Чому військовому, який боронив країну від загарбника, необхідно доводити, що він був в АТО? Чому після полону чоловіку доводиться ділити свій час навпіл: для реабілітації та збору пакету документів для оформлення статусу учасника бойових дій?
За законом оформленням документів має займатися командир частини, до якої прикріплений військовий у зоні АТО. Або ж військовий може протягом місяця після демобілізації зібрати ці документи самостійно і відправити на розгляд до Нацгвардії. Все б то добре і просто, якби не одне “але” під назвою “Довідка про вхід і вихід із зони АТО”. Часто саме через відсутність одного рядка у цій довідці, учасник бойових дій не може довести те, що він таким є.
Історії у всіх подібні
“Є троє хлопців, які служать контрактниками в Канатовому. 2014 року, коли почалась війна, їх трьох відправили у відрядження в АТО, – розповідає юрист ГО “Справедливість” Лілія Джулай. – За документами місце дислокації це Луганська та Донецька області: Піски, Попасне, Авдіївка. Вони там пробули хто місяць, хто два. Один потрапив у полон. Вони досі не можуть отримати статус учасника бойових дій через відсутність довідки про “вхід-вихід з АТО”. Їх місцеве керівництво звертається до командування частин на сході. А ті частини то розформовуються, то міняють місце дислокації. Ці троє хлопців не можуть отримати УБД через те, що військові частини зі сходу не дають відповіді”.
Ці троє військових не добровольці, вони військовозобов’язані – у них підписано контракт про службу. Поїздка була відрядженням. Є всі документи, які це підтверджують. Окрім однієї довідки: про вхід і вихід з АТО, де прописується час приїзду до зони бойових дій та час виходу з неї. За словами юриста, видача цієї довідки – на совісті командира. Від військового в подібній ситуації, як правило, нічого не залежить.
“Деякі військові розповідали, що там їм погрожували. Мовляв: “Якщо будеш вимагати якихось довідок – будеш тут ще довше, ніж треба”, – каже Лілія Джулай.
40% військових змушені доводити, що були в АТО
Юрист ГО “Справедливість” Лілія Джулай розповіла, що протягом місяця до них звернулось близько десятка військових із подібною проблемою – не можуть оформити УБД. А, відповідно, не мають жодних пільг та допомоги від держави.
“За моїми підрахунками 40% військових отримують УБД ще під час служби. Ще 20% – оформляють статус протягом місяця після демобілізації. Їм видає посвідчення віськкомат, від якого вони йшли. Це за умови, якщо командири частин надсилають ці документи з зони АТО. Всі решта (40%) змушені доводити, що вони служили в АТО. За законом протягом місяця вони мають право самі зібрати ці документи і звернутись у Київ, до Нацгвардії, для оформлення статусу. У Києві документи не приймаються без цієї довідки (про вхід-вихід). А її отримати можна тільки у комадира в зоні АТО, який, скажімо так, “заднім числом” не може її дати, бо на момент звернення вони до тієї частини не мають ніякого відношення. Коло замкнулось”, – каже Лілія Джулай.
Пакет документів – на совісті командира
За словами юриста, саме відсутність цієї довідки або ж лист із непроставленою датою про вхід та вихід з АТО – є найпоширеніною проблемою під час отримання статусу УБД:
“Наприклад, військові, які дисокуються на мирній території, можуть отримати завдання розмінувати територію на сході. І в довідці відмічають, що о 8:00 10 серпня чоловік приїхав у Луганськ – вхід в АТО для розмінування. О 2:00 11 серпня – вихід з АТО з Луганська. Таку ж довідку отримують усі, хто несе службу в АТО. Часто командири не видають цих довідок з різних причин. Також багатьом хлопцям вихід з АТО – не поставлено. Все залежить від совісності командира”.
Усі документи має збирати командир частини, а не сам військовий:
“Хлопець, який прийшов стріляти і захищати Батьківщину, не повинен думати про те, які йому повинні видати документи. Про це повинен знати командир, який взяв за нього відповідальність. Під його командування перейшло декілька людей – воювати. І не в них повинна боліти голова про збір документів. А в нього, в командира. Нормальний командир видає УБД”, – каже юрист.
Якщо не зібрано документи під час служби, військовий може сам їх зібрати. Знову ж таки, якщо нема цієї довідки – запит надсилається до частини. Як правило, там той запит і залишається:
“Коли до нас звертається військовий із проханням про допомогу з оформленням УБД – ми звертаємось до військкомату. Той дає нам відповідь: звернулись до частини, до якої був направлений військовий. А звідти – відповіді немає. За місяць до ГО звернулось близько 10 військових. Із них УБД отримав тільки 1 чоловік. Виявився совісним командир і він направив документи до знам’янського військкомату”.
А ще ніхто не несе відповідальності за не зібрані документи:
“Якщо пакет документів не видано, ніхто відповідальності не несе. Законом передбачено, що якщо командування не надало військовому УБД, він має право зібрати пакет самостійно. А як він збере документи без довідки від командування – у законі не передбачено”.
І грати навипередження у такій ситуації фактично неможливо, адже усі військові знають про те, що мають отримати довідку. І всі командири мають у переліку обов’язків збір цих документів. Тож, як правило, командири або не встигають їх підготувати, або не хочуть цього робити.
“Всі хлопці знають, що у той час, поки вони служать, треба звернутись до командира за пакетом документів. Але буває таке, що приходить день демобілізації, додому дуже хочеться, а довідку не дають. Людина сподівається, що вона прийде додому і оформить ті документи. І тоді ще не знає, що отримати відповідь від своєї частини на сході – майже неможливо”.