У травні підбивають підсумки роботи проєкту «Творча майстерня», який запустила громадська організація «Баба Єлька» на базі кропивницької Етнолабораторії. Майстерня пропонувала відвідувачам послухати просвітницьку лекцію з історії України, дізнатися про традиційні ремесла Кіровоградщини, навчитися традиційним співам і танцям, попрактикуватися у мистецтвах вибійки і воскування. Всі заходи проводили безкоштовно для рідних воїнів, ветеранів, зниклих безвісти і полеглих героїв.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
«Ми мали мрію – систематизувати ідеологічно-просвітницькуроботу з родинами військових і допомогти їм підтримати власне ментальне здоров’я. Бо й по собі знаємо, як важко триматися і не опускати руки, коли від рідних на фронті немає звісточки, коли відпустки і обійми тільки сняться, коли звідусіль на мозок давлять невтішні новини, провокації й ІПСО, а серце… А серце хоче відпочити.
Тому ми вигадали «Творчу майстерню» – простір глибокої ідеології, де можна дізнатися про талановитих, героїчних, незламних, творчих наших предків-українців, побачити, наскільки ми з ними схожі, зрозуміти історичні помилки, яких вони припустилися, довірившись обіцянкам східного ворога, щоб не повторювати їх знову. А ще тут можна було поринути у світ традиційної культури, пізнати давні народні мистецтва, оживити їх власними руками. І, що важливо, випустити стрес, свій внутрішній біль і тривогу, через мистецтво, через спів, танець», – пояснила задум «Творчої майстерні» керівниця проєкту, завідувачка Етнолабораторії Світлана Листюк.
Ідею підтримала українська «Фундація Змін» та Кропивницька ГО «Центр підтримки і розвитку культури «Спільна Дія». Разом вони забезпечили матеріальну базу для функціонування «Творчої майстерні», щоб вона була доступною, відкритою і безкоштовною для родин воїнів і ветеранів. Важливо, що на заходи запрошували не лише рідних тих воїнів, які стали до зброї після вторгнення, а й тих, хто пізнав війну ще в 2014-му і хто вже понад десятиліття живе з цим болем у серці.
Один військовий написав у месенджері: «Ось профіль моєї дружини, скиньте, будь-ласка, їй запрошення, типу – ви всім розсилку робите. І вмовляйте, щоб прийшла, бо вона з квартири не виходить без мене». І це було не просто прохання. Воїн довірив нам найдорожче – емоційне здоров’я своєї коханої дружини», – розповіла Світлана Листюк.
За її словами, найбільше з переліку заходів жінок цікавили фотосесії у репліках традиційного одягу. Та водночас учасниці найбільше висловлювали побоювання, що їм не пасуватиме такий одяг чи почуватимуть себе не комфортно.
“Переступаючи поріг “Шоуруму “Баби Єльки” всі ці страхи розвіювалися і, примірявши якийсь один стрій, вони просили: “А можна ще щось одягнути?”. Перебирали спідниці, крутилися перед дзеркалом, раділи як малі дівчатка обновкам. Бачити ці щасливі посмішки і сяючі очі – реальне задоволення для нас” – пригадала кураторка модного напряму “Баби Єльки” Світлана Буланова.
Усі майстеркласи в майстерні проводили:
- етновиконавиця Світлана Буланова та хореографка Наталка Ковальчук, які навчали учасниць і учасників позбуватися негативу та заряджатися гарним настроєм через народні танці й пісні;
- відомий майстер вибійки Костянтин Данильченко;
- талановита майстриня Наталка Юрченко, для якої це був перший досвід публічної роботи з такою вимогливою аудиторією;
- екскурсії і просвітництво взяли на себе голова ГО “Баба Єлька” Інна Тільнова і завідувачка Етнолабораторії Світлана Листюк.
До роботи готувалися не лише творчо – перед запуском майстерні вся команда пройшла тренінг з професійною психологинею, щоб підготуватися емоційно, морально і закріпити конкретними знаннями те, що серце відчувало інтуїтивно.
На майстерклас зі співу до мене прийшла група жіночок. Зареєструвалися, розговорилися про їхнє волонтерство, хто як армію підтримує, всі такі позитивні, відкриті. Ми поспівали кілька народних пісень. Вони дякували, я задоволена результатом. Провела їх, дивлюся в лист реєстрації, а там прізвища, які закарбувалися в пам’яті ще з 2014-го. Матері загиблих. Перших, хто став на наш захист. Захотілося догнати і вклонитися їм, обійняти кожну. Втративши на війні найрідніших, вони не здалися, а «тримають стрій» і підтримують тих, хто досі на фронті», – поділилася емоціями Світлана Буланова.
Попри складну ситуацію, збільшення кількості повітряних атак на Кіровоградщину, постійні тривоги, через які неодноразово скасовували і переносили зустрічі, команді «Творчої майстерні» вдалося виконати всі заплановані заходи і навіть більше. За чотири місяці до майстерок і екскурсійдолучилися близько 200 відвідувачів різного віку.
«Було дуже цікаво. Тепер у мене в колекції є шопер, зроблений моїми руками і руками донечки, ще й в українському стилі. Я боялася брати доньку, думала, ще маленька, але, на щастя, їй теж було цікаво. Класне місце для натхнення українською культурою. Вважаю, що це ідеальна локація як для наймолодших — з метою пізнання українського, так і для найстарших — для прищеплення любові та поваги до того, чим жили наші предки.Це ідеальний прості для «орієнтування» бути українцем, любити українське і розвивати українське. Я впевнена, з донькою ще повернемось!» – розповіла одна з учасниць Альона Шматкова.
«Треба організовувати більше таких майстерень, щоб боротися з пропагандою. Треба розповідати людям реальну історію, розкривати суспільству історичні факти, які лежать в архівах, про які знають одиниці.
Тут, у «Баби Єльки», можна і дізнатися про культуру, і поговорити про історію, і згадати своє дитинство,своїх предків, і розслабитися в колі однодумців – таких самих жінок, як і ти», – зазначила учасниця майстерні Алла Андрусевич.
Олена Цюцюра. Фото Етнолабораторії “Баби Єльки”
Залишити коментар: