Причиною дитячої схильності до насильства найчастіше є неналежний догляд за дітьми батьків або їхня відсутність. Загальне зниження рівня життя, неблагополуччя сімей, які з втратою прибутку втрачають і моральні цінності, відсутність нормальних побутових умов – все це призводить до того, що діти, прагнучи жити так, як усі здобувають собі заздрість, злість, жорстокість, відсутність співчуття. Крім того, згубний вплив на неповнолітніх справляє телебачення, що пропагує насильство і життя заради власного задоволення.
Нажаль наше суспільство та окремі батьки не в змозі турбуватися належним чином про своїх дітей. Якщо зануритись глибше, то можна побачити, що у них повністю змінилися норми, цінності, атрибути, проведення дозвілля та обрання професії.
Нині серед учнівської молоді стала дуже загостреною проблема насильства, здійснюваного самими дітьми стосовно одне одного.
Психологи запевняють, що психіка українських дітей зазнала за останнє десятиріччя незворотних змін: вони не мають страху, нічого не цінують, ні в що не вірять. Вони стають дедалі жорстокішими.
Запозичене з англійської мови слово «булінг», котре визначається як утиск, дискримінація, цькування, прижилося в нашому оточенні. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.
Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.
Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними. Від систематичних кепкувань, фізичного і психічного приниження, бойкотів, різновиду знущань і до псування особистих речей, переслідувань, до різного виду примусів.
Одним з нових видів боулінгу став «кібербулінг» – метод той самий, але вже з використанням електронних засобів комунікації. Для сьогоднішніх школярів соціальні мережі та весь інтернет стали найвагомішим аргументом, прикладом для повторення, та й загалом – можливо єдинною правильною моделлю поведінки. Тому дуже важливо фільтрувати обсяг інформації, котру сприймають наші діти.
Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.
Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.
Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи. А ще відповідну роботу з дитиною треба проводити й батькам. Привиті з малечку почуття поваги, співчуття, відкритості та гідності відносно інших людей можуть зупинити процес саморуйняції дітей.
Статтю підготувала Головний спеціаліст Новоукраїнського бюро правової допомоги Валерія Долгоєр
