Минув тиждень, як у Києві відгримів національний етап Ігор Нескорених. Саме «відгримів», а не пройшов. Більше двохсот ветеранів з усіх куточків України, навіть з тимчасово окупованого Криму, доводили свою фізичну і духовну міць у різних видах спорту. Іноземні військові делегації ділилися бойовим і життєвим досвідом. Творчі колективи на відкритих оглядових майданчиках розважали учасників і гостей свята. Групи підтримки снували туди-сюди, супроводжуючи і підбадьорюючи своїх фаворитів. А життєздатність всієї цієї машини забезпечували десятки волонтерів.
Не обійшлося і без перекриття вулиць у майже півторакілометровому радіусі навколо спорткомплексу, де відбувалися Ігри. Та не тільки для бігунів і велосипедистів, які змагалися на довгих дистанціях, а й для кортежу президента.
Групи поліцейських, які оточили означену територію, спровокували невимовні культурними словами затори і не дозволяли під’їхати до стадіону навіть тим, хто під щедрим ранковим дощем поспішав повболівати за своїх рідних.
Та мова не про президента, прем‘єра, міністрів, керівників відомих волонтерських і громадських організацій, які організували змагання і вшанували воїнів АТО-ООС своєю присутністю. Судячи з дружньої атмосфери під час Ігор і щасливих постів у Фейсбуці по закінченні – всі вони справилися на «відмінно». Тож мова піде не про загальнодержавне, а про місцеве.
За час існування Ігор Нескорених, воїни-спортсмени з Кіровоградщини були самі-по-собі. Якщо ви раптом подумали, що скрізь так само, то помилилися. Деякі області виряджали своїх учасників ледь не всією громадою. Про багатьох подбали райради і облдержадміністрації – виділяли кошти на проїзд і харчування, дарували подарунки (спортінвентар, костюми, рюкзаки і т.д.).
Деякі делегації (з етичних міркувань не казатиму звідки) вдалося розпізнати за характерними надписами на куртках – місцева влада постаралася, щоб «їхніх» було видно здалеку.
Були й групи ветеранів укомплектовані спортінвентарем не гірше за Олімпійську збірну України. Хвалилися – кого підприємці підтримали, кого місцева влада, кого – військова частина зібрала своїми силами. Наприклад, один зі спортсменів приїхав з новеньким професійним луком, вартістю близько 300 євро, який йому презентували в районі – щоб хлопець зміг тренуватися до змагань і гідно представив свою малу батьківщину.
Найчисленніші делегації (близько 20 осіб кожна) прибули з Київської і Дніпровської областей. Вони, зрозуміло, повезли додому і найбільше медалей.
Кіровоградщину цьогоріч представляли шестеро ветеранів. Про це вони самі дізналися вже під час нагородження, коли всіх поіменно викликали на сцену.
Брати участь в Іграх Нескорених вирішили самостійно – когось надихнув минулорічний досвід бойових побратимів, хтось вирішив просто перевірити свої сили. Готувалися і збиралися, в основному, за власний кошт. Так само витратилися на те, щоб двічі поїхати до Києва (на попереднє тестування і власне змагання), орендувати житло на цей час, прохарчуватися.
Один з учасників розповів, що занепав духом, дізнавшись ціни на абонемент у спортзали, де є необхідні йому тренажери. Тому вирішив звернутися до Центру медико-психологічної реабілітації «Компас». Разом знайшли вихід із ситуації – домовилися про тимчасові безкоштовні тренування у спорткомплексі «Fight Baza». Інші ж хлопці готувалися до Ігор на території своїх підрозділів чи сам по собі.
За допомогою до органів місцевої влади і самоврядування не зверталися. Воно й не дивно – військовим завжди соромно самим за себе просити. Та й місцева влада якось не цікавилася, чи представлятиме хтось нашу область, чи може «пронесе». Тут же ж на носі і завершення багатомільйонних дорожніх проектів, і не менш дороговартісні святкування, і адмінреформа не за горами, і з дня на день взагалі влада в області зміниться. То навіщо ж собі клопоту додавати? А хлопці наші бойові – звикли самостійно з усім справлятися.
До слова, на Іграх Нескорених наші показали себе з кращої сторони – бігали, стріляли, веслували, жали штангу. А чи ввійде хтось із них до національної збірної, чи стане чемпіоном в Гаазі, дізнаємося по закінченні роботи відбірної комісії – після 16 жовтня. Доти ж залишається лише насолоджуватися спогадами і переглядати щасливі фото учасників із Волині, Чернігівщини, Дніпровщини та інших регіонів, де ветеранів проводжали на змагання і зустрічали, як героїв.
З іншого боку, воїнам з Кіровоградщини все-таки гріх жалітися. Адже ветерану з Криму взагалі нікуди вертатися. Тимчасово окупований півострів на Іграх Нескорених представляв один-єдиний ветеран (служив у батальйоні «Донбас»). Він, до речі, викликав серед присутніх фурор більший, ніж селфі-сесія з президентом.
Під час вручення нагород хлопець поза сценарієм взяв слово і щиро виголосив – вірить у швидке повернення додому, бо Крим – це Україна, а Путін – … і соті учасників і глядачів хором вигукнули «хто» він.
Ці слова стали апогеєм змагань, бо показали: після років жорстокої війни, перед лицем можливого «розведення військ» і подальших непередбачуваних наслідків, наші люди все ще вірять у справедливість і перемогу. Бо тільки з перемогою можливий мир на НАШІЙ НЕСКОРЕНІЙ землі.
Читайте ткож: У Києві ветерани АТО готувалися до Національних “Ігор Нескорених”
