Сміттєпровід: бути чи не бути. Саме це питання постало на порядку денному нещодавніх зборів мешканців кропивницької багатоповерхівки та керівників головного управління ЖКГ і ТОВ «Екостайл».
Ще на початку заходу було зрозуміло, що одностайності годі й чекати. Самі мешканці будинку по вулиці Бєляєва, 7, що в місті Кропивницькому, поділились на два табори. Одні виступали за ліквідацію сміттєпроводу з під’їздів, інші категорично – проти.
«Уявіть, нещодавно в квартиру заскочила миша і вночі залізла у ліжко. Навіть гидко згадувати, що почалося – ґвалт, вереск під час нічного полювання на сіру тварюку. До ранку не спали. А сморід який звідти тягне! Хто останній раз його мив? Аж ніхто. Більше 40 років стоїть, згнив майже. Я категорично проти сміттєпроводу в будинку. Не хочу жити на смітнику!» – емоційно виказує свою думку пані Світлана.
Її опоненти з не меншим запалом розповідають, що їх все влаштовує і вони на все готові заради зручностей у вигляді сміттєпроводу.
«Я отримувала квартиру від держави, коли мені було 30 років, зі сміттєпроводом. І що, у 70 маю носити його на вулицю?» – щиро дивується пані в літах ідеї позбутися звичних благ.
Виступ керівника міського ЖКГ Віктора Кухаренка, що мав заспокоїти мешканців і пояснити необхідність ліквідації сміттєпроводу, не вгамував пристрасті. Ні відсутність необхідного транспорту у підприємства, яке виграло тендер у місті на вивіз сміття, що робить неможливим під’їзд і вивантаження сміттєвих баків, ні обіцянки облаштувати додаткові сміттєві майданчики закритого типу, ні апеляція до сучасних європейських норм сортування сміття не справили належного враження на присутніх.
І навіть заклики почути один одного лунали як голос волаючого в пустелі…
Більш конкретним і дещо зухвалим був виступ директора ТОВ «Екостайл» Олени Домбровської:
«Заборгованість двох будинків, Бєляєва, 5 і 7, складає 20 тисяч гривень. Сміттєпроводів у будинку не буде! Крапка. Це останній дім у місті. Якщо не погодитеся на запропоновані умови, ми розірвемо договір з вами на вивезення сміття».
Ці слова спрацювали як спусковий гачок. Сварки, образи, погрози, ледь не дійшло до рукопашної.
Сміттєві пристрасті вирували такі, що чути було на весь район. Хтось погрожував викидати сміття у вікно, хтось – походом у суд і в міськраду. Було зрозуміло – навряд ці збори приведуть до конструктивного рішення.
Кожен залишився при своїй думці. Два непримиренні табори розійшлися підписувати свої петиції, кожен впевнений у своїй правоті.
Виявляється, подібні збори відбуваються не лише у нашому місті, і «сміттєві війни» між сусідами не така вже й дивина. Минулого року лихоманило Київ після того, як Київрада прийняла рішення заварити сміттєпроводи у житлових будинках. Позбулися їх майже всіх в Одесі, Дніпрі, Чернівцях. Найпершим був Харків. Там заварили все ще 10 років тому. А все тому, що сміттєпроводи знаходяться у аварійному стані і не витримують жодної критики.
За «Правилами утримання житлових будинків і прибудинкових територій» сміттєпроводи слід оглядати не рідше двох разів у місяць, а виявлені недоліки одразу ж усувати. Клапани повинні мити і протирати щотижня. Мало того, щомісяця бункери, стовбури і завантажувальні клапани потрібно знімати і ретельно очищати від бруду щітками, змоченими мильно-содовим розчином. Канали самих сміттєпроводів слід мити із застосуванням цілого ряду дезінфікуючих засобів, перелік яких вказано в даному документі. Співробітники керуючих компаній повинні стежити за справністю вентиляції сміттєпроводу — щоб запахи із шахти не потрапляли на сходові майданчики та у жилі приміщення.
А що на практиці?
Мешканці не пам’ятають жодного разу, щоб хтось мив ці конструкції у згаданому вище будинку протягом 40 років експлуатації. Сморід влітку нестерпний, мухи роями літають навкруги баків, які проржавіли і протікають.
А скільки разів доводилося пробивати сміттєпровід, що забився через недобросовісних сусідів, які викидають заборонене або великогабаритне сміття? Не злічити. Заняття не з приємних.
А ще запам’яталася репліка одного з учасників вищеописаного заходу (мова йшла про європейський приклад сортування сміття, що рано чи пізно має перейняти Україна):
«Яка Європа?! Ж…па!»
Воістину, цим все сказано…
Олена Цюцюра, Нова Газета.