Команда “Баби Єльки” запустила новий масштабний проект з відродження автентичної культури Кіровоградщини. Після презентації першої народної кулінарної збірки, яка отримала широку підтримку українців з різних куточків країни і світу, етноволонтери взялися за створення колекції реплік традиційного одягу наших предків.
Учасники команди зрозуміли, що раніше дослідженню вбрання жителів Кіровоградщини кінця ХІХ – початку ХХ століття не приділялося достатньо уваги, коли їм у руки потрапили десятки старовинних світлин, зроблених у різних районах нашої області, і на жодній з них не було чоловіків у червоних шароварах і босих жінок в одних довгих сорочках. А саме такі образи недокозаків і простоволосих сільських дівок українцям десятиліттями навіювала радянська влада і досі активно культивують різні центри народної творчості, де трудові колективи залишаються незмінними все з тих же радянських часів.
“Тому ми почали шукати, читати, досліджувати. Не маючи достатньо власних знань, адже ми не професіонали, звернулися до наукових і популярних праць відомих і шанованих в Україні етнографів, познайомилися з майстринями, які вже не один рік займаються відтворенням старовинного одягу для приватних колекцій. Так народжувалася ідея створити колекцію реплік автентичного вбрання Кіровоградщини і зробити так, щоб цей одяг не висів на вішаках, а красувався на фігурах сучасних жінок. Ми прагнемо показати жінкам, що носити українське вбрання – це стильно, красиво і модно!! – розповідають етноволонтери.
Наразі вони активно взялися за відтворення традиційного строю жителів Кіровоградщини на основі старовинних фотографій і знахідок у сільських музеях, бібліотеках і скринях старожилів.
Почали вони із себе – за власні кошти відшивали репліки спідниць, керсеток і кохт, побачених під час експедицій проєкту “Баба Єлька”. Їх одягали на свята, публічні заходи, на роботу, демонструючи красу і витонченість традиційного одягу.
Однією з перших у колекції стала керсетка із села Іванівка Світловодського району, відшита у майстерні “Стьожка” за фотографіями, зробленими під час експедиції у листопаді 2019 року.
Справжнім сюрпризом для команди стала копія давнього очіпку, яку “Бабі Єльці” подарувала майстриня й акторка театру корифеїв Надія Мартовська. Побачивши фото очіпку у звіті про експедицію у Верблюжку в червні 2020 року, вона загорілася бажанням відтворити його власними руками. Знайшовши підходящу тканину і насушивши трави, майстриня пошила першу репліку головного убору.
Нещодавно про проекту приєдналася кропивницька майстриня Аліка, яка має вже тридцять років швацького досвіду.
“Для мене це не робота, а творчість. Я називаю це – швейні археологічні розкопки, – ділиться емоціями майстриня. – Я завжди мріяла помацати речі, які знаходяться за вітринами музеїв. Хотіла вивернути їх навиворіт, подивитися, які там шовчики, як оброблені петельки, як пошиті комірці… Час іде і все змінюється, навіть техніка шиття. А старовинні речі викликають у мене особливий трепет і я давно мріяла відтворити їх, але мені потрібна була сильна команда, однодумці, які підтримали б, помогли, направили. Я придивлялася до роботи “Баби Єльки”, а потім одного дня набралася сміливості і вирішила – це мій день, день приняття рішень і змін! Я прийшла в Етнолабораторію і просто спитала: вам потрібні майстрині?” – розповідає Аліка про свій шлях до “Баби Єльки”.
Тут вона взялася за найважче – традиційні юпки. Не путайте зі спідницями, бо юпка – це верхній жіночий одяг з рукавами. Аліка вже відшила репліку на юпку, яку передала до Етнолабораторії Галина Нежива 1939 р.н. із Кропивницького. Ця річ належала мамі її свекрухи, а тепер красується в колекції “Баби Єльки”.
Наразі майстриня працює над смарагдовою юпкою Ольги Авилівни Дроботенко, яка народилася 1910 року у Чигиринському районі, а проживала в Олександрівці на Кіровоградщині. Цю річ зберегла і показала “Бабі Єльці” її донька Ольга Лисенко (1951 р.н.).
Репліки, створені Алікою та іншими майстринями, використовуватимуть для фотосесій в Етнолабораторії. Також їх можна буде замовити персонально – на свій розмір і смак.
