Новим досвідом і знаннями, яскравими емоціями і сертифікатами міжнародного зразка ознаменувалося закінчення проєкту «Коли більше об’єднує, ніж розділяє», який проходив в українській Кіровоградщині і польській Сілезії протягом жовтня.
На три тижні Голованівський ліцей і школа міста Гродкува перетворилися на освітні бази для вивчення етнографії і культури України й Польщі. Двадцятеро дітей і четверо вчителів з обох країн поринули в науково-творчу діяльність, щоб дати відповідь на ключові питання: якими культурними рисами відмінні і поєднані наші народи, що спільного ми мали в минулому і яким може бути наше майбутнє. Увесь час поряд перебували авторки і керівниці проєкту – Світлана Листюк (ГО «Баба Єлька») і Майя Цьонка (ГО «O Wilku Mowa»), які й розробили особливу навчальну програму.
Готуючись до онлайн-зустрічей, учасники (по десять учнів з кожної школи) створювали презентації про своїй район і країну, знімали міні-фільми про свої школи.
Протягом першого – «польського» – тижня проекту школярі презентували свої розробки, грали в інтерактивні ігри за методикою «Active Citizens», знайомилися зі слов’янським корінням своїх народів. Школярі вчилися працювати з сучасними програмами і гаджетами, зокрема з графічними планшетами, знімати блоги, створювати комікси й інтерактивні мапи. Також порівнювали українські і польські витинанки, перевтілювалися у слов’янських міфічних істот, практикувалися у поширеному в Польщі графічному мистецтві – лінокат.
Далі, мов професійні етнографи, брали інтерв’ю у сільських старожилів, записували старовинні пісні і рецепти традиційних страв, вправлялися у народному мистецтві, малювали креативні мапи України і Польщі під керівництвом першої вчительки української групи Лілі Дудар.
З автентичною виконавицею Світланою Булановою (YELKA) діти співали стародавні веснянки і «водили шума», як наші пращури-слов’яни. Костянтин Данильченко (майстерня «Будяк кучерявий») поділився секретами мистецтва вибійки. Найвеселішим (за результатами опитування) був майстер-клас від шеф-повара Таміли Лабенко (ресторан «ВітАлл»), яка навчила дітей готувати бурякові хрустики зі збірки «Смачна Кіровоградщина» і сілезькі картопляні кнедлі.
Вишивку освоювали під керівництвом Світлани Прокопенко, яка прославилася створенням найбільшого в Україні вишитого рушника – довжиною 26 м і вагою 18 кг. Під час підготовки до заняття виявилося, що в Сілезії практично втрачена традиція народної вишивки і нинішні майстрині (навіть ті, яким за 70) зовсім не користуються прадавніми орнаментами. Тут в пригоді стали сорочки і рушники з етнолабораторії «Баби Єльки». Завдяки цим артефактам діти побачили, яка прекрасна і барвиста прадавня вишивка, і зрозуміли, чому так важливо зберегти автентичну культуру, доки її сліди ще жевріють в урбанізованому світі.
Повчальною стала віртуальна подорож у вимираюче село Хайнівка, що на Кіровоградщині. Учні «прогулялися» зарослими чагарниками вулицями, позаглядали у порожні хатини, зробили колажі з сімейних фотографій, які люди просто викинули, збираючись ген із села. Потім побачили більш близьку реальність – світлини покинутих будинків Голованівська і зрозуміли: якщо хочеш, аби довкола вирувало життя, твори його, будуй і розвивай самостійно. Бо інакше твої світлини колись також перетворяться на непотріб для власних нащадків.
Більше про перебіг проєкту читайте на офіційній сторінці When_more_unites_than_divides у Facebook.
Довідково. Просвітницький міжнародний проєкт «Коли більше об’єднує, ніж розділяє», що проходив на базі Голованівського ліцею і школи міста Гродкува, розробили Майя Цьонка (ГО «O Wilku Mowa») і Світлана Листюк (ГО «Баба Єлька»). Його мета – познайомити сучасних школярів з автентичною культурою України і Польщі, викликати в них почуття поваги до власної народної культури і відповідальність за її збереження. Проєкт реалізовано за фінансування Польсько-української ради молодіжного обміну.