Вже шостий рік у Кропивницькому приймає знедолених та допомагає у складних життєвих обставинах Дім Милосердя – притулок, заснований Володимиром Лебєдєвим. Крім надання тимчасового прихистку, Володимир разом із волонтерами організовує безкоштовне харчування для безхатьків, допомагає відновлювати документи, влаштувати на лікування, знайти роботу і повернутися до нормального життя тим, хто став не на ту стежку.
Наша журналістка провела у Домі Милосердя день, відчувши його унікальну атмосферу.
Його знайшли голим та нерухомим на смітнику. Зараз він ходить, робить зарядку, допомагає чистити овочі й любить займатися іншими домашніми справами. Вона від удару втратила зір, перенесла шість операцій і лише нещодавно знову побачила цей світ. Анатолій та Надя сидять на кухні, слухають розмови інших мешканців Дому Милосердя. Надя ділиться емоціями та відчуттями, розповідає, що квіти, подаровані їй під час виписки з лікарні, дуже гарні, радіє, що тепер бачить, де ванна, й може сама туди дійти.
– Мені хочеться плакати, – каже Надя.
– Не потрібно плакати, вам же крапельки в очі капають, тоді від них не буде результату. Взагалі не треба плакати. Все добре ж, – заспокоює її інша жителька будинку.
Восьма ранку. Пані Людмила гріє чайник, готує сніданок. Поки мешканці Дому прокидаються та займаються ранковими справами, вона накриває на стіл.
«Мені 75 років. Півтора року тому я потрапила в притулок, постраждавши від неадекватних сусідів. Поховала маму, брата, чоловіка, сина й залишилась сама…Цькування з боку сусідів терпіла два місяці, й пішла сюди. Тепер я вже тут не як тимчасова жителька, а як частинка команди Дому Милосердя. Стараюсь й допомагаю в усьому в чому можу. Здоров’я, звичайно, підводить іноді», – розповідає одна з координаторок роботи закладу Людмила.
Розпорядок дня Дому Милосердя різний, він залежить від погоди або від проблем, які виникають в той чи інший період. Ранок Людмили починається о шостій. Вона йде вішати чисту білизну, перевіряє чи є в кошику брудна. Завантажує пральну машину та йде підіймати хворих.
Вона готує всім мешканцям Дому сніданок. Продуктами допомагають пересічні люди та різні організації. Потім видає ліки хворим. Ті, хто працюють, збираються на роботу, інші – на прогулянку, якщо на вулиці хороша погода. Після прогулянки йдуть на обід.
«У нас є кухар, який працює тут на платній основі. Люди, котрі потрапляють сюди, часто по-хорошому дивуються коли бачать їжу, яку ми їм пропонуємо, бо чомусь уявляють, що тут якась казарма з відповідним харчуванням. Я пропоную страви, які люблю та їм сам. Якщо це борщ, то він має бути з салом та сметаною, плов з хорошим м’ясом, суп з болгарським перцем навіть взимку, бульйон з горошком та кукурудзою», – зазначає засновник Дому Милосердя Володимир Лебєдєв.
Далі мешканці Дому чекають на перегляд телевізору, який можна вмикати лише о шостій годині вечора.
До шостої години кожен мешканець займається власними справами. Хтось читає книги, хтось мріє, хтось сидить в телефоні. О десятій – відбій.
Вдень Дім Милосердя активно готується до новорічних свят. Андрій, Надя, Ігор та інші мешканці притулку прибирають на подвір’ї, Оксана прикрашає літню альтанку.
Оксана (ім`я змінено) та її чотири дочки потрапили в «Дім Милосердя» через пережите домашнє насилля. Одна дівчинка – з інвалідністю. Поліція була частим гостем в їхній попередній оселі.
«Тут живу два місяці. Зараз ми з чоловіком вже в нормальних відносинах. Через три тижні після того, як ми пішли, він нас знайшов, ми поговорили. Зараз він виконує всі свої обіцянки. Сенсу розходитися ворогами я не бачу, Новий рік, можливо, будемо разом святкувати. Я працюю, потрошки збираю на квартиру, але коли точно будемо переїжджати, поки не знаю», – каже Оксана.
В середньому в притулку може перебувати до 25 осіб, Володимир планує ремонт сусіднього будинку задля того, аби мами з дітьми були в одному приміщені, а безхатьки в іншому.
Притулок для багатьох людей став місцем, де вони заново отримали сім’ю, відновили зір, можливість ходити, говорити та любити. Для деяких навіть став місцем народження. Наприклад, Люда та двоє її дітей приїхали з Криму. Вночі поліція знайшла їх на Олександрійському шосе й привезла до притулку. Через деякий час в Люди почалися передчасні пологи.
«Я тут живу, я тут народила… Мене не могли виписати з пологового будинку, бо в мене було лише посвідчення про повернення до України. Дуже вдячна Володі, бо він зробив мені паспорт та свідоцтво про народження дитини», – каже Люда.
Сімейна атмосфера відчувається в розмовах, в підтримці одне одного та бажанню допомогти при першій ліпшій можливості.
Долучитися до волонтерів Дому Милосердя може кожен.
Реквізити для допомоги: Картка ПриватБанку: 5168742242263998(Корчаченко Володимир Дмитрович)
Адреса: м.Кропивницький, вул. Преображенська, 37
Номер телефону:073-007-007-8
Віта Банташ, Перша електронна газета