Напередодні 9 травня знову лунають заклики вивести на вулиці українських міст «безсмертні полки». На відміну від попередніх років, коли людей у соцмережах агітували за допомогою спеціально створених груп, типу «Безсмертний полк Кіровоград», цьогоріч такі заклики лунають в основному на телеканалі «Інтер». Він давно не приховує свою проросійську спрямованість і солідарність з окупантами. За це, до речі, від «Інтеру» відвернулося чимало глядачів і його приміщення блокував «Національний корпус».
Попри те, що кожного року акції «безсмертних полків» супроводжуються громадськими сутичками і численними адмінпротоколами про використання забороненої колