Цього тижня у Кропивницькому презентували проект “Незламні”, що складається з психологічної підтримки жертв домашнього насилля, оприлюднення подкастів і журналів з їхніми історіями, які можуть стати прикладом і надихнути інших жінок на звільнення від домашнього тирана, а також розповсюдження контактів служб та організацій, до яких можна звернутися за допомогою.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
“Суспільні упередження і досі схильні виправдовувати кривдників і затюкувати постраждалих, мовляв, їм усе здалося, насправді нічого такого не сталося і загалом #сама_винна.
Тут, серед “Незламних”, тебе не будуть соромити, знецінювати, повчати. Тут ти знайдеш поради психологів, контакти тих, хто може надати допомогу, інформацію про те, які сьогодні можливості для захисту від насильства існують в Україні. А ще надихаючі історії жінок, які змогли розірвати стосунки з кривдником і почати нове життя, нагадування, що ти цінна і потрібна не лише йому, що ти варта щастя і найкращого ставлення!” – розповідає одна з організаторок проекту Олена Горобець.
Кампанію “Незламні” (@nezlamni_tu) започаткувала правозахисна громадська організація “Територія успіху” за підтримки Школи-студії Natali&Nails. ГО “Територія успіху” вже 13 років працює в царині захисту прав людини. Тут постійно діє безкоштовна юридична приймальня. З 2021 року також надають безкоштовну психологічну допомогу постраждалим від домашнього насильства.
Протягом 5 років “Територія успіху” лобіювала створення в Кропивницькому притулку для постраждалих від домашнього насильства, цієї весни депутати міської ради проголосували за його створення і вже у 2022 році планують запустити.
Понад 60% клієнток Natali&Nails стають постійними, а відтак між ними і майстрами студії формуються довірливі дружні стосунки. А тому нерідко клієнтки діляться своїми тривогами і переживаннями з майстром, в тому числі і про насильство, з яким їм доводиться стикатися. Психологи навчаємо б’юті-майстрів тому, які є можливості захисту від насильства, що можна і не можна радити клієнткам, щоб ті були готові правильно підтримати кожну. Знали, як не нашкодити власними упередженнями, розуміли, як не вигоріти.
Також запустили однойменний подкаст і відзняли відеоролики з мотивуючими історіями жінок, що змогли розірвати стосунки з кривдником і почати нове життя.
” Перш за все слід розрізняти сімейні конфлікти і домашнє насилля. Як не дивно, конфлікти серед близьких людей – явище цілком нормальне, на відміну від проявів насилля. – пояснює кризовий психолог Андрій Фоменко.
Конфлікти мають вирішувати протиріччя між людьми та емоційно розряджають обидві конфліктуючі сторони.
Насильство – це контроль та переслідування людини іншими. Кривдник не визнає права своєї жертви на опір і захист власних інтересів. Він вважає, що має право контролювати, перевіряти, позбавляти свободи вибору, права на захист, обмежувати дії, утримувати, застосовувати силу”.
Традиційно розрізняють психологічне, економічне, сексуальне та фізичне насильство. На практиці ж всі ці прояви часто супроводжують одне одного. Якщо хтось безкарно перетинає межі особистого простору людини, то це навряд чи обмежуватиметься лише однією зі сфер життя жертви.
Якщо людина погоджується з забороною виходити з дому без дозволу кривдника, чи зможе вона захистити власні речі, чи стане духу протистояти фізичному впливу?
Найчастіше серед жертв домашнього насилля опиняються жінки, люди похилого віку, діти – всі, хто не має сил і ресурсів протистояти грубій силі або жорсткому контролю.
Серед кривдників трапляються різні люди – від імпульсивних, нестриманих осіб до маніпуляторів та психопатів. Вирізнити тип кривдника – справа психологів. Від цього й залежатиме стратегія вирішення життєвої ситуації жертви насилля.
Якщо людина розуміє, що над нею чинять насильство, їй варто почати з вибору довіреної особи, з якою можна обговорити ситуацію, що склалась.
Найскладніше – приборкати почуття сорому і визнати перед іншими свою слабкість, спробувати змінити ставлення до себе й до ситуації. На заваді часто стають складні почуття жертви. Під впливом насильства людина водночас може відчувати злість й образу на кривдника, а також простимульовані адреналіном відчуття, що можуть сприйматись як вдячність, любов або навіть пристрасть до нього. Цей справді вибуховий «коктейль» емоцій може скріплюватися нав’язаним почуттям провини у постраждалої особи і перетворитись для неї на неймовірний тягар.
Розділити його з кимось – це перший важливий крок до зміни ситуації на краще. Довірена особа не повинна засуджувати і давати прямі поради чи вказівки, як діяти. Її задача – проявити співчуття й продемонструвати чуйність до чужої біди. Рішення не бути жертвою і вийти з-під контролю кривдника має бути прийняте постраждалою особою самостійно.
Жертва – це завжди заручник чужих бажань і складних обставин, вона здебільшого діє стихійно. Вихід з цієї ролі лежить через планування свого захисту – формування власних правил безпеки, планів захисту або й відступу. Підготовка резервного помешкання, акумулювання грошових активів, збір тривожної валізки з документами і речами першої необхідності – лише один з алгоритмів дій на крайній випадок.
Саме на етапі планування у людини, що постраждала від насильства, виникає потреба у консультації психолога. Внутрішня робота викриває різного роду питання, що не дозволяють постраждалій особі перейти від планів до дій. Тому довірена особа має своєчасно підказати, до кого з фахівців треба звернутись по допомогу.
Якщо тобі здається, що далі так не можна, то тобі не здається. Час діяти.
Почни з інформації та консультацій:
Безкоштовна психологічна допомога 068-463-60-82 – Наталя Потапенко, ГО «Територія успіху».
Безкоштовна юридична допомога 093-250-76-46 – Євген Гурницький, ГО «Територія успіху».
Гарячі лінії:
Урядовий контактний центр – 1547 (з мобільного або стаціонарного). Інформаційна консультація, психологічна підтримка, реєстрація відповідного звернення до державних органів. Цілодобово і безкоштовно.
Національна гаряча лінія з запобігання домашньому насильству – 116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335 (зі стаціонарного). Цілодобово, безкоштовно, анонімно. Інформаційна, соціально-психологічна та юридична підтримка.
Медична допомога:
Якщо ви зазнали фізичного чи сексуального насильства, зверніться до лікаря для отримання медичної допомоги та документування у медичній картці ознак того, що з вами сталося. Надалі це допоможе притягнути кривдника до відповідальності, якщо ви звернетеся до правоохоронних органів.
Центр безоплатної вторинної правової допомоги:
Особи, постраждалі від домашнього насильства, мають право отримати послуги адвоката безкоштовно.
Для того, щоб отримати таку допомогу, постраждалій від домашнього насильства особі необхідно звернутись до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою.
Контакти Центру у Кропивницькому: 099-789-09-20, 095-876-62-33.
Для негайної допомоги звернись у поліцію -102, вимагай оформити терміновий заборонний припис стосовно кривдника, що передбачає
— зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
— заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
— заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Якщо не можеш піти просто зараз і боїшся, що повториться насилля, готуйся:
- знайди безпечне місце у приміщенні та визнач як можна швидко вийти з будинку;
- знайди адресу одного чи декількох місць, де можна залишитися на ніч у разі необхідності, та продумай маршрут, як швидко потрапити туди у будь-який час, запам’ятай їхні контакти (це може бути домівка друзів чи один із притулків для постраждалих);
- спілкуйся з друзями та родичами, розкажи їм про свою ситуацію, пам’ятай, тобі нема чого соромитись;
- тримай постійний контакт із довіреною особою, щоб вона / він знали, де ти знаходишся і чи все у тебе гаразд;
- сховай у таємному місці оригінали або копії важливих документів, певну суму грошей, телефон із сім-карткою, записані номери важливих телефонів та адреси, одяг та ліки для себе та дітей;
- тримай складеною «тривожну» валізу з речами першої необхідності;
- не залишай інформацію, яка допоможе кривднику знайти вас;
- не знаєш, як допомогти подрузі, питаєш себе «чому вона не йде» або не впевнена чи те, що з тобою відбувається, можна назвати насильством – тут у зручному форматі вся інформація, яка тебе може цікавити – https://www.nonviolence.ed-era.com/
Свою історію порятунку розповіла Світлана, 40-річна мама трьох дітей, яка змушена була переїхати в Кропивницький з початком війни на Сході. Зараз розлучена і вільна від насильства.
“Перший раз він ударив, було страшно, було боляче, але я подумала, що, можливо, я роблю щось не так, що зі мною так можна. Ми з чоловіком прожили в шлюбі 10 років, – розповідає Світлана, – і агресію він почав проявляти майже з самого початку. І чим далі, тим усе переходило в більш жорсткішу форму.
Я спершу думала, що все перемелеться, зміниться. Саме ця надія і страх заважали мені зробити якісь кроки. А потім почали з’являтися явні синці. Людям доводилося щось пояснювати. Я намагалася звертатися до правоохоронців, тоді ще була міліція. Але в міліції мені нічим не допомогли. Вони нічого не зробили. Я прийшла, вони все записали, а потім забули. А потім ще й війна почалася. Ми стали переселенцями.
Зрештою минули роки, стан був такий – “А сенс жити, якщо жити ось так”.
Я вирішила боротись, знала, що просто так мене не відпустять”.
Жінка звернулась до юристів після того, як чоловік не просто жорстоко побив її. Він вночі вдерся до квартири, де Світлана жила з дітьми, прокрався до ліжка, накинувся на жінку і почав душити, бити її і зламав ніс.
Останнє, що пам’ятала жінка, це те, що дуже боліла голова від удару, коли колишній чоловік тягнув її за ногу по вулиці до своєї квартири. Наслідком всього цього був струс головного мозку, переломи кісток, гематоми й садна.
Кожній жінці, яка потрапила в таку ситуацію, жахливі стосунки, хочу сказати, боріться. Ніколи не опускайте рук, боріться. Є центри, які допомагають, загалом світ не без добрих людей. Життя є, воно інше!”
За фактом нападу на Світлану було порушено кримінальну справу. Стосовно кривдника отримали обмежувальний припис, відкрито кримінальне провадження.
Як карають домашніх кривдників в Україні
Зараз за домашнє насильство в Україні передбачена адміністративна відповідальність: штраф, виправні роботи або адміністративний арешт до 7 діб, але в разі трьох і більше порушень правоохоронці можуть відкрити кримінальне провадження. У цьому випадку покарання можуть бути такі: громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт до шести місяців, обмеження волі до п’яти років або позбавлення волі до двох років.
Законодавством передбачено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, зокрема: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника.
1. Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Заборонний припис може полягати в:
● зобов’язанні залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
● забороні на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
● забороні в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків строком до 10 діб.
2. Обмежувальний припис стосовно кривдника – це захід тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи і полягає в:
● забороні перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
● усуненні перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
● обмеженні спілкування з постраждалою дитиною;
● забороні наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
● забороні особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
● заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису приймається судом за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства, а якщо особа перебуває в закладі підтримки постраждалих осіб — за місцезнаходженням такого закладу. Справа про видачу обмежувального припису розглядається не пізніше 72 годин після надходження заяви до суду. Обмежувальний припис підлягає негайному виконанню і видається на строк від 1 до 6 місяців та може бути додатково продовжений ще на строк не більше 6 місяців.
Історію своєї клієнтки розповіла Наталя Потапенко – психолог, психотерапевт, тренер ГО «Територія успіху» з профілактики та запобігання гендерно обумовленого насильства, координаторка безкоштовної психологічної приймальні ( 068 463 60 82).
Всі імена в цій історії змінені… На опис суті історії її учасниці надали згоду.
“Катерина привела до мене свою невістку і сказала: «Зробить щось з нею, щоб вона не повторила історію мого змарнованого життя… Бо свого часу я нічого не знала про психологів…». Дівчина, яку вона тримала за руку, дивилася на підлогу… «Як Вас звати?» – запитала я. «Аня», – тихо відповіла дівчина. Я запропонувала їм обом присісти. І Катерина почала розповідати свою історію…”
Катерина народилася в селі в багатодітній та бідній родині. Вона була старшою дитиною, яка опікувалася трьома молодшими братиками. Мама тяжко працювала, батько мав алкогольну залежність, він був запойним. Коли тверезий, то це дуже добра людина, працьовита, мав золоті руки. Але ж коли напивався – то був звір! Він бив дружину, обзивав «проституткою», а іноді перепадало і їй, бо «виросте проституткою, як її мати». Катерина зауважила, що в їхньому селі було нормою, коли чоловік б’є дружину…
Коли Катерині виповнилося 17 років, вона закохалася в хлопця, що був старший за неї на 6 років. Він був дуже гарним і працював трактористом в їхньому колгоспі. У нього померла бабуся і залишила йому хату в сусідньому селі. Вони одружилися та переїхали. Катя завагітніла, а чоловік почав їй зраджувати, коли вона вже мала от-от народити. Скільки сліз вона пролила! Скільки болю від зрад стерпіла! Щоразу чоловік їй казав, що то для здоров’я, а кохає він тільки її. Повірила… А що робити?
Коли Катя народила сина, її чоловік був такий радий, що пиячив цілий тиждень з подружками, і все село про це знало.
Коли малому було 10 місяців, чоловік прийшов додому після того, як гуляв десь три дні. Катерина йому сказала, що наступного разу після загулу додому його не пустить. Чоловік розлютився, повалив її на підлогу, сів на живіт і почав бити по обличчю. На ранок вона була вся синя, зі зламаним носом… Чоловік сам злякався того, що наробив, не випускав її з хати, щоб ніхто не побачив. Через два тижні Катерина забрала сина та втекла від чоловіка до батьків.
Батьки не підтримали її. Мати сказала: «Сама винна, бо не можна провокувати п’яного мужика». А батько сказав, що тепер без чоловіка вона точно стане проституткою…
Катерина з дитиною поїхала до подруги в інше село. Але через місяць чоловік знайшов її.
Син захищав мене, коли підріс. Край настав, коли син в армію пішов. Якось прийшов чоловік дуже п’яний і вдарив мене в живіт… І тут мене накрило… Я штовхнула його, він впав… І тоді я сіла йому на живіт, як він на мене у перший раз, і почала його лупцювати і головою об підлогу бити. Я кричала, як навіжена, що ніхто більше ніколи бити мене не буде… Я мало не вбила його! Бог уберіг мене від цього!
Коли на ранок я побачила чоловіка з синцями – то я так раділа! І тоді я зрозуміла, що якщо не розлучуся з ним, то вб’ю його. Та і чоловік погодився на розлучення, злякався, мабуть. Ось так я і розірвала це коло, по якому бігала 20 років».
Потім Катерина поїхала до міста, влаштувалася на роботу, жила в гуртожитку, зустріла чоловіка, і вони разом вже 8 років.
А тепер син її повторює поведінку батька, випиває та піднімає руку на свою дружину, а вона йому знов і знов пробачає. Син живе в іншому місті. Катерина приїхала до них у гості і побачила невістку з синцями.
Дізнатися історії порятунку інших незламних героїнь проекту можна тут:
- “Метелики – це не любов. Це небезпека” – як Настя потрапила в полон тирана
- Кропивничанка відверто розповіла про 17 років побоїв і домашнього насилля