Любителям пасажирських перевезень присвячується. Черговий хіт під час проїзду.
Вчора, 14 грудня 2016 року, разом з учасником бойових дій Олександром Рибкіним вирішили перевірити, як дотримуються права учасників бойових дій на безкоштовний проїзд в автобусах міжміського сполучення. Про результати поїздки читайте далі.
На автостанції «Кіровоград» Олександр без проблем придбав пільговий квиток, пред’явивши посвідчення УБД та заплативши тільки станційний збір.
Жодних питань у касі не виникало. Тому, шановні ветерани, ті, хто каже, що безкоштовного проїзду ніде немає, не кажіть, що це нереально і не працює. Ось конкретний приклад, коли ветеран їде майже безкоштовно, пред’явивши своє посвідчення.
Але найцікавіше почалося в Суботцях під час спроби придбати квиток назад до Кропивницького. Все спілкування з касиром (касир Карданець Наталя Іванівна, , ТОВ «Кіровоградавтотранс») передавати немає сенсу, але результат виявився таким: ані я, ані Олександр не змогли придбати квиток на рейсовий автобус. Наголошую, що нам не продали ні квиток повної вартості, ні пільговий. Чому ж так сталося? – Можливо, не було квитків? – Ні. Зламався касовий апарат? Не було касира? – Ні. Каса не працювала? Теж ні?! Зненацька почався землетрус? – Ні… Всього цього не відбулося.
А справа от у чому. Просто виявляється, що каса працює до 14.30, і за поясненням касира, вона продає квитки тільки на ті рейси, які відправляються із Суботців до 14.30. Далі вона закриває касу і йде додому. (Тут має бути пауза , а потім довга пауза). Тобто уявіть собі: касир не продає жодних квитків: ні повних, ні пільгових на рейси, які проходять в час, коли каса не працює, а не працює вона більше половину часу кожного дня. Але парадокс у тому, що касир не продасть вам квиток, якщо ви звернетеся до каси і до її закриття. Наприклад, приходите ви в касу о 10.00 і хочете купити квиток до Олександрії на 16.00, а зась, тому що, як каже касир, вона не зможе видати вам квиток наперед, оскільки на той час, коли буде відправлятися рейс, каса вже не працюватиме, тому «тільки просіться до водія». Крапка. Про можливість купити квиток на інший день тут взагалі мова не йде, такої можливості у касі Суботців у вас немає, пасажир може придбати квиток тільки сьогодні і на сьогодні тільки у разі, якщо його рейс відправляється до 14.30.
Щодо самої касира, то відзначу, що вела вона себе нормально, адекватно, не ховалася і не хамила, як це часто буває, а спокійно пояснила ситуацію і повідомила, що так було тут завжди, скільки вона працює, а працює вона вже там багато років і більше касирів в Суботцях немає.
Якщо Ви таки дочитали до кінця і творчий підхід обслуговування пасажирів у Суботцях не зламав вам існуючі мисленнєві консутрукції , йдемо далі. Що ж означає вся ця ситуація не з точки зору здорового глузду, моралі, зручності пасажирів і комфорту (про це залишається тільки багатозначно промовчати) , а виключно з точки зору права?
Основний масив даних правовідносин регулюють Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою КМУ № 176 від 18 лютого 1997 року.
В даному разі ми маємо:
– порушення графіку роботи автостанції «Суботці»;
( П. 132 Правил «Робота автостанції розпочинається за 30 хвилин до відправлення в рейс першого автобуса і завершується через 30 хвилин після відправлення останнього». (Останній рейс у Суботцях іде пізно ввечері, а від обіду до вечора каса вже не працює)
– порушення правил продажу квитків на автостанції «Суботці»;
(П. 129 Правил «Попередній продаж квитків на рейси міжміського або
міжнародного сполучення розпочинається не пізніше ніж за 15 діб і припиняється за одну добу до відправлення автобуса. (попереднього продажу квитків, за словами касира, на автостанції взагалі немає)
– відмову у пільговому перевезенні учасника бойових дій з боку касира;
(Олександр Рибкін як учасник бойових дій не зміг реалізувати своє право на безплатний проїзд та був змушений оплачувати повну вартість проїзду водієві, щоб доїхати в Кропивницький, інших варіантів у нього не було)
– нанесення матеріальної шкоди учаснику бойових дій у вигляді необхідності оплачувати проїзд за повною вартістю водієві;
(Олександр Рибкін як учасник бойових дій не зміг реалізувати своє право на безплатний проїзд та був змушений оплачувати повну вартість проїзду водієві, щоб доїхати в Кропивницький)
– відмову від продажу квитка пасажиру за повну вартість;
(Я так само був змушений здійснювати свій проїзд у Кропивницький без квитка і без відповідного страхування під час поїздки)
Фактично такими діями відбувається непрямий примус до того, щоб пасажир здійснював поїздку без квитка, оплачуючи її водієві, що є адміністративним правопорушенням. «Безквитковий проїзд пасажира, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років в автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду».
Зрозуміло, що чим більше пасажирів їздять без квитків, тим більше тіньових неоподатковних доходів осідає в кишенях всіх осіб, долучених до цього процесу.
Отже, як бачимо, мова йде про систематичні порушення прав пасажирів та правил роботи автостанції «Суботці» під час продажу квитків. Такі дії також призводять до того, що пасажири змушені їздити без квитка, вчиняючи адмінправопорушення. Нагадаю, що проїзд без квитка – це ще й повне безправ’я в автобусі під час поїздки. Наприклад, в разі ДТП, в таких пасажирів не буде жодного доказу їхнього перебування в автобусі і відшкодувати заподіяну шкоду буде майже неможливо. Також така ситація призводить до неможливості скористатися правом на безплатний проїзд для пільгових категорій населення.
Безумовно, Кіровоградська ОДА та управління Укртрансбезпеки в Кіровоградській області мають вжити всіх необхідних заходів для ліквідації наведених вище правопорушень та унеможливити їх прояви у майбутньому, але і громадяни мають не сидіти, склавши руки. Суботці – це село, в якому проживає 3 500 мешканців, більше 60 осіб – це учасники АТО, які мають свої пільги на проїзд, є інші пільговики, є просто пасажири, які щодня користуються міжміським транспортом і їздять у напрямках Кропивницького, Знам’янки, Олександрії, Світловодська. Це повноцінна і потужна громада. Однак за багато років чомусь ніхто так і не піднімав цю проблему, не скаржився офіційно. А тим часом проблема існувала і продовжувала б існувати ще довго, аби не наш візит до Суботців.
Переконаний, що без громадянської позиції та відповідальності нам не вдасться побудувати нову заможну правову країну.
Поважайте свою гідність та відстоюйте свої права!
Антон Красов, правозахисник, юрист ВПГО “Юридична Сотня”
facebook.com/anton.krasov