Воїн з Кіровоградщини з позивним «Маестро» віртуозно б’є рашистів уже дев’ятий рік.
Про це повідомляє Перша електронна газета з посиланням на 121 бригаду тероборони Кіровоградщини.
У минулому цивільному житті нинішній виконувач обов’язків заступника командира батальйону тероборони капітан Михайло мав дуже далеку від військової справи професію. Свого часу закінчив мистецький факультет Кіровоградського національного педагогічного університету і 13 років працював у музичній школі викладачем по класу фортепіано, гітари та вокалу. Всі його плани та мрії стосувалися виключно творчої площини діяльності та виховної роботи.
За той час він підготував багатьох талановитих хлопців та дівчат, які присвятили себе мистецтву і музиці. Крім того, виховував двох прекрасних синів і улюблену донечку. До речі, досвід викладача дуже допоміг йому під час військової служби. Наполегливість, відповідальність та велике терпіння в навчальному процесі зробило з нього справжнього командира-наставника, якого поважають побратими і командування.
Навіть позивний «Маестро» – це своєрідне визнання його професійних і викладацьких якостей.
Коли 2014 року розпочалась російсько-українська війна, Михайлу було 32 роки, й він не мав армійського досвіду. Але російська агресія, окупація Криму і початок бойових дій на сході країни не залишили його осторонь від загальнонаціонального руху опору. Чоловік сам пішов до ТЦК і попросився відправити його на передову. Починав службу в окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнко на посаді солдата-водія. Брав участь у бойових діях на Авдіївському напрямку. У 2016 році закінчив трьохмісячні офіцерські курси й отримав спеціальність «командир артилерійського підрозділу». На відмінно склав державні іспити, отримав звання «молодший лейтенант» і був призначений на посаду командира взводу. Вже за декілька тижнів прийняв перше серйозне бойове хрещення на новій посаді.
Як згадує Михайло, це відбулося поблизу населеного пункту Зайцеве неподалік від окупованої Горлівки. На спостережний пункт їхнього підрозділу, який був розташований за декілька кілометрів від основних позицій, приховано вийшла ворожа ДРГ у складі 15 бойовиків. Зав’язався запеклий бій. На спостережнику було всього три військовослужбовці. Завдяки своєчасній підтримці групи на чолі з Михайлом вдалося відстояти спостережний пункт і знищити майже всю ворожу ДРГ. До речі, тоді українські захисники обійшлися без серйозних втрат. Було тільки декілька легко поранених.
Широкомасштабне вторгнення російських загарбників якраз співпало з процесом створення боєздатного формування. Довелося пройти всі його складні етапи.
На початку не було навіть зброї, тому виходили на чергування з мисливськими рушницями. Потім отримали зброю, почали приходити мобілізовані й з ними активно проводили навчання. За чотири дні штат частини був майже повністю укомплектований. У більшості мобілізованих, що приходили, взагалі не було ніякого військового досвіду. Тому тренували людей насамперед правилам поводження зі зброєю, проводили вогневу підготовку, навчали тактиці ведення бою в різних умовах, тактичній медицині. Тим часом ворог уже підійшов до Вознесенська.
Тривали запеклі бої на Миколаївському напрямку. Підрозділ Михайла був приданий до окремої танкової бригади. Виконували завдання із зачистки населених пунктів. Потім брали участь у звільненні Херсонщини. Офіцер дуже пишається тим, як під час однієї операції завдяки наполегливості командного складу підрозділу вдалося зберегти життя особового складу. У середині листопада отримали наказ зайти в одне невеличке село в Херсонській області. Силами розвідувальної групи з 12 осіб вийшли на визначений рубіж. Залишилося зробити останній ривок у декілька кілометрів і зайти в село. Але щось стримувало командирів.
“На той час вже стемніло і важко було орієнтуватися на місцевості. Крім того, почули гул і рух техніки, – розповідає Михайло. – Вирішили не ризикувати і почекати до світанку. Коли на світанку зайшли в село, окупантів уже не було. Як розповіли місцеві жителі, вночі загарбники збиралися влаштувати засідку на українських воїнів. Розосередили свою техніку і облаштували вогневі позиції під забудовами і в ярках. Але коли зрозуміли, що їхній план не спрацював, просто втекли. Таким чином ми звільнили населений пункт без втрат. Після цього ще вибивали ворога з Новогригорівки, Українки, Біляєвки на Херсонщині”
Нині підрозділ Михайла задіяний на важливому напрямку Херсонщини. Офіцер вирішує багато важливих питань щодо організації активної оборони, недопущення проведення ворогом десантних і диверсійних операцій, займається підготовкою особового складу.
“Моє головне завдання, щоб люди навчилися правильно діяти на полі бою і змогли за будь-яких обставин виконати визначене завдання, – поділився своїми думками Михайло. – Це дуже важливо, тому що саме завдяки військовому досвіду і навичкам ми зможемо перемогти підступного ворога”.
Нагадаємо, єдина жінка у колективі. У теробороні служить медикиня штурмової бригади
Читайте також:“Відправимо окупантів на дно» – воїни Кіровоградської тероборони обороняють Каховське водосховище