Український захисник Олексій Ружиненко з села Карлівка Соколівської громади повернувся з полону у день народження мами – учора, 17 липня.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
17 липня з російського полону додому повернулися 95 українських захисників. Серед них і житель Карлівки – 21-річний Олексій Ружененко. Його повернення стало найкращим і найбажанішим подарунком на день народження мамі – Ользі Арпадіївні. Про це вона мріяла понад два з половиною роки.
Жінка поділилася радісними емоціями і розповіла, як чекала сина з полону, про що він мріє і як зустрічатиме його вдома.
– Олексій – єдиний син у нашій родині, пізня дитина. У 2022 році проходив строкову службу у прикордонних військах у Херсонській області біля Чонгару. Там 24 лютого, у перший день вторгнення росіян в Україну, він разом із побратимами потрапив у полон. З того часу аж до сьогоднішнього дня був у російській неволі, – розповідає Ольга Арпадіївна.
Жінка каже: про те, що син потрапив у полон, дізналися з відео, яке зняли росіяни, коли брали наших прикордонників, а потім подзвонили до неї і показали сина. З того часу для батьків настали довгі дні важкої невідомості чекання.
У квітні минулого року про перебування Олексія Ружиненка в російському полоні мамі розповів український захисник із Дніпра. Його утримували разом з Олексієм, але звільнили раніше. Вона дізналася, що сина тримають в селі Олексіївка Білгородської області російської федерації. Кожного разу, коли відбувався черговий обмін полоненими, сподівалася, що Олексій повернеться додому. І ось нарешті, у її день народження, пролунав довгоочікуваний дзвінок.
– Він подзвонив і привітав мене з днем народження. Я одразу навіть не впізнала його голос, ще й зв’язок був дуже поганий. А коли зрозуміла, що це мій Льоша, радості не було меж, – зі сльозами ділиться емоціями мама. – Сьогодні вже двічі говорили з ним по телефону, все хочу його розпитати, як здоров’я, чи не знущалися в полоні, а він відповідає: “Мамо, не хвилюйся, все добре”. Каже, якщо розказуватиме, то хвилюватимуся ще більше. А я ж бачу, що худий такий, виснажений. Але головне, що живий і вже вдома, в Україні. Інші хлопці розповідають, що в полоні було всього, і били, і знущалися, але було, що й тамтешні люди співчували і їх підгодовували, щоб вони могли там триматися…
Звільненню односельця з полону радіють усі жителі Карлівки. Мати захисника каже, телефон цього дня був просто “червоним” від дзвінків. Жінка вдячна всім, хто розділив з родиною цю радість, особливо ж дякує Наталії Мокряк, Любові Шевченко, Тетяні Хомутовській, Тамілі Явдощук, які увесь час з першого дня полону сина підтримували родину і допомогали пережити цей важкий час. Не залишали в біді батьків Олексія і рідна Карлівська школа, Соколівська сільська рада та багато небайдужих односельців.
Нині Олексія після реабілітації чекають вдома. Мама вже збирається готувати улюблені синові страви.
– Буде і борщ, і голубці, які син дуже любить, а ще смажена риба, і варені раки. Він дуже любить рибалити і ловити раки. Сказав мені, що коли приїде додому, перше, що зробить – піде ловити рибу і раки, – розповідає про мрію сина мама.
Чекають вдома Олексія Ружиненка і всі, хто за нього увесь цей час хвилювався і підтримував. Одна з таких жінок – Наталія Мокряк, яка як ніхто розуміє, що значить для мами дочекатися звільнення рідної дитини з полону.
– Коли мій син Роман Мокряк був у російському полоні (нагадаємо, Роман Мокряк, капітан малого артилерійського катера “Бердянськ”, якого у 2018 році взяло на таран російське судно і екіпаж катера потрапив у полон), Олексій Ружененко тоді навчався в 11 класі Карлівської школи. Він тоді мене дуже підтримував, писав Ромі листи, брав участь в акціях на підтримку наших моряків. Брав активну участь у військово-патріотичній грі “Сокіл Джура”, був спортивним, гарно вчився. Він мріяв вступити у військове училище, пішов на строкову службу, щоб потім залишитися на службі. Але в перший день війни сам потрапив у полон.
Я зранку 17 липня подзвонила до його мами привітати з днем народження і побажала, щоб найкращим подарунком стали обійми найріднішого. Я ще не знала про обмін. І тут мрія здійснилася. Все село було “на вухах” від радості, – розповідає Наталія Мокряк. – З нетерпінням чекаємо зустрічі, коли зможемо обійняти Олексія. Щирі вітання родині! З поверненням додому вітаємо усіх захисників!
Нині Олексія Ружиненка чекають вдома. Ще трішки терпіння треба рідним, поки він пройде реабілітацію, відновить здоров’я, щоб обійняти рідну дитину.
Нагадаємо, з російського полону повернулися 95 українських захисників (ФОТО).
Любов Попович для Першої електронної газети
Читайте також:
- З полону на Кіровоградщину повернувся 22-річний захисник Маріуполя
- Ще один захисник з Кіровоградщини повернувся з полону