«През незгоду всі пропали – самі себе звоювали»
Широко відома дума Івана Мазепи повторюється рефреном в Українській державі з року в рік. Попри те, що абсолютно усі засоби і знання щодо подолання проблем не тільки є в розпорядженні української сторони, але й значно переважають аналогічні ресурси наших західних партнерів. Аналіз реакції з боку більшої частини західного суспільства на загрози інформаційного впливу і пропаганди свідчить про те, що їх дії не мають жодної ефективності.
Винятком є лише фінансові можливості, які, на даний момент, наявні тільки у Європейського Союзу, США і Канади. Але Джеффрі Пайєт раз по раз у своїх публічних промовах повторює, що запорукою перемоги в інформаційному просторі є ефективність реформ і подолання корупційної складової. І в цьому з ним не можна не погодитись.
Тим не менш, на превеликий жаль, є речі, вплив на які з нашого боку є мізерним. А отже залишається тільки аналізувати та розробляти рішення, щоб бути готовим до того моменту, коли їх можна буде застосувати.
«Захід нам НЕ допоможе!»
Захід (країни Європи та США) є одним з головних бенефіціарів процесу перетворень в Україні. Це зрозуміло, оскільки стабільна та сильна Україна є запорукою колективної безпеки у Європі та, в деякій мірі, у світі. В цьому контексті їх заклики «навести порядок», який стане причиною відновлення балансу та забезпечення безпеки і в інформаційній сфері, є цілком зрозумілим. Тільки в умовах підвищення втраченого рівня довіри до суб’єктів, що представляють Українську державу, можна говорити про будь-яке «лідерство» в інформаційному просторі.
З іншого боку, аналіз подій, які відбуваються в країнах Європейського Союзу свідчить про кволу і вочевидь недостатню реакцію на загрози, які продукуються російською стороною у інформаційній сфері.
ОБСЄ проти «Звезди», або знову «згвалтована Ліза»
12 лютого у Відні відбулася конференція ОБСЄ на тему «Пропаганда та свобода масової інформації». Від української сторони виступила Вікторія Романюк, яка представила досвід боротьби з неправдивою інформацією силами громадської організації StopFake. Російську сторону досить активно представляли члени російських громадських організацій з питань захисту свободи слова, що були запрошені Дунєю Міятович, а також заступник директора російського телеканалу «Звєзда» Максим Додонов та його друзі, які зареєструвались і приїхали до Відня за свої гроші і без запрошення.
Звичайно, участь «Звєзди» в конференції присвяченій боротьбі з контрабандою – це оксюморон. Однак з іншого боку Міятович ніяк не могла заборонити представникам телеканалу Міноборони РФ бути присутніми на заході. Внаслідок цього Додонов декілька разів брав слово, щоб розказати про те, що «StopFakeфінансується фондом «Відродження» (а отже має відношення до ЦРУ)», а також зачитати анонімні коментарі на сторінках сайту StopFake, що, нібито, звинувачують авторів в однобокості.
Його бурхливі промови закінчилися тим, що Дунья Міятович взяла слово вдруге за всю конференцію та пообіцяла Додонову, що охорона виведе його з приміщення, якщо він не припинить свою непристойну поведінку. На жаль, українські медіа про це промовчали, хоча на конференції були присутні і Юрій Луканов, і Сергій Томіленко, і Ольга Герасим’юк.
Іншим «цвяхом програми» конференції у Відні стало обговорення ситуації навколо роздмуханої російськими медіа в Німеччині історії про «дівчинку Лізу», нібито зґвалтовану біженцями. При чому це питання було підняте європейськими представниками одразу після того, як модератори зустрічі закликали не вдаватися до розбору конкретних кейсів. В процесі обговорення стало очевидно, що попри те, що журналіст «Першого каналу» Іван Благой знаходиться під слідством німецьких правоохоронних органів, ймовірно, що судової перспективи справа проти нього не має, а західні експерти не знають, як відповідати на подібні виклики і загрози. Висновок невтішний: у країн Європи немає чим захиститися від інформаційної зброї Путіна!
Про це свідчить розголос щодо фільму «Маски революції» Поля Морейри. В результаті фільм був продемонстрований не тільки на французькому телеканалі «Channel +», а й на польському TVN24. Ну, звичайно, адже українське посольство в Парижі зробило цій ленті таке промо своїм офіційним листом із проханням не показувати її.
У своєму інтерв’ю головний редактор польського телеканалу TVN24 Адам Печінський сказав, що телеканал демонструє цей фільм з мотивів «захисту свободи слова та прав людини озвучувати навіть контраверсійні судження». Пізніше стало відомо, що 18 французьких журналістів у своєму відкритому листі засудили фільм «Маски революції», вказавши, що він «викривляє реальність». Однак, питання про те, чи можна вважати свободою слова розповсюдження інформації, яка викривляє реальність, залишається в середовищі європейських експертів без відповіді.
Винятком стали 21 головний редактор найбільших медіа компаній Фінляндії, які у своєму відкритому листі засудили те, що вони називають «fakemedia». Фінські головреди не вказали жодного конкретного медіа, однак голова фінської асоціації редакторів Арно Ахосніємізазначив: «Вони взагалі не є медіа, вони тільки хочуть навмисно дезорієнтувати та заплутати свою аудиторію».
Питання про співвідношеннями між «свободою слова», «демократією» та «гібридною силою» Росії ставить також скандинавський режисер з Норвегії Ерік Скольдберг, чий телесеріал «Окуповані» зараз активно обговорюється.
В своєму інтерв’ю журналу Vogue, Ерік зазначає: «Коли в нас заберуть наші демократичні права, як ми будемо реагувати? Мені здається, що більшість не візьметься за зброю. Я вважаю, що статистично це доведено обома світовими війнами та іншими конфліктами з окупаціями. Більшість сфокусується на своїй сім’ї, роботі, економічному стані, соціальному статусі. Ці речі навіть важливіші за свободу слова та інші права, хоча б на деякий час. Із цього ми виходили в нашому серіалі. Запитайте себе, що зробив би я? Я не певен, що візьму зброю…»
Це перша на нашій пам’яті відверта констатація того, що самі європейці абсолютно не готові захищати власні цінності свободи і демократії, які ми в них так вперто намагаємося наслідувати. Телесеріал «Окуповані» розповідає про повільну але невідворотну окупацію Норвегії Російською Федерацією. Аналіз цього телесеріалу провів Георгій Почепцов:
«Сюжет серіалу побудований на тому, що Росія вводить свої військові підрозділи на нафтовидобувні комплекси Норвегії, скориставшись тим, що Норвегія хоче добувати менше, переходячи на торієві ядерні електростанції. До влади в Норвегії прийшли «зелені», саме тому уряд і хоче скоротити видобування нафти.
В результаті, на це порушення суверенітету не хочуть реагувати ані ЄС, ані США, залишаючи Норвегію саму. Прем’єр-міністр Норвегії, розуміючи, що його країна не здатна протистояти такий могутній військовій силі, постійно йде на різні поступки».
Бюджет серіалу склав 11 мільйонів доларів, що при певних умовах, цілком по силам і українським продюсерам ключових каналів. Однак, на превеликий жаль, їм значно легше жалітися на відсутність ресурсів та закуповувати «мило» російського виробництва. І це представляє неабияку небезпеку.
І трохи про контент…
Попри заборону Нацради з питань телебачення і радіомовлення, ситуація з російським контентом й досі не в нашу користь. Якщо у Києві та великих містах (жителі яких багато часу проводять онлайн) структура споживчого контенту за ці два роки змінилася кардинально, то в регіонах і менших містах ситуація й досі катастрофічна.
В той же час кількість відео контенту та фільмів, присвячених тематиці російської агресії, постійно зростає. Справжній фурор здійснив фільм Бі-Бі-Сі у жанрі мокьюментарі «World War Three. Inside the War Room». Нібито документальний (насправді, вигаданий) сюжетрозповідає про вторгнення російських збройних сил до Латгалії (російськомовного регіону Латвії), яке російська сторона звісно не визнає. Втім сюжет не дуже й вигаданий. Сценаристи Бі-Бі-Сі не думали довго, вони взяли реальні відео, зняті під час конфлікту в Донбасі та перезняли їх без змін, тільки зі своїми російськомовними акторами. Закінчується фільм тим, що російська сторона здійснює «випадковий» ядерний удар по військово-морським силам НАТО в Балтійському морі.
Ще одним чудовим документальним фільмом є стрічка «WAR 2020 Russia’s information aggression», яку зняв литовський телеканал TV3. Починається документальний фільм з опису інспірованої кремлівськими ботами паніки в США, пов’язаної з вибухом на хімічному заводі ColumbianChemicals, якого насправді ніколи не було. За допомогою фейкових новин та масових повідомлень від «очевидців», які насправді були ботами з ip-адресами російських міст, вдалося переконати багатьох американців в тому, що вибух реально стався і їх життю загрожує небезпека.
Гібридна війна у зовнішній політиці РФ
Раз по раз в західних джерелах з’являються статті, фільми та дискусії про те, наскільки цінності свободи слова та демократії стали вразливими з часу розгортання російською стороною гібридних методів протистояння. Дивує те, що про «зґвалтовану Лізу» європейська спільнота хвилюються значно більше, ніж про нідерландський референдум, який має відбутися вже за місяць. В той же час нідерландські депутати практично відкрито вже говорять про втручання російських спецслужб у внутрішні справи Нідерландів.
Крім того, відповідно до глибокого дослідження Володимира Єрмоленка на сайті «Громадського»про сценарії розвитку подій з референдумом, цілком очевидно, що референдум, інспірований «незрозумілими» силами в Нідерландах, які можливо фінансувалися російською стороною, може призвести до кризових та дестабілізуючих явищ всередині самого Європейського Союзу. І в цих умовах нідерландський та європейський політичний істеблішмент самоусувається від супроводження цього процесу.
Отже… війна. Інформаційна?
Керівник EastStratcomTaskForce(підрозділу Європейського Парламенту, що спеціально створений для боротьби з пропагандою) Жиль Портман (GilesPortman) офіційно визнав, що ЄС програє інформаційну війну. В той же час він звернувся до європейських парламентарів з проханням про допомогу (в тому числі і фінансову). Однак рішення про цю можливу допомогу буде прийнято не раніше липня. В червні цього року результати роботи підрозділу заслухають на Комітеті Европарламенту з питань зовнішніх відносин (AFET), після чого пройде слухання на пленарному засіданні Європарламенту. Доповідачем з цього питання буде керівник Підкомітету з питані безпеки та оборони Анна Ельжбета Фотига (євродепутат від польської партії Право і Справедливість). Іншими словами, статус-кво щоденної російської агресії буде збережено ще, як мінімум на півроку.
Меметична зброя
Використання мемів і меметики як зброї в інформаційному просторі піднімалось нами вжедавно. Однак на досить серйозному рівні про меметичну зброю почали говорити лише останніми днями, після виходу в академічному журналі Defence Strategic Communications, що видається підрозділом NATOStratcomCOE в Ризі, статті Джеффа Гізі (JeffGiesea) «Прийшов час поговорити про меметичні війни».
Процес формування мемів та їх вплив на інформаційну сферу ми вже неодноразовообговорювали. Тому необхідно зазначити, що стаття Джеффа Гізі дає досить звужений та обмежений погляд на роль меметичної зброї в сучасному інформаційному протистоянні. Американський автор обмежує царину мемів тільки соціальними мережами і онлайн простором. А між тим меми мають властивість «просуватися» далеко за межі онлайну та вільно переміщуватися смисловим полем незалежно від видів медіа.
Удар у відповідь
За останні два роки в українському інформаційному просторі було відтестовано багато методів боротьби з пропагандою та дезінформацією, більшість з яких виявилася неефективною. В умовах майже повної неспроможності узяти під контроль засоби доставки інформації, що є, на нашу думку, одним з ключових методів отримання переваги в інформаційному протистоянні, експерти Інформаційно-аналітичного Центру Національної безпеки України концентруються на питаннях опрацювання можливостей контролю над смисловим полем українського інформаційного простору. В разі успіху це дозволить значно знизити необхідність у фінансових ресурсах, які є на сьогодні обов’язковим чинником у будь-якій роботі з інформаційною сферою. Адже «меметичні одиниці» мають властивість до самореплікації та поширення без додаткового впливу.
Найближчим часом експертами «Інформаційно-аналітичного Центру національної безпеки України» разом з «Інститутом Постінформаційного Суспільства» буде розроблено проект дослідження меметичного контенту, до якого планується долучити провідних експертів в сфері комунікацій з маркетингу, політичного та комерційного піару, соціальних мереж, телепродукції і т.ін.
Війна триває.
Спеціально для ІАЦ нацбезпеки України,
Дмитро Золотухін, експерт з інформаційної безпеки