Борис Ревчун
* * *
Народ керманичі тримати звикли в шорах,
А власні статки без податків – у офшорах,
Проте тримати їм слід марку гонорову,
Тобто державницьку, а не свою торгову…
* * *
Суди й прокуратура в нас понині
Перед грошима ходять на пуантах.
Стандарти судочинства в Україні
Припнуті під штандартом у Гаранта.
* * *
Він грає голосом, здіймає в склянці шторм,
У бік колишніх шле художній свист нагайок
І зволікає із проведенням реформ,
Бо закрутився із закручуванням гайок…
* * *
За владу бій без правил вічний йде;
У хід ідуть підніжки і захвати,
А переможця приз бажаний жде –
Старе перехідне корито влади.
* * *
Хитрун при владі пам’ятати має:
Не вдасться обдурити всю країну.
Хто довго й спритно між краплинами петляє,
Той вляпається врешті неодмінно.
* * *
Земельний ринок під питанням, все в імлі.
Чи куплять-перекуплять землю-матір?
І чи не буде на оновленій землі
Уся земля в руках у супостатів?
* * *
Тузи бізнесові і боси козирні
Ховають мільярди грошей.
Та скільки ж ще будуть коти наші жирні
«Косить» під церковних мишей?!
* * *
У владних ешелонах вічний торг,
І ціни на запроданців в зеніті.
Купують-продають відразу, в борг.
Дешевки наші – найдорожчі в світі!
* * *
У тіньової економіки дітей
Побічних відбувається народження.
У тіні – непроглядна тьма грошей,
І переважно темного походження.
* * *
Єдину ложку дьогтю досить вкласти,
Щоб зіпсувати діжку меду чи нектару.
На всіх святих, біленьких і пухнастих
Достатньо діжки чорного піару.
* * *
З реформами побільшає грошей,
Їх вистачить не тільки для прокорму.
Добро несуть реформи для людей,
Які залишаться, як скінчаться реформи…
* * *
Народ наш настраждався від ідей
Наївних мрійників і хитрих імітаторів.
Нам брешуть, що реформи – для людей,
Насправді ж люди – полігон для реформаторів.
* * *
Вже настає кульмінаційна мить:
Шукають винних з керівного гурту.
По кому ж третій дзвоник продзвенить
В театрі політичного абсурду?
* * *
Казали, ідея нам треба!
Ідею народ віднайшов.
Ідея ця вічна, як небо –
Свята до халяви любов…
* * *
Шторми здіймають владні чвари –
Дніпро виходить з берегів.
Перем брудні ми шаровари
На видноті у ворогів…
* * *
У нас правосуддя іде до прогресу,
Новел ціла купа гряде.
Лунає тепер на початку процесу:
«Всім встати – судилище йде!»
* * *
Чимало тих, хто не бояться кар господніх –
Ідуть на все, щоб незаконно збагатитись.
Ті, хто купаються у розкоші сьогодні,
Назавтра ризикують не відмитись.
* * *
Мораль все та ж: хто більш кого «нагріє»;
Змінити швидко це – і думку цю облиш!
В нас аморальність все морально не старіє,
Ба більш, фізично – молодішає здебільш…
* * *
Не кожен закордон є еталоном.
Є ряд країн, в яких закон на троні.
Там, за бугром, крадій поза законом,
У нас що не «бугор» – крадій в законі.
* * *
Зазвичай влада швидко спокушає,
Ніхто противитися цьому сил не має.
Ідуть святими правдолюбцями до влади,
І залишають сріблолюбцями посади…
* * *
Мільярди доларів ховає влада в тіні,
Брехливих доповідей лік іде на тони,
І золоті слова про цінності нетлінні
Переплавляє спритно в золото батонів.
* * *
Привчили нас, політика – лайно,
Й підтвердження дають під констатацію.
Олімп наш політичний сповз давно
На рівень, нижчий за каналізацію.
* * *
Наш човен невдоволених вже повен,
Хтось ще гребе, а хтось вже веслами махає.
Прохає влада не розхитувати човен,
Бо це пиляти наші гроші заважає…
* * *
Настала воля без обмежень і без краю,
Скрізь вольностей звисають повні грона.
Такої іншої країни я не знаю,
Де вільно так тлумачаться закони…
* * *
Звертаємо то в той, то в інший бік,
На півдорозі зупинились від знемоги.
Триває невеселий наш пікнік
Обабіч європейської дороги.
* * *
Нову політики придумали відмазку,
Чому життя не перетворено на казку:
Несли, мовляв, добра народу так багато,
Що надірвались – треба грижу лікувати…
* * *
Дієта різна є для різних середовищ.
Щоб не було життя голодною журою,
Народу дасть керманич хліба і видовищ,
«Народу слугам» – хліба з маслом та ікрою.
* * *
Не вийшло ублажити світ догодою
Як вийшли з ядерного клубу паритетного.
Папір під Будапештською угодою
Дешевший від паперу туалетного.
* * *
Гладко було на папері,
Та забула про яри
Жертва Мінській афери,
Будапештської ігри.
* * *
Брехала влада нам про волю, справжній ринок,
Народ повстав з «коктейлями» і шинами.
Проміжний маємо наразі ми ужинок –
Дійшли до ринку, тільки лиш блошиного…
* * *
Навколо акцій золотих торги запеклі,
Їх ринок не ведмежий, не бичачий.
Котирування акції – у пеклі,
Монеток тридцять їй ціна чортяча.
* * *
І знову розбрат і амбіції вождів,
Князьки удільні розшматовують країну.
Отримавши єлей від ворогів,
Вони соборують соборну Україну…
* * *
Найкраще на своїй землі тубільцю,
І неважливо, чи прогрес там, а чи косність.
Що добре росіянину, то німцю –
Корупція, безладдя, мафіозність…
* * *
Як ревно грішників ведуть на світлу путь
Прибічники сумирності й сумління –
І в’язку дров, щоб їх спалити, принесуть,
І першими закидають камінням…
* * *
І жертв війни, й Майдану кров
Забути влада хоче знов,
Щоби приспати Україну
І скривдити, як Катерину…
* * *
Вирує в Україні шторм,
Добробут впав до чверті.
Немилосердний лик реформ
У «ери милосердя»…
* * *
Кредит – як з чавуна кулак,
Одягнений у замшу;
Вернути важко, позаяк
Країна в стані траншу.
* * *
Колона п’ята завела
З Москвою шашні
Й гребе за юдові діла
Кремлівські башлі.