Зізнаюся: вперше в житті пішов у спортзальчик, щоб молодість, краса, здоров’я і вот ето вот всьо. Стою після тренування, чекаю колегу на ґанку.
На вулиці біля качалочки дядька підмітає асфальт і коментує дівчат, які виходять зі спортзальчику:
– Ты посмотри, на какой машине приехала! Канешна можно по спортзалам ходить, если на машине ездить!, – каже він про дівчину, що йде на тренування.
– Вай, 5 лет тут подметаю, но такой женщины, как вы, больше не встречал! Вы самая желанная, запомните мои слова! Я вас 5 лет наблюдаю! И машина у вас очень хорошая, да!, – каже він підтягнутій дамі, що вийшла з качалочки.
Дама з 5-річним стажем качалки від’їжджає, на сцені з’являється ще один персонаж, молодший колега дяді, теж дивиться на білий “паркетник”, що відвозить найжаданішу даму дяді з мітлою.
– Ах, какая женщина и какая машина! На такой машине и с такой женщиной только на море ездить! А я вот возьму и поеду в Севастополь! Вот прямо возьму и поеду, как в прошлый раз!, – заявляє дядя з мітлою.
– Замітай давай, сепаратюга!, – відповідає йому напарник, тягне руки до неба і жмуриться від сонця.