Коли на початку вересня в Кропивницькому сталася масштабна аварія на ділянці водопроводу «Дніпро–Кіровоград» і роботу водопровідно-насосної станції Зона-ІІа було припинено, майже 100 тисяч містян у вихідні опинилися без води. Ця подія ще раз актуалізувала проблему доступності питної води у Кропивницькому, адже місто, розташоване на уранових шахтах, повністю залежить від водогону «Дніпро-Кіровоград».
Територією Кіровоградщини протікають дві великі річки: Дніпро і Південний Буг та 438 малих річок. Для забезпечення питною водою кропивничан використовуються підземні, поверхневі та змішані води.
Про те, що якість підземних вод та їхні запаси не задовольняють потреби міста, що стрімко розвивається, стало відомо вже у повоєнні роки. Тоді відповідно до завдання Держплану було прийнято рішення розпочати будівництво водогону «Дніпро–Кіровоград», який би забезпечував жителів міста водою з Кременчуцького водосховища. Першу чергу водогону здали в експлуатацію в 1973 році. Через три роки місцеві водозабори, які діяли до початку 70-х років (Озерний, Річний, Биківський та Злодійський), виключили зі схеми міста через незадовільну якість води. На сьогодні середньодобова подача води на місто становить 55-60 тис. м3/добу. Місцеві джерела забезпечують місто водою лише у 10 тис. м3/добу. Отже, комфортне проживання в Кропивницькому залежить від функціонування водної магістралі «Дніпро–Кіровоград».
Як стає чистою наша вода
Після того, як воду забирають із Кременчуцького водосховища, її очищають у кілька етапів. Сьогодні це роблять на базі сучасної хлораторної станції, відкритої у Світловодську в червні минулого року. Станція обладнана хлораторними дозаторами німецької фірми «Siemens», такі дозатори (до речі, активно використовуються у багатьох країнах світу) дозволяють в автоматичному режимі керувати технологічним процесом хлорування. На хлораторній встановлена автоматична система виявлення перевищення граничнодопустимої концентрації хлору в робочих приміщеннях.
Нове обладнання забезпечує надходження рідкого хлору в воду в такій кількості, щоб отримати тривалий знезаражувальний ефект, але без утворення надлишкової кількості «вільного» хлору, який може вступати в реакцію з іншими речовинами та утворювати небезпечні сполуки. Детально про якість питної води, яку постачає ОКВП «Дніпро – Кіровоград», можна дізнатися на офіційному сайті dnipro-kirovograd.com.ua.
Зокрема, там можна ознайомитися з результатами лабораторних вимірювань за 2013–2016 роки та з результатами досліджень якості води із водозаборів Лелеківський та Холодні Ключі. Аналіз роблять за 21 хімічним показником та чотирма мікробіологічними. Серед основних хімічних показників якості – колір, каламутність, вміст загального заліза, рН, загальна жорсткість та інші. Серед мікробіологічних: загальне мікробне число і загальні бактерії. (Правда, у таблиці, представленій на сайті, важко розібратися не спеціалісту – якщо пересічний кропивничанин захоче з’ясувати інформацію про якість води, яка тече з його крана, це буде дуже важко зробити, навіть маючи на руках результати аналізів).
До речі, у водоканалізаційному господарстві нас запевнили, що вживати воду з-під крана безпечно. (Правда, називати свої прізвища нашому кореспонденту вони відмовилися…)
Європейські інвестиції у кропивницьку воду
У рамках співпраці з Європейським банком реконструкції та розвитку у Кропивницькому реалізовують проект «Розвиток міської інфраструктури-2». Одним із заходів цього проекту є реконструкція 20 каналізаційних насосних станцій ОКВП «Дніпро–Кіровоград». Реконструкція передбачає встановлення автоматизованої системи управління на каналізаційних насосних станціях, що дозволить скоротити споживання енергії насосних агрегатів на 20-25%. Також системи автоконтролю підвищать термін експлуатації обладнання. Впровадження автоматичної системи управління дозволить організувати роботу на насосних станціях в нічні зміни без необхідності нагляду з боку оператора. Таким чином, очікується зменшення витрат на експлуатацію та ремонт (передбачається, що експлуатаційні витрати знизяться на 50-70 %).
Крім того, змонтують нові економні насосні агрегати. Перед насосами встановлять технологічне обладнання з видалення твердих домішок. Планується заміна запірної арматури, буде зроблений капітальних ремонт будівель та вентиляційних систем. Також планують придбати три дизельні електростанції на випадки аварійного знеструмлення. В результаті зменшиться кількість аварійних відключень водовідведення.
