Протягом кількох років обласні чиновники, дотичні до сфери охорони здоров’я як мантру повторюють фразу: «В області стрімко збільшилася кількість хворих на туберкульоз». Так писали ЗМІ у 2019, так було на засіданні Координаційної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ у 2022 році. Стурбованість епідемією лише на словах не змінилася і у 2023-му.
Між тим, за даними Центру громадського здоров’я, захворюваність на туберкульоз серед населення України за І квартал 2023 року в порівнянні з таким періодом минулого року зросла на 36%. На Кіровоградщині кількість хворих зросла на більш як 14%. Менше того, нині Кіровоградська область займає перше місце по захворюваності дітей і друге – по кількості дорослих, хворих на туберкульоз.
Як обласна влада збирається змінювати ситуацію і чи перейшли від обговорень до конкретних дій, слухайте у подкасті «Медіакола».
Погрузли в реорганізаціях
Як відомо, з 2018 року відповідно до Державної Стратегії розвитку системи протитуберкульозної допомоги населенню на 2020-2023 роки в області триває реорганізація фтизіатричної служби.
Станом до 2020 року на Кіровоградщині існувало чотири заклади охорони здоров’я протитуберкульозного профілю і два санаторії. Нині ж лікування хворих на туберкульоз відбувається на базі обласного фтизіопульмонологічного медичного центру (у народі – тубдиспансер) – єдиному закладі в області, що надає протитуберкульозну допомогу населенню. Два згадані протитуберкульозні санаторії (дитячий у Старій Осоті та для дорослих у Знам’янці) з 2020 року перебувають у стані вимушеного простою та жодних лікувальних чи оздоровчих функцій не виконують. Нещодавно депутати обласної ради проголосували і за їхню реорганізацію шляхом приєднання до фтизіопульмонологічного медичного центру, оскільки ресурсів для їхньої роботи, медперсоналу та й пацієнтів (якщо говорити про фінансування за пакетами НСЗУ) недостатньо для нормального функціонування.
Для тих, хто почне заламувати руки з приводу знищення санаторіїв, відзначимо – їх лише умовно можна було назвати закладами охорони здоров’я. Як розповів під час нещодавнього брифінгу керівник обласного управління здоров’я Олег Рибальченко, вони не виконували медичних функцій.
“Чотири роки тому на рівні держави було вирішено, що санаторії несуть виключно соціальний аспект, з того часу заклади втратили можливість “живого” фінансування і перебували на балансі обласного бюджету. Протягом останніх чотирьох років у цих закладах відсутній персонал, лише бухгалтер, головний лікар і чотири сторожі. Після голосування депутатів у статуті цих закладів відбудуться зміни, а власник – обласна рада – в подальшому прийме окреме рішення щодо функціонування приміщення”, – розповів Олег Рибальченко.
До речі, тема реорганізації викликала жваве обговорення під час сесії 6 жовтня. Зокрема депутатка від ОПЗЖ Людмила Давиденко висловила припущення, що після реорганізації будівлі санаторіїв перейдуть у приватні руки. Між тим, за словами Рибальченка, на утримання відповідного закладу потрібно було 15 млн грн із обласного бюджету.
“Поки Національна служба здоров’я не почне фінансувати подібні заклади, ми маємо зберегти будівлю”, – прокоментував Олег Рибальченко закиди депутатів.
Та об’єднання закладів не означає остаточного вирішення проблеми. Що у випадку реорганізації змінилося для жителів області?
Крім відсутності обласної програми протидії туберкульозу, існує ще кілька, серед них логістична та проблема стигми. І досі залишається невирішеним питання розміщення корпусів фтизіопульмонологічного центру в одному місці, і досі частина медичного персоналу та пацієнтів змушена їздити за межі Кропивницького (у Лісову Поляну) для отримання і надання медичної допомоги. Сказати, що це незручно – це просто применшити важливість проблеми. Розмови про можливе розташування Центру на базі приміщень районної лікарні та можливе використання корпусів “шахтарської” лікарні залишилися розмовами.
Що стосується системності вирішення проблеми, то її (системності) немає і на папері – востаннє в Кіровоградській області програму протидії захворюванню на туберкульоз приймали у 2013 році вона була розрахована до 2016 року. Ініціаторами прийняття такої програми на Кіровоградщині є “100% життя. Кропивницький” – громадська організація, яка близько трьох років займається соціальним супроводом хворих на туберкульоз. Саме на одному з засідань Координаційної ради з питань протидії ВІЛ СНІДУ та туберкульозу радниця патронатної служби голови ОВА Галина Пастух досить емоційно відреагувала на виступ виконавчого директора БО “100 відсотків життя. Кропивницький”, давши негайне доручення приступити до створення програми протидії туберкульозу в області.
«Це найвища кількість хворих дітей серед інших областей»
Про те, що таке соціальний супровід хворих на туберкульоз і чому це нормальна світова практика розповів директор БО «100% життя. Кропивницький» Костянтин Данильченко.
За його словами, організація, яку він очолює, бере під супровід хворих на туберкульоз на амбулаторному етапі лікування. Тобто пацієнти ще лікуються, але не становлять загрозу для соціуму, адже не є носіями відкритої форми туберкульозу.
– Ми дотримуємося вимог інфекційного контролю і не стали б наражати своїх працівників на небезпеку, – підтверджує Костянтин. Тривалість лікування чутливого туберкульозу – до шести місяців, а мультирезистентного – може тривати до двох років.
«Варто розуміти, що якщо закрити людину на цей час у стаціонарі, а не лікувати амбулаторно – це буде щось схоже на тюрму. Вона не працює, не спілкується із сім’єю. Всі соціальні зв’язки порушені через стигму і міфи в суспільстві, які склалися. Таке лікування менш ефективне і більш складніше емоційно та морально. У стаціонарі лікуються лише з відкритою формою туберкульозу. Також ми за допомогою соцсупроводу, крім консультування і формування прихильності до лікування, надаємо мотивацію хворим, які лікуються – завдале проходження етапу лікування, ми видаємо сертифікати на продукти чи гігієнічні товари. Це підвищує зацікавленість у лікуванні. Між іншим, така практика колись існувала в Олександрівському районі – з районного бюджету виділяли кошти на мотиваційні харчові набори для людей, які лікувалися від туберкульозу. Зараз, наскільки я знаю, цієї практики там немає”, – пояснює Костянтин.
На думку представника громадського сектору, через обмежені можливості пакету медичних гарантій громади зобов’язані взяти вирішення цієї проблеми під свою опіку.
За рахунок децентралізації місцеві громади отримали не лише більше коштів у свої бюджети, а і обов’язок забезпечення охорони здоров’я своїх жителів. Вони мають думати, як швидше вилікувати своїх громадян. Як на це дивляться громади? Чи роблять щось для цього? Більше за все ні. Ми зараз це робимо за кошти міжнародних донорів, але сьогодні вони є, завтра немає. Забезпечити хворих соціальним супроводом або закупити ці послуги в громадських організаціях – це буде простіше. Тоді не треба приміщення, штат. Варто лише закласти потреби громади в послуги, закупити її і контролювати якість надання. На обласному рівні немає навіть програми протидії туберкульозу, тому ми активно просуваємо це питання. Але це не обмежує громади прийняти їх у себе. Так роблять інші країни світу, зокрема Канада, заощаджуючи кошти громади, підвищуючи якість послуг та розвиваючи партнерство з неурядовим сектором.
Що пропонує громадськість?
– Ініціювати розробку обласної програми протидії туберкульозу та ВІЛ/СНІДу
– Включити до майбутньої програми забезпечення хворих на ТБ послугами соцсупроводу із залученням локальних НУО, що мають відповідний досвід і потенціал (супровід хворого соціальним працівником, формування прихильності до лікування, надання хворим мотиваційних продуктових/гігієнічних наборів за успішне проходження етапів лікування; відшкодовувати вартість проїзду пацієнту для здійснення обстеження до закладу охорони здоров’я та у зворотному боці; поповнювати рахунок мобільного зв’язку для забезпечення технічної можливості доступу до мережі інтернет з метою лікування в режимі відео-ДОТ, фінансувати проведення додаткової діагностики в невідкладних випадках.
А як у інших регіонах?
В Україні розповсюджена практика залучення коштів місцевих бюджетів для надання допомоги хворим на туберкульоз. Частина регіонів вже забезпечила соцсупровід хворих на ТБ за рахунок бюджетів різного рівня.
У Полтаві, Сумах, Львові, Черкасах, Рівному та Херсоні (до окупації) соцсупровід пацієнтів з туберкульозом на амбулаторній фазі лікування здійснюють неурядові організації за кошти місцевих бюджетів.
Передовою є Львівщина. Так, У Львівській облдержадміністрації підписали меморандум про взаємодію та співробітництво щодо забезпечення впровадження сталості послуг у сфері ВІЛ/СНІД за кошти місцевих бюджетів. За умовами Меморандуму Львівська ОДА сприятиме у здійснені до 2024 року повного переходу із донорського фінансування програм надання медичних, соціальних та інших послуг супроводу та підтримки для людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, та хворих на туберкульоз, на фінансування відповідних програм за кошти місцевих бюджетів.
Закупівля послуг соціального супроводу та соціальне замовлення, спрямоване для надання благ, хворим на ТБ впроваджено та реалізоване у Львові, Чернівцях, Рівному, Вінниці, Києві, Черкасах, Полтаві.
