Для Кіровоградщини все почалося з поста в соцмережах. У День добровольця один ветеран публічно привітав іншого з отриманням статусу Народного Героя України. Свої слова підкріпив світлинами з нагородження: відомій жінці, переселенці Валентині Кулачко, яка має статус учасника бойових дій, працює радником патронатної служби апарату Кіровоградської ОДА, є заступником Обласного ресурсного центру з питань допомоги учасникам АТО та ВПО, вручають нагороду, дуже схожу на орден «Народний Герой».
Таку шановану народну відзнаку отримують воїни і волонтери, чиї подвиги не описати словами! Тож під постом одразу з’явилися десятки вподабайок і вітань. Та поряд з ними посипалися й коментарі про те, що нагорода, вручена пані Кулачко в одній з місцевих піццерій, це не орден, а його копія. Люди запевняли – це підробка, фейк. І почалися словесні баталії – хто якої нагороди достойний і що можна вважати оригіналом, а що – підробкою.
Перша електронна газета теж спробувала розібратися.
Як з’явився орден
Орден «Народний Герой України» з’явився у 2015 році, за ініціативи волонтера Андрія Боєчка та ювеліра Дмитра Щербакова. Спочатку вони удвох робили для учасників Майдану, а потім і для воїнів АТО срібні підвіски-обереги. А потім, з огляду на недостатню, на їхню думку, увагу держави до відзначення військових, які стали на захист України, Боєчко і Щербаков вирішили перетворити їхні обереги на справжній орден з високим статусом «народний». Чому народний? Бо воїнів, гідних ордену мали пропонувати і визначати самі ж українці, а не кочівники зі владних кабінетів. На таку ідею відгукнулися тисячі людей з різних куточків України і з-за кордону. Вони писали історії про героїчних воїнів і присилали срібло для виготовлення орденів.
Патентувати нагороду не стали, адже тоді це була б іменна нагорода, яка фактично належить одній людині – власнику. А статус народної відзнаки все-таки набагато вищий. Натомість створили одноіменну громадську організацію й обрали нагородну раду, яка розглядає подання на нагородження.
До складу ради в різні роки входили люди, чиї імена не потребують додаткових коментарів: військові Євген Жуков, Павло Розлач, Аміна Окуєва, Євген Межевікін, волонтери Георгій Тука, Марина Комарова, Лілія Болбат, журналісти Юрій Бутусов і Дмитро Лазуткін. Це люди, яких знає й поважає вся Україна, які об’єдналися навколо ідеї справді народного, чистого й непідкупного ордену, який можна заслужити лише самовідданою службою українському народові, звитягою, героїзмом і самопожертвою.
Аби нагороду не присвоювали самі собі, не купували і не копіювали, ГО почала вести офіційний облік – кожен орден має порядковий номер, спеціальне клеймо і нагородну книжку. Орден безкоштовно відливає ювелір зі срібла, яке приносять, присилають люди звідусіль.
«По-чьом медалька?»
Коли «Народний Герой» набрав обертів і став впізнаваним і бажаним, поміж людей, причетних до його створення, виник конфлікт. І стосувався він фінансового боку питання.
За деталями ми звернулися до Віолетти Кіртоки. Будучи журналісткою всеукраїнської газети «ФАКТИ», вона писала перші статті про народну нагороду і саме їй Боєчко запропонував долучитися до організації першої церемонії нагородження, яка відбулася в Софії Київській. З того часу Віолетта постійно займається організацією церемоній нагородження, а із створенням ГО її призначили секретарем, який веде списки, слідкує за нумерацією орденів, організовує зустрічі Народних героїв по всій країні.
Ось так вона пояснює суть конфлікту:
«Ці люди були колись «біля» нагороди. Ми всі знайомі. Але в якийсь момент вони почали просувати ідею перетворення народної нагороди на комерційний проект, щоб заробляти на цьому. Ми не могли цього допустити й тому розірвали з ними співпрацю. Та вони почали видавати власні нагороди – подібні до «Народного Героя», але не срібні, а з якогось не зрозумілого металу. І не номерні. Не зрозуміло, кому і за що їх вручають. Немає ніяких списків нагороджених чи хоча б публічного обговорення кандидатур. А головне – це комерційна основа. Нагороду можна просто купити!»
У підтвердження «продажності» нагороди-копії вона наводить скрін. Його оприлюднила жінка, якій відкритим текстом запропонували замовити нагороду для себе чи для когось. Ціна для військових і цивільних відрізняється.
Абонент, який порушує фінансове питання і надає свою картку для перерахунку грошей – Павло Циганюк, який називає себе «голова Народної нагородної місії та Міжнародного фонду національно-патріотичного єднання «Лицар Доброї Волі», а також «Господар Буковини».
Вважаємо за потрібне пояснити, що такого поняття чи юридичного статусу як «Народна нагородна місія» не існує; ГО «Лицар Доброї Волі» втратила юридичну реєстрацію у 2018 році і рішенням самих же «лицарів» перетворилася на міжнародний фонд; ну а скромний статус «Господаря Буковини» пан Циганюк присвоїв сам собі.
Як запевняють члени ГО «Народний Герой України», Циганюк – це саме та людина, яка разом зі своїми спільниками просувала ідею «торгівлі» народним орденом. Та не отримавши підтримки серед авторів ордену «Народний Герой», Циганюк з однодумцями відкололися від загалу і почали самостійно реалізовувати свої комерційні амбіції.
Нагороди і відзнаки на будь-який смак штампують через творчо-виробничу спілку «БукАрт», якою керує Циганюк. Серед пропозицій – копія ордену «Народний Герой України», яка в них називається «статус народного героя».
Кому і за які заслуги видають цей статус – нам не відомо, адже спроба зв’язатися з Павлом Циганюком по-телефону не вдалася. За твердженнями волонтерів і військових, опублікованими у Фейсбук без обмежень приватності, обліку «статусу» не ведеться, «нагороди» не реєструються, адже на них немає відповідних порядкових номерів, кандидатури для нагородження не обговорюються, а рішення про вручення «статусу» приймається «лицарями» на власний розсуд.
Серед власників «статусу народного героя», яких вдалося визначити за постами у соцмережах є:
• Тимофій Нагорний – бізнесмен і громадський діяч, якого СБУ звинувачувала у шахрайстві і співпраці з ФСБ.
• Юрій Кармазін – політично-нестабільний народний депутат, юрист, так званий гетьман козацтва всієї України.
• Вадим Дубовський – “Співаючий далекобійник” з США.
• Чоловіки, які обстріляли під Харковом автобус партії ОПЗЖ «Патріоти – За життя» – «за благородний чин і вагомий внесок у захист державних інтересів».
• Поль Манандіз – французький співак.
Ну і сам Павло Циганюк.
Також Циганюк вручав різного роду нагороди й ордени, зокрема церковні, фітнес-тренерам, викладачам, менеджерам і т.д. Усіх, як він сам каже, «достойників» можна відслідкувати за його постами у Фейсбук.
Були й випадки відмови від «статусу». Коли нагороджені дізнавалися, що їм вручають не народний орден, а його видозмінену копію, повертали «медальку» назад. Так, наприклад свого часу вчинили бійці Ігор Мазур й Олександр Ушинський. А днями це обіцяв зробити і викладач Переяслав-Хмельницького педагогічного університету Віталій Коцур.
Коцур, до речі, отримав нагороду водночас із аналогічним нагородженням Валентини Кулачко у Кропивницькому.
Як же так сталося, що одних нагороджують в церквах, інших – в піццеріях, одні нагороди приймають, інші – повертають, зрозумівши різницю між «Народним Героєм» і «статусом»?
Хто «нагородив» Валентину Кулачко?
Із цим питанням нам допомогла розібратися Людмила Гуріна – начальник відділу у Кіровоградській області Міністерства ветеранів України. За її словами, напередодні Дня добровольця кілька ветеранів з 54 і 57 бригад, а також з добровольчого батальйону «Айдар» зібралися відсвяткувати у вузькому дружньому колі. Запросили й пані Людмилу, яка постійно з ними співпрацює і всіх добре знає. Це був вихідний, її особистий час, тож святкування вона відвідала не в якості держслужбовця.
Вже під час застілля Валентині Кулачко, яка теж була присутня, потелефонували її друзі з Києва і запитали, де вона знаходиться, бо хочуть приїхати привітати. З’явившись в піццерії, «кияни» не просто усно привітали пані Валентину, а вручили їй нагороду – «статус народного героя».
З приводу свого нагородження Валентина Кулачко нам розповіла:
«Не адміністрація, ні обласна рада не повинна вручати такі нагороди, а це рішення громадської ради Фундації. Саме по нагороді я повинна була 14 березня бути в Києві, де відбувалося нагородження саме такою відзнакою. Але після ковіду, який я перенесла, я не можу по стану здоров’я їхати в Київ. Тому го і нагороджувала мене в Кропивницькому».
Вона повідомила, що до нагороди від фундації “Лицар доброї волі” її представила Всеукраїнська ГО ветеранів війни та праці “Солдатські Комітети», членом президії якої вона є.
Це ж підтвердив ще один представник кола «лицарів» Констянтин Ільченко, який і сам задовольнився цим «статусом», що підмінює справжнього «Народного Героя України».
Сам же Ільченко теж дуже активна людина в цьому середовищі. У ЗМІ в різні роки цей уродженець Луганщини позиціонується як голова Всеукраїнського страйкового комітету, Голова союзу об’єднань громадян «Трудовий рух «Солідарність»», голова «Міжнародного агентства ділових новин», яке має аж чотири підписники у Фейсбук.
На війні він був головою військово-цивільної адміністрації на Луганщині, а служив у 57-ій окремій мотопіхотній бригаді. У Фейсбук навіть є сторінка нібито 57-ї бригади, яка більше схожа на особистий блог Ільченка. Кожен її пост – це передрук з його персональної сторінки.
Чому здійнявся галас?
Повертаємося до витоків. Отже, для Кіровоградщини все почалося з посту в соцмережах. Коли Ільченко привітав Валентину Кулачко і виставив фото з «нагородження», кропивницькі волонтери здійняли галас. Вони намагалися донести учасникам подій в піццерії, що такою «відзнакою» вони не вшанували гідну людину, а підставили її в очах громадськості.
Під час дискусій, які розпалилися навколо «нагородження», з’ясувалося, що раніше «Солдатські комітети» зверталися до Кіровоградської обласної ради з проханням організувати нагородження в філармонії в рамках урочистостей до Дня добровольця. Проте, розібравшись, де оригінал, а де підробка, облрада відмовила прохачам.
Окрім того, до нагороджувальників зверталася відома волонтерка Інна Колпак, яка свого часу долучилася до організації нагородження справжнім орденом «Народний Герой України» в Кропивницькому. Вона попереджала, що соцмережі й українські ЗМІ переповнені новинами про «фейкові медалі» і «підробні нагороди», тож і Кіровоградщина не проковтне такого. Адже йдеться про плагіат ідей, крадіжку форми (нагороди) і підміну понять («орден» на «статус»).
Проте вони все ж вирішили не відступати і вперто відстоювати тезу, що «статус» не є копією, чи підробкою, чи фейком, бо (!) оригінал ніхто не запатентував! Тобто, розуміючи відсутність юридичної відповідальності, люди свідомо ідуть на моральний злочин.
Та найбільше громадськість збентежило, що Валентина Кулачко, будучи активною діячкою і державним службовцем, все ж прийняла її і не відмовилася навіть після того, як громадськість здійняла галас, а чимало людей стали на її захист і припустили, що «Кулачко підставили».
На все це пані Валентина відреагувала довгим постом, у якому зокрема заначила:
А стосовно нагороди. ГО рішила мене нагородити. Я ніколи не бігала за нагородами».
Щодо сумнівів людей про факт її служби, Валентина Веніамінівна повідомила Першій електронній газеті, що проходила службу у 2014 році у в/ч В0624, батальйон територіальної оборони «Айдар» під керівництвом Сергія Мельничука.
Про відповідальність
«В Україні моральна відповідальність не передбачена. Всі питання, конфлікти мають вирішуватися в правовому полі, а не постами і звинуваченнями в соцмережах. Бо ж і люди мають право на захист честі і гідності» – каже Людмила Гуріна і з нею важко не погодитися.
Так, дійсно, з’ясування стосунків має відбуватися виключно в правовому полі. Якщо держава створює для цього всі умови. А коли умов немає, то кожен шахрай може назватися лицарем, а лицар виявитися шахраєм.
В умовах нашої реальності, ми самі повинні відрізняти зерно від полови, а оригінал від копії. І самі повинні визначатися, чого ми прагнемо і на що згодні. Можна штампувати, продавати, носити звання «Імператора всія України», «Генерального генерала всіх генералів», «Нобелівського лауреата з математики»… Але правда рано чи пізно все одно випливе, навіть якщо її вперто заперечувати чи називати «конфліктом двох ГО», «внутрішнім конфліктом» тощо.
І питання тут не лише до законності й авторитету громадської організації, а й до людей, які погоджуються на ці титули, навіть якщо вони дійсно достойні значно більшого.
А тим часом українці готуються до офіційної церемонії нагородження орденом «Народний герой України», що відбудеться в Сумах.