Льотчик з Кіровоградщини Олександр Жибров загинув у перший день повномасштабного вторгнення, спрямувавши свій літак на колону російської техніки. Родина пілота, побратими й місцеві авіатори просять в президента надати загиблому захиснику звання Героя України. Відповідну електронну петицію підтримали більше 25 тисяч українців. Тепер рішення за главою держави.
Про це розповіли в ефірі “Українського радіо Кропивницького” розповіли батько пілота Олександр Жибров (тезка свого сина) і голова волонтерського авіаційного хабу Ірина Романько, передає Перша електронна газета.
“Мій син з честю виконав свій обов’язок перед народом України”
Олександр Жибров був підполковником, командиром авіаційної ескадрильї. 24 лютого 2022 року він виконував бойове завдання у небі над Херсонщиною. Коли літак підбили, льотчик не катапультувався, а направив його на колону російської техніки.
Кропивничани змогли попрощатися з відважним героєм аж через рік — у березні 2023 року.
За місяць після загибелі, 26 березня 2022 року, Олександра посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня. А 11 березня 2024 року на президентському сайті опублікували електронну петицію з проханням надати Олександрові Жиброву посмертно звання Героя України. Автор — Євгеній Овсієнко. У петиції називає себе побратимом.
Батько пілота Олександр Жибров — також авіатор, військовий льотчик, полковник у відставці. Нині він працює в льотній академії й викладає безпеку польотів. Сказав, що йому незручно говорити про петицію щодо його сина, бо вважає героями всіх, хто захищає Україну.
“Мій син з честю виконав свій обов’язок перед народом України. Олександр усвідомлював, що вся відповідальність лежить на ньому і в такий момент пішов першим на бойове завдання у вкрай складній обстановці, багато в чому незрозумілій. І це було його рішення. Він не міг вчинити інакше — у складі його ескадрильї були молоді льотчики”.
У жовтні в приміщенні академії відкрили меморіал у пам’ять про загиблих авіаторів з Кіровоградської області. Усього там 14 світлин. Олександр Жибров — один з двох військових льотчиків. Ще один пілот — Олександр Чобану, який захищав Кропивницький від російської авіації.
Також з льотної академії загинули двоє курсантів (Данило Сікорський і Ринат Фасхутдінов), п’ятеро випускників (Сергій Вдовін, Андрій Грядюшко, Сергій Довгенко, Антон Савицький, Андрій Таран) й п’ятеро співробітників академії (Артур Ільченко, Олексій Пашкевич, Андрій Соловйов, Олександр Ткаченко, Євгеній Цимбал). Меморіал створив колектив вишу.
“Це наш обов’язок — громадянський, професійний. І ще ми несемо відповідальність за національно- патріотичне виховання наших курсантів, — розповіла Ірина Романько (вона в академії викладає історію). — І також ми є колегами Олександра Володимировича Жиброва. Він разом із дружиною виховали дійсно велику людину, героя, який в такий свій молодий вік, не задумуючись ні на секунду, пішов на вірну смерть, але виконав своє завдання. Щодо такої скромної позиції Олександра Володимировича, то воно й не дивно. Він сам військовий льотчик, брав участь у бойових діях в Афганістані, де теж кожної хвилини ризикував життям разом із своїми побратимами”.
За словами Ірини Романько, робота з облаштування меморіалу триває. Якщо хтось має інформацією про загиблих захисників, дотичних до льотної академії, просять зв’язуватися з вишем. На сайті є адреса, на яку можна надсилати відомості.
У жовтні в академії дізналися про загибель ще одного випускника — Олександра Пашина. Він навчався тут з 2013 по 2019 роки, потім працював диспетчером.
“Він ухвалив тверде рішення долучитися до лав Збройних сил і добровольцем воював з листопада 2022 року. Служив сапером в 47 штурмовій бригаді, і на жаль, 30 червня 2023 року в районі села Роботине Запорізької області під час виконання бойового завдання зник безвісти. Йому було 27 років. До цього часу тривали пошуки. А потім нам надійшла звістка, що рідні дізнались про результати ДНК-експертизи, і вона підтвердила особу нашого Олександра”, — сказала Ірина Романько.
Також вона розповіла, що колектив і курсанти долучаються до різних волонтерських ініціатив. Вони здають кров для військових, відвідують бійців в обласному шпиталі, збирають гроші на маскувальні сітки й виготовляють їх, влаштовують безплатні екскурсії в музеї авіації для родин загиблих захисників. За словами керівниці хабу, така робота триватиме до останнього дня війни.
Читайте також:
- Фельдшер Степ, або Людина з хрестиком
- “Головне – це довіра людей і згуртованість” – Тетяна Сила про десять років волонтерства