Жити заради себе – цілком нормально. Присвячувати своє життя сім’ї – також. Виховання своїх і чужих дітей теж можна назвати нормою, хоч і непростою. Продовжувати цим займатися в поважному віці, виховувати громаду, залучати її саму до процесу — робота, гідна визнання нацією…
Директор Захарівського історичного музею, педагог-пенсіонер Любов Шкірай – одна із тих «моторчиків», на яких тримається культурне життя села. І тримається так, що навіть візуально Захарівка вирізняється на тлі багатьох навколишніх населених пунктів. Навіть з першого погляду гості села відзначають тутешню активність і ініціативність багатьох людей, їхню «зарядженість» на позитив.
Учора Захарівка також приймала гостей – тут відбулося свято козацької слави «Козацькому роду нема переводу», на яке з’їхалися кіровоградці, світловодці, кременчужани та мешканці сусідніх сіл (захід приурочили святу Покрови, яке традиційно вважається козацьким). Дійство розпочалося традиційними урочистостями на пришкільному стадіоні: вітальні слова від представників села, козацтва, духовенства, виступ юного кобзаря тощо.
Потім на суд глядачів кременчуцький клуб історичної реконструкції представили постанову бою козаків із тарарами. Сюжет традиційний: підступна татарва нападає на село, щоб забрати дівчат у ясир, козаки цю атаку успішно відбивають.
Чи не найбільший інтерес глядачів викликав показовий виступ дітей військово-патріотичного клубу «Федірки» із однойменного села. Вони продемонстрували свою вправність у єдиноборстві хортинг (вид спорту, заснований на досвіді передових сучасних методик підготовки професійних спортсменів з різних видів бойових мистецтв, що включає в себе комплекс ефективних прийомів самооборони, синтезованих і відібраних в програму вивчення захисних і атакуючих технічних дій, комплексна система різнобічної підготовки бійця, готового виступати на змаганнях з будь-яким повноконтактних правилами єдиноборств).
[nggallery id=21]Як розповів керівник клубу, учитель із Федірок Анатолій Скоренцов, зараз клубі тренується 28 хлопців і дівчат. Займатися цим на ентузіазмі, зізнається він, непросто. Підтримка влади – слабка. Однак, оптимістично зауважує, він в цьому знайшов себе і працює попри все.
Другою частиною свята стало ознайомлення із експозицією справді унікального Захарівського краєзнавчого сільського музею. Тим більше, що для цього був окремий привід – проблему опалення закладу вирішено. Це питання практично не вирішувалося від самого переселення музею до окремого приміщення, в якому він зараз перебуває. До цього будівлю опалювала сільська котельня, яка подавала тепло на школу та інші заклади. Музейні працівники і експонати дуже потерпали від холоду.
На відео – Любов Шкірай
Представник благодійного фонду Станіслава Березкіна «ДоброТвір» Ганна Коломієць передала його директору Людмилі Шкірай сертифікат на 10 тис. грн. для автономного опалення. Варто зауважити, до цього жителі села також не сиділи в очікуванні допомоги зверху. Вони самі та друзі музею для монтажу автономки зібрали більше 7 тис. грн.
Наприкінці серпня Захарівський музей став відомим на всю Україну. В Національному музеї народної архітектури та побуту України (с. Пирогів Київської області) відбулася презентація всеукраїнського проекту підтримки сільських музеїв «Скарби родоводу України». Цій події присвятили виставку етнографічних експонатів Захарівського краєзнавчого сільського музею Світловодського району Кіровоградської області. Вона продемонструвала унікальні предмети домашнього вжитку та вироби народних ремесел: рушники, меблі, кераміка, вироби з лози, інструменти, фотографії, ікони, які були збережені жителями 25 населених пунктів Новогеоргіївського району (нині – Світловодського), затоплених у 1960-х роках під час будівництва водосховища Кременчуцької ГЕС. Виставка показала кілька загалом унікальних експонатів. Наприклад, вишитий весільний рушник 1813 року, та фотопанораму міста Новогеоргіївська, зроблена напередодні затоплення.