парк, та наближені до них люди.
Микола Онул – Президент Корпорації «XXI століття», до складу якого входить, зокрема Кіровоградський дендропарк. Його дружина, Лариса Онул — генеральний директор Корпорації «XXI століття», член міськвиконкому від БПП «Солідарність».
Що цікаво, для того, щоб виділити землю цій релігійній громаді, її довелось відібрати у Музею Трипільської культури, який мав бути збудований на цьому ж місці.
І це лише ті землі, які чиновники міськради класифікують як «релігійного призначення». Однак в місті поширене й інше явище. Так, на розі вулиць Єгорова та Архангельської (раніше – Червоногвардійської) посеред земельної ділянки встановлено великий залізний хрест.
Призначення ділянки – В.02.01 – «Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Власник – Назаренко Матвій Олегович. В той же час особи з ідентичними прізвищами у засновниках двох релігійних громад УПЦ (МП): кафедрального собору (ЄДРПОУ 23679187) та парафії на честь Почаївської ікони Божої матері (ЄДРПОУ 37918245).
Відслідкувати, скільки виділено землі в такий спосіб – надзвичайно важко.
Отже, впливові кіровоградські бізнесмени мають опосередкований зв’язок з будівництвом храмів непопулярної конфесії. Що цікаво, не всі вони передають ці храми у безпосереднє управління УПЦ МП, залишаючи за собою контроль над земельною ділянкою і будівлями на ній.
БІЗНЕС БЕЗ ПОДАТКІВ?
Кошти, що храми отримують від надання послуг чи продажу товарів, не оподатковуються.
Церкви грецького обряду отримують дохід від таких «послуг», як хрещення, відспівування, вінчання і освячення будь-чого, продаж церковного начиння, видання газети та індивідуальних пожертв.
Прихід одного храму – не менше 100 чоловік. Свічки коштують 2, 3, 5, 7, 21 грн., поховання – 250 гривень, відспівування в храмі – 300 гривень, на кладовищі – 350 гривень, «запечатування» – 160 гривень. Вінчання – 600, Хрещення – 400. Плюс рушники, ікона тощо – це приблизно ще від 400 грн. на кожен обряд. У приміщенні для зручності висить “прейскурант цін”.
Якщо врахувати, що в середньому прихожани щотижня жертвують церкві близько 50 грн., то вийде 260 тис. на рік на один храм, або 1,820 млн. грн. на всі церкви. Розрахувати середню суму доходів від продажів свічок можна шляхом вирахування середньої ціни – 7,6 грн. якщо припустити, що кожного дня 100 чоловік купує по одній свічці за середньою ціною, отримаємо 277 400 грн. річного доходу одного храму.
За 2011 р., на який і припадає пік виділення землі для церков, на території обласного центру було зареєстровано 2603 народжених (на 1,1% більше ніж у 2010р.), 3217 померлих (на 5% менше ніж у 2010р.). Якщо взяти до уваги вищенаведені дані соціології про прихильність до церков на Кіровоградщині, отримаємо 93,5% прихожан грецького обряду. Тобто, за один рік лише на хрестинах та похоронах у місті церкві потенційно можна заробити близько 5 млн.грн. Решта церковних «послуг» подвоюють, а можливо і потроюють цю цифру.
Окремо варто враховувати діяльність у складі УПЦ МП підприємств, таких як ПП «Єркір», що на вул. Кірова (нині – Михайлівська) 73, якому безоплатно надано землю за рішенням №892 від 30.10.97р. ПП «Єркір» займається виготовленням текстильних виробів та верхнього одягу, а також торгівлею текстильними та галантерейними товарами. Підприємство спеціалізується на гаптуванні позолотою ікон, церковного одягу та інших виробів.
Тобто, на кожен діючий кіровоградський храм грецького обряду (а їх у місті сім) потенційно припадає не менше 1,5 млн.грн. річного доходу, який, нагадую, не обкладається жодним податком і ніде не обліковується. Витрати на утримання приміщень, території і персоналу – мінімальні. Віруючі працюють безкоштовно, оренду сплачувати не потрібно.
Однак найнебезпечнішим у цій ситуації є те, що такі дії, окрім корупційних викликів, становлять пряму загрозу державній безпеці.
Як зазначає на сторінках видання Радіо Свобода український філософ та публіцист Петро Кралюк, Українська православна церква (Московського патріархату) фактично є агентом іншої держави.
“В Україні, попри існування різних конфесій, переважаючим є православ’я, яке, в свою чергу, є конфесійно роздробленим. При цьому кількісно домінуючою є т. зв. Українська православна церква (УПЦ), яка, насправді, є філією Російської православної церкви (РПЦ), керованої Московським патріархатом. Ця конфесія фактично є агентом іншої держави. До того ж держави, яка окупувала в нас територію й веде проти нас війну”, – наголошує Петро Кралюк.
Сьогодні землю також виділяють релігійним громадам. Так, рішенням міськради Кіровоградське обласне об’єднання церков Євангельських християн-баптистів отримало дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Архітектора Паученка (колишня – Леніна), 166-а, загальною площею 0,0539 га.
Проте, напевне, вперше з часів незалежності, депутати Кіровоградської міськради відмовили громадсько-просвітницькому товариству «Православна Просвіта» УПЦ Московського Патріархату у наданні в оренду земельної ділянки у центральній частині міста.
Дмитро Сінченко