Коли я вперше побачив витончені й вишукані плетені дротом вироби творчої майстерні «Skorpring», і припустити не міг, що всі вони – плід лише рук і кількох елементарних інструментів. До речі, однієї пари рук, бо майстерня – це одна людина, кропивничанин Сергій Суржко.
Запросивши його на розмову до редакції, я очікував тривалої бесіди, адже майстри полюбляють детально й розлого описувати свою справу, вдаючись у специфічні деталі й речі. Проте, як з’ясувалося, 42-річний Сергій доволі неговіркий і скромний. Приміром, розповідаючи про себе, обмежується одним реченням: скільки років, де й ким працює.
– Захопився цією справою в 2013-2014 роках, – каже він про появу в житті кольчужного плетіння (так називається цей вид рукоділля – Ред.). – Був у мене брелок у вигляді скорпіона, з часом він почав длушпатися, лапки повідпадали. Я цікавився в мережі цією темою, як воно все робиться.
Сергій розклав переді мною вироби, прихоплені з дому: браслети, кулони, серги, шпильки для волосся, фігурки тварин (ціла зодіакальна серія) й комах, квіти (вони чудово й органічно приживаються на жіночих сумочках, наприклад), брошки тощо. Майстер каже, що навчився виготовляти всі прикраси, які носить на собі людина. Майже все плетиво – з міді.
– Мідь полюбляю з дитинства. Навіть запах її дуже подобається.
– Як навчилися цьому?
– Десь щось підгледів, переглянув майстер-клас… Більшість цих браслетів взагалі по фото виготовляв методом підбирання й проб. Але копіювати не копіюю. Все одно руки по-своєму роблять, щось бачу по-іншому.
Деякі речі вражають тонкістю роботи. Окремі, додає співрозмовник, поєднують плетиво й кованку. Запитую, які верстати використовує, чи має окрему майстерню.
– Жодних верстатів. Головний інструмент – руки, а потім – звичайнісінькі слюсарні інструменти. А ще – бажання й натхнення. Без останнього – ніяк. Є настрій – і кілька речей можу за день
створити. А буває цілий місяць байдикую. А щодо окремої майстерні… Майстерня – це я сам. Можу ось тут сісти й працювати. Була б лиш сумка з інструментом.
Не можу оминути питання про ціну.
– Вона залежить від складності виробу, затраченого на нього часу. Ось такий мідний браслет – ну приблизно до двохсот гривень. Є, звісно, речі значно дорожчі. Купують здебільшого жінки, чоловіки – рідше, і для коханих.
Віднедавна, року з півтора, завдяки знайомству зі знавчинею напів- і коштовного каміння майстер взявся його «одягати» у своє плетиво. Здебільшого на замовлення, тому власне таких своїх виробів показати не може – всі розійшлися замовникам.
– Зайнявся цим, бо запропонували спробувати попрацювати з камінням. Тож в доробку маю каблучки, кулони, браслети й сережки із різними каменями.
Одягаю не лише в мідь, застосовую, наприклад, й неіржавіючий сталевий дріт. Працювати з камінням цікаво. Нині практично лише цим напрямком займаюся. Стараюся не просто якісь прості плетива робити, а вдаватися до цікавинок, приміром, природних мотивів – у формі восьминога, павука, ящірки, жука. Буває, береш камінь – і воно саме напрошується. А іноді ідея виношується досить довго.
Обрамлені його плетіннями агат, яшма, опал, сердолік, лазурит, берил, кварц викликають захват не менший, ніж від коштовного каміння. Причому, значна частина їх – із надр Кіровоградщини. Сергій зізнається, що в камінні не тямить зовсім.
– Ви, вочевидь, гарно малюєте.
– Малювати не вмію взагалі. Просто вимірюю, щоб з розмірами не помилитися, й плету.
Чи є в нього конкуренти на Кіровоградщині, не знає. Не знайомий Сергій із майстрами кольчужного плетіння й в Україні. Майже всі, в кого підглядав й переймав техніку, – з-за кордону.
– Ваше захоплення – хобі, заробіток?
– Мабуть, це вже не хобі. Зараз це – спосіб життя.
Скромний Сергій виявився щедрою людиною: на пам’ять про нашу зустріч усі працівники редакції отримали подарунки, за які щиро вдячні.
Ігор Крушеницький, «Нова газета», фото автора й зі сторінки Skorpring у Фейсбук