Ряд регіонів має затверджені програми. Зокрема:
– Рівне (Про Обласну програму протидії захворюванню на туберкульоз на 2021 – 2023 роки https://www.rv.gov.ua/npas/pro-oblasnu-programu-protidiyi-zahvoryuvannyu-na-tuberkuloz-na-2021-2023-roki-97-2021_
– Закарпаття (Обласна програма протидїї захворюванню на туберкульоз на 2022 – 2026 роки https://zakarpat-rada.gov.ua/docs/rishennya/8/5_sesion/rish_505.pdf
– Київ (Міська цільова програма “Громадське здоров’я” на 2022-2025 роки містить блок Здійснення заходів щодо раннього виявлення та лікування туберкульозу –https://health.kyivcity.gov.ua/content/perelik-zavdan-ta-zahodiv-miskoi-cilovoi-programy-gromadske-zdorovya-na-20222025-roky.html)
– Одеса (Міська цільова програма протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, гепатитам та наркоманії у місті Одесі «Прискорена відповідь Одеса» («Fast-Track Odesa») на 2021-2023 роки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 03 лютого 2021 року № 50-VIII)
– Львів (Про затвердження Комплексної програми підтримки галузі охорони здоров’я Львівської області на 2021 – 2023 роки – містить заходи, спрямовані на соціальний супровід туб.хворих)
Також, в приклад можна поставити міста і громади України, зокрема:
– Місто Городня Черкаської області Цільова соціальна програма протидії захворюванню на туберкульоз на 2021-2025 роки https://gormr.gov.ua/wp-content/uploads/2021/04/TSilova-sotsialna-programa-protydiyi-zahvoryuvannyu-na-tuberkuloz-na-2021-2025-roky.pdf
– Бориспіль, Київська область «Цільова Комплексна програма протидії захворюванням на ВІЛ-інфекцію/СНІД, туберкульоз та вірусні гепатити в Бориспільській міській територіальній громаді на 2022-2024 роки».
– Білокоровичі, Житомирська область «Про затвердження Цільової програми протидії захворювання на туберкульоз Білокоровицької сільської ради на 2021- 2023 роки»
– Ліплявська громада Черкаської області «Про цільову соціальну Програму «Протидії захворюванню на туберкульоз» на 2020-2023 роки
– Малин, Житомирської області (Про затвердження Програми «Протидії захворюванню на туберкульоз 2021-2023 роки в Малинській міській територіальній громаді»)
Досвід громад
У Новомиргородській громаді (близько 7 тисяч населення) ще у 2020 році прийняли програму протидії захворювання на туберкульоз на 2021-2023 роки. Проте, як свідчить інформація відділу охорони здоров’я громади, вона направлена лише на купівлю туберкуліну.
Кошторис програми передбачав виділення 600 тисяч гривень із бюджету громади та залучення 174 тис грн із бюджету ЦПМСД. Згідно з документом, результати програми у 2023 році мали б бути такими:
- Зростання показників охоплення туберкулінодіагностикою серед дітей (з 95% у 2021 році до 98% у 2023)
- Збільшення частки виявлених хворих на туберкульоз (з 30% у 2021 році до 42%) у 2023)
- Крім того, у рамках програми у громаді планували збільшити кількість виявлених хворих на туберкульоз (вперше за зверненням пацієнтів).
Чи вдалося це? Ми запитали у керівниці відділу охорони здоров’я Новомиргородської міської ради Альони Колодяжної.
За її словами, програма діє на базі ЦПМСД, кошти (у 2021 році 150 тисяч грн, у 2022 і у 2023 – по сто тисяч гривень) виділяли для закупівлі туберкуліну для вакцинації. Програма діє останній рік і в подальшому потреби в ній немає, – так вважають у міськраді.
«У майбутньому така програма не потрібна буде, бо увійшли в дію зміни у законодавство про охорону здоров’я і тепер будуть щепити туберкуліном не всіх, а тільки групу ризику. Зараз лікарня попросила, щоб ми перекинули кошти на інші напрямки, бо їм зараз уже не потрібно, вони вже все купили і практично стовідсотково всіх щепили». Щодо профілактики, то, за словами чиновниці, цим займаються сімейні лікарі.
Інформація для інфографіки
Україна:
За даними ДУ «ЦГЗ МОЗУ» захворюваність на активний туберкульоз, серед населення України за І квартал 2023 року в порівнянні з аналогічним періодом 2022 року зросла на 36% (214 випадків, поширеність на 100 тис. населення – 23,8).
Кіровоградська область:
І півріччя 2023 р. – приріст +14,2% (342 випадки чутливого туберкульозу та 67 випадків стійкого
Кількість хворих (станом на 1.04.2023) – 709 осіб (поширеність: 70 осіб на 100 тис. населення)
Захворюваність на активний туберкульоз, включаючи його рецидиви, серед усього населення України за 2022 рік у порівнянні 2021 роком збільшилась у 1,6 рази – 687 випадків (76,6 на 100 тис. населення).
Ситуація в І кварталі 2023 року наступна:
За поширеністю захворюваності на ТБ Кіровоградська область на 2 місці після Одеської області.
Кіровоградщина в трійці лідерів дитячої захворюваності на туберкульоз – абсолютне число 23 дитини в І кв. 2023 року (третє місце по Україні після Волинської та Дніпропетровської області) і 2 місце за поширеністю – 14,56 на 100 тис. населення.
Інна Тільнова, Перша електронна газета.
Нагадаємо, як у Кропивницькому підтримують хворих на туберкульоз. Історія Ніни
Читайте також: як кропивничанка з рідкісною хворобою виборює право на життя