За даними Національного екологічного центру, в Україні трохи більше половини будинків обладнані тепловими лічильниками. Після прийняття 18 жовтня у першому читанні Закону «Про комерційний облік комунальних послуг» ця цифра має збільшитися, адже встановлення загальнобудинкових теплових лічильників стане обов’язком комунальних теплопостачальних компаній.
Вони будуть зобов’язані придбати лічильник, встановити його і проводити періодичну повірку. Затрати закладуть у тариф і для того, щоб ця сума не стала непомірним тягарем для родини, розпишуть на 5 років. За законом, якщо теплокомуненерго не справляться із завданням до вказаного у законі терміну (31 грудня 2018 року), то муситимуть сплачувати штрафи.
Яка мета встановлення лічильників на будинках? За наявності лічильника споживачі платитимуть не за опалювану площу за тарифом, а за гігакалорії використаної енергії. Наразі через відсутність обліку споживання енергії мешканці будинків економічно невмотивовані економити теплову енергію чи воду. Без обліку лічильниками фактичного споживання неможливо зафіксувати зменшене енергоспоживання в натуральних величинах і при оплаті рахунків за комунальні послуги не вдається заощадити кошти від підвищення енергоефективності помешкань.
За наявності будинкового лічильника плату поквартирно за тепло можна розподіляти по-різному: пропорційно до квадратних метрів, за показами індивідуальних лічильників чи за даними розподілювачів енергії.
Найперше питання, яке хвилює споживачів – за чий кошт установлюватимуть лічильники.
Координаторка житлово-комунальних програм у Громадянській мережі «ОПОРА» Тетяна Бойко пояснює, що за встановлення комерційних приладів обліку відповідає оператор мереж, а не співвласники будинків. Крім того, усі інвестиційні програми підприємств-виконавців послуг уже передбачають встановлення приладів обліку, а за інвестиційну складову ми сплачуємо у складі тарифу. Ціна одного прибудинкового лічильника – 50 тисяч гривень. Тетяна Бойко стверджує, що лічильники окуповуються за період від 1 до 3 років (фінансове навантаження на жителя будинку у 27 квартир при цьому становитиме 1852 гривні, 16-поверхівки (320 квартир) – 156 гривень).
У Чернівцях нинішнього року на співфінансування встановлення лічильників з бюджету міста виділили 2,2 млн грн. Це становить 80% від вартості встановлених мешканцями лічильників. За два роки роботи цієї програми в місті встановлено 109 лічильників. А чи готові до встановлення теплових лічильників у Кропивницькому?
У міському управлінні житлово-комунального господарства вітають ініціативу парламенту, адже наявність лічильника стимулюватиме населення ощадливо використовувати ресурси. Проте відразу зазначають: на відміну від Чернівців у бюджеті не передбачено коштів на встановлення приладів обліку. В управлінні також пояснили, за чий рахунок встановлюватимуться лічильники: кошти на їх придбання закладені в інвестиційній складовій тарифу підприємства, яке надає послуги теплопостачання.
Теплом кропивничан забезпечує два підприємства – КП «Теплоенергетик» і ДП «Кіровоградтепло».
Головний інженер КП «Теплоенергетик» В’ячеслав Карауш запевняє, що підприємству вигідно, щоб лічильники були встановлені в кожному будинку, не залежно від того, бюджетна це установа чи багатоповерхівка з приватними квартирами. Це дає гарантію того, що тепло, подане до будівлі, буде облікованим, а отже підстав для претензій від споживачів не буде.
В’ячеслав Карауш підтверджує: витрати на встановлення лічильників закладені в інвестиційній складовій тарифу. Проте тепловики впевнені, що мешканці багатоповерхівок не захочуть встановлювати загальнобудинкові теплові лічильники.
“Раніше в Кропивницькому вже встановили 170 лічильників, – розповідає В’ячеслав Карауш. – Але оскільки в нашому місті масово почали видавати дозволи на встановлення автономок, люди почали відмовлятися від будинкових лічильників. Було таке, що придбані нами лічильники просто виводили з ладу – розбивали їх чи викрадали. Лічильник рахує все, у тому числі опалювання місць загального користування (сходові клітини, підвали, горища). Ті, хто встановив автономки, не захоче оплачувати опалення місць загального користування Дозвільна система на автономне опалення зруйнувала всю теплову систему в місті. Раніше було вигідно, кожен управбуд міг сам регулювати – прикрити тепло, відкрити. Так як зараз це роблять в бюджетних установах”.
Що стосується індивідуальних теплових лічильників, то тепловики кажуть, що система опалення будинків, зведених за радянських часів, відрізняється від європейської: на одну квартиру припадає мінімум чотири «стояки», у той час як за кордоном теплові мережі входять у кожну квартиру окремо. Тільки після реконструкції системи опалення на кожну квартиру можна буде встановлювати лічильники. Зараз же треба встановлювати прилади обліку на кожну трубу в кожній кімнаті, що опалюється, а це дороге задоволення – приблизно 500 грн на кожну батарею.
На відміну від багатоповерхівок, бюджетні установи активніше встановлюють теплові лічильники, каже В’ячеслав Карауш і наводить як приклад Кропивницький центр первинної медико-санітарної допомоги №4, де за ініціативи головного лікаря встановлено чотири теплових лічильники (по одному у кожному корпусі). Головний енергетик лікарні підтверджує: розрахунки за тепло відбуваються відповідно до спожитих гігакалорій. Ця інформація записана в журналі обліку теплової енергії. Лічильник №1 обслуговує поліклініку, №2 − гараж, пральню і патологоанатомічний корпус, №3 − головний корпус, операційний блок, перехід, харчоблок, №4 − адміністративний корпус. Проте «прикручувати» (або навпаки) тепло в лікарні не можуть – право на це мають лише представники обслуговуючого підприємства – КП «Теплоенергетик».
Жителі будинку №59 по вулиці Лінія 10, що в Кропивницькому, вже мали досвід користування тепловим лічильником. У 2001 році, зібравшись по 200 гривень, мешканці будівлі на 90 квартир установили тепловий лічильник. Проте як тільки міська рада почала видавати дозволи на встановлення індивідуального опалення і в будинку з’явилися перші автономки, рахунки за тепло для користувачів централізованим опаленням почали збільшуватися і лічильником перестали користуватися.
Голова ОСББ «Лінія 10, 59» Дмитро Фоменко впевнений, що встановлення теплових лічильників актуальне
лише для тих будинків Кропивницького, де переважає централізоване опалення. У будинку, яким зараз опікується Дмитро, тільки 12 отримують тепло централізовано. В інших – автономки. Для цих дванадцяти сімей немає сенсу встановлювати лічильник і утримувати його, вважає Дмитро. На його думку, владі простіше запропонувати якусь програму по реконструкції опалення для малозабезпечених (хай це буде електричне, наприклад) та утеплення, щоб повністю відключитися від централізованого постачання, ніж примусити поставити лічильники.
Громадський активіст Костянтин Вербецький не перший рік детально вивчає систему формування цін на житлово-комунальні послуги в Кропивницькому. На його думку, говорячи про економічну доцільність встановлення лічильників у будинках, де є квартири з автономним опаленням не варто забувати про утеплення житла. За розрахунками Костянтина, при утепленні (вікна, стіни, тріщини, стеля, підлога) можна зменшити питомі втрати майже удвічі, проте без лічильника мотивації зменшити тепловитрати немає.
«Перше, що слід вирішити − це тепловтрати в підвалі від вхідної труби до батарей квартири, – розповідає Костянтин Вербецький. – Це на совісті балансоутримувача. Друга проблема − це тепловтрати в стояках квартир з автономками, де немає належного утеплення труби для запобігання несанкціонованого відбору тепла. Якщо виконувати встановлені норми, тепловтрати будуть мінімальними. Навіть якщо у будинку 50% квартир з автономками все одно встановлення лічильника на будинок не буде збитковим. Споживачів тепла потрібно стимулювати встановлювати лічильники. Як це зробити? Не включати в рахунки оплату тепла, втраченого в мережі,ввести фактичний коефіцієнт по кожній квартирі по температурі входу в батареї. Втрати будуть вирахувані і передані балансоутримувачу як припис на усунення. Стоякові тепловтрати потрібно розрахувати та зобов’язати сплачувати ці витрати у разі відмови ізолювати утеплювачем стояки.
Тепловики нарікають на автономки. Але варто задуматися, чому люди переходять на індивідуальне опалення. Мабуть, через те, що їх не задовольняють послуги − неналежне утримання внутрішньо будинкових тепломереж та інженерного обладнання та зовнішніх теплотрас теплопостачальних компаній, порушення теплоізолюючих властивостей мереж? Основна вина лежить на невиконані свої обов’язків виконавцями послуг».
Лічильник у вашому домі – вимога ЄС
Вимога щодо встановлення лічильників є прямою вимогою директив ЄС. За словами аналітика Інформаційної кампанії «Сильніші разом!» Дмитра Науменка, у старій директиві по енергоефективності було вказано, що держави-члени ЄС зобов’язані забезпечити споживачів індивідуальними лічильниками, але лише там, де це технічно можливо, фінансово підйомно та де це може принести економію споживання енергії. Нова директива ЄС з енергоефективності має також положення, що всі кінцеві споживачі мають бути обладнані індивідуальними лічильниками на всі види комунальних послуг, але там, де це доцільно.
Європейцям також довелося вирішувати проблему тепломодернізації та обліку. Правда з цим вони зіткнулися набагато раніше, ніж українці − років із двадцять тому. Досі не всі європейські будинки обладнані індивідуальними лічильниками, але от із питанням загальнобудинкових приладів обліку наші західні сусіди вже давно справились. До речі, проблема вертикальної розводки тепла, про яку згадував спеціаліст КП «Теплоенергетик» В’ячеслав Карауш, була вирішена данським інженером Одіном Клоріусом ще в сімдесятих роках. Саме він винайшов розподілювач тепла – пристрій, що чіпляється на кожну батарею і обраховує тепло, що виділяє радіатор.
У Європі за рахунок по квартирного обліку теплової енергії економлять від 20 до 50% тепла. Як правило, 30% показників загальнобудинкового лічильника мешканці будинку оплачують пропорційно до квадратури площ квартир, а 70% – з огляду на показники індивідуальних лічильників та розподілювачів. Якщо розподілювачі та індивідуальні лічильники відсутні, все оплачується пропорційно до площі.
Цікаво, що часто мешканці будинку платять певну стандартну суму на рік, і вже потім проводиться її перерахунок відповідно до показників лічильника.
Наразі в Україні трохи більше половини будинків мають лічильники тепла. Якщо цифра збільшуватиметься, держава нарешті отримає об’єктивні дані обліку використання енергії, а споживачі зможуть законно оплачувати за реально отримане тепло, а не за втрати на теплотрасах. Теплопостачальники будуть змушені відповідати за втрати теплоенергії на теплотрасах та недбалість, а, отже, будуть зацікавлена у пошуку інвестицій та покращенні рівня надання послуг. Закон дозволить всім сторонам – і постачальникам, і споживачам, бути енергоефективними. Звісно, якщо вони цього захочуть.
Інна Тільнова для Першої електронної газети