У всього вищеперерахованого обладнання давно вийшов термін експлуатації, тому після ремонту робота насосних станцій вийде на значно якісніший рівень, упевнені на підприємстві.
Більше половини проб води не відповідають нормативам
В Україні ситуація зі станом питної води регулюється Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». Відповідно до нього був розроблений і затверджений ЗУ «Про Загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006-2020 роки», який спрямований на реалізацію державної політики щодо забезпечення населення якісною питною водою. Програма розрахована на 15 років і буде виконуватися у три етапи. Проте у 2013–2015 роках програма взагалі не фінансувалась з держбюджету, а з місцевих бюджетів та інших джерел, що становило 70% фінансування, у запланованих обсягах кошти також не виділялись. Відтак результатів Програми у 2012–2015 роках не досягнуто і виконання не забезпечено. Програма майже не виконувалась, порушення набрали систематичного характеру, ремонт очисних споруд виконувався несистематично і непослідовно, фінансування дуже часто було непрозоре, тому імовірність виконання Програми із забезпечення населення якісною питною водою до 2020 невелика.
Як і на всеукраїнському рівні, в області склалася подібна ситуація з реалізацією таких документів. Нині на Кіровоградщині діє дев’ять цільових програм, кожна з яких так чи інакше торкається питання забезпечення рівного права на воду та санітарію. Одна з найважливіших – програма «Питна вода Кіровоградщини на 2012–2020 роки». На впровадження заходів, передбачених нею, для вирішення проблем регіону із забезпечення населення якісною питною водою передбачається фінансування у 223,27 тис. грн щорічно. За інформацією членівКропивницького осередку Всеукраїнської екологічної громадської організації «МАМА-86»,які провели моніторинг реалізації цієї програми, реальний рівень та структура фінансування заходів програми дуже відрізняються від планового.
«Попри вимоги законодавства та актуальність проблеми, на вирішення якої прийнята програма, вона не проходила жодного громадського обговорення… В умовах обмеження ресурсів часто програми приймаються для галочки і не передбачають взагалі якогось фінансування, що аж ніяк не сприяє вирішенню по суті», − сказано у звіті еко-активістів.
Щоб дослідити реальний стан питної води у Кропивницькому, члени «МАМА-86» протягом січня–лютого 2015 року провели лабораторні дослідження води з централізованих джерел водопроводу «Дніпро–Кіровоград» та нецентралізованих джерел. Вивчення проводилися за вісьмома санітарно-хімічними показниками, мікробіологічними показниками та на вміст радіонуклідів у лабораторіях Кіровоградського обласного лабораторного центру Держсан-епідемслужби України».
Із централізованих джерел та мереж було відібрано 472 проби води для досліджень за санітарно-хімічними показниками, з яких 21 проба (4,4%) не відповідала нормативам. Із джерел нецентралізованого водопостачання (колодязі, каптажі, артезіанські свердловини) відібрано та досліджено 540 проб води за санітарно-хімічними показниками, з них не відповідало нормативам 315 проб (58,3%).
− Як показали наші дослідження, вода з місцевих джерел недостатньо чиста для того, щоб уживати її в їжу. Єдине місце, де можна брати питну воду – забір Холодні Ключі. Там більш-менш чиста вода. А криниці і підземні джерела у нас дуже брудні. Одне з найбрудніших, але чомусь і досі популярних місць – джерело святого Даниїла на вулиці Полтавській. Рівень сульфатів і хлоридів там значно перевищує норму. Крім цього, вода має високий рівень вмісту радону. Все це через те, що поряд розташовані садиби приватного сектору, в яких є вигрібні ями. Стічні води потрапляють у підземні, от і маємо такі результати. Тому, звичайно, кропивничанам не обійтися без додаткових індивідуальних фільтрів, навіть попри запевнення водоканалу в тому, що вода з кранів тече придатною для вживання, − розповідає голова КМО ВЕГО «Мама-86» Людмила Шестакова.
Вода може містити 13 тисяч токсичних речовин, водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 млн осіб
Дані Всесвітньої організації охорони здоров’я
80% води, яку п’ють українці, постачається з річок, 20% − із підземних вод. Центральним водозабезпеченням користуються більше 70% населення України. Причина поганої якості української питної води − зношеність водопровідних та насосних станцій, очисних споруд, застарілі технологічні процеси та недбале ставлення до очищення вод після використання.
Якість води в Україні контролює Державна санітарна служба. За даними аналітиків Інформаційної кампанії «Сильніші разом!», кількість водопроводів, які не відповідають нормам, постійно збільшується. За 9 місяців 2015 року під контроль потрапили 198 водопровідних споруд (з 11774 джерел централізованого водопостачання), з них не відповідали нормативам щонайменше 42 (21%). Із понад 127 тисяч досліджень питної води за бактеріологічними показниками відхилення встановлено у 6,4% досліджень. Зі 151432 санітарно-хімічних досліджень відхилення були у 9,3%. У питній воді децентралізованого водопостачання ці цифри виявилися більшими в 2-3 рази. Майже кожна 4 проба мала перевищений вміст нітратів, а ці елементи сприяють утворенню злоякісних пухлин.
Попри запевнення водоканалів у тому, що після очистки українська вода відповідає стандартам ЄС, дуже часто з наших кранів тече рідина, яку важко назвати питною водою. Причина цього − катастрофічний стан водопровідних систем, яким часто виповнюється понад півсотні років, а то й більше.
Згідно з опитуванням, яке в рамках проекту «Забезпечення рівного права на воду та санітарію» Шведського агентства розвитку провели КМО ВЕГО «Мама-86», тільки 25% кропивничанвикористовують
для пиття та приготування їжі водопровідну воду.
Інші додатково очищують або користуються бутильованою водою
Найякісніша вода – у Франції та Німеччині
Півлітрова пляшка чистої води в ЄС коштує приблизно €1,5. Такий же об’єм води з крана обійдеться громадянину ЄС у суму €0,004, і часто ця вода буде якіснішою. В Австрії, Данії, Німеччині, Швеції, Франції, Фінляндії мешканці вільно і без остраху споживають воду з-під крана.
Серед країн ЄС найкращі показники щодо поводження і очистки питної води – в Німеччині та Франції. Наприклад, мешканці Берліна п’ють воду, очищену за допомогою фільтрів із піску, а на очисних станціях вода збагачується киснем, що дозволяє абсорбувати з неї залізо та марганець за допомогою реагентів. При цьому в процесі очищення хлор, як у більшості українських міст, не застосовується. Відповідальність за поводження з водою і в Німеччині, і у Франції несуть муніципалітети. Для цих європейських країн характерна велика частка сучасних очисних споруд, низькі втрати при транспортуванні води та низький рівень споживання води на одного мешканця. Наявність лічильників води майже всеосяжна, а ціна за кубічний метр холодної води, наприклад, у Німеччині, становить близько 6 євро (при тому, що мінімальна зарплата в близько €1500, за воду родина з двох осіб платитиме приблизно €54 на місяць).
У Франції завдяки високим критеріям якості води (а їх усього 70) з крана тече напівмінеральна вода. Тут, як і в Німеччині, у процесі очистки питної води застосовуються якісні та дорогі технології. Воду обробляють озоном, пропускають крізь піщані фільтри, повторно озонують, і на завершення вона проходить крізь вугільні фільтри. Для збереження водопровідної системи застосовується ортофосфорна кислота, яка покриває плівкою труби зсередини.
Відповідно до проведеного нещодавно дослідження компанією ТNS-Sofres, 80% щодня п’ють водопровідну воду. Аналітики Інформаційної кампанії «Сильніші разом» підрахували, що за рік середньостатистична французька родина може сплатити за постачання та водовідведення приблизно €495,6 (це десь 3% сукупного доходу).
За ціною на питну воду Україна – на рівні з розвинутими європейськими країнами. За якістю – звісно, набагато нижче. Поки держава не поставить проблему питної води на рівень національної безпеки, доти Україну важко буде назвати цивілізованою європейською країною. А разом із Україною – і Кропивницький.
Для довідки: У квітні 2014 року уряд України уклав договір про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку в рамках проекту «Розвиток міської інфраструктури – 2». Проект передбачає фінансування в розмірі до 350 мільйонів доларів і складається з декількох субпроектів у сфері водопостачання, водовідведення та поводження з твердими побутовими відходами на 9 комунальних підприємствах України, у тому числі і Кропивницького. Початок його реалізації – 2015 рік, завершення – 2021 рік.
У жовтні 2014 року генеральний директор ОКВП «Дніпро–Кіровоград» Роман Ілик підписав «Угоду про реалізацію проекту» між ОКВП «Дніпро–Кіровоград» та Міжнародним банком реконструкції та розвитку. Згідно з нею, передбачається залучити 453,3 млн грн на модернізацію підприємства. Роботи плануються проводити протягом 2017–2018 років.
Інна Тільнова, Нова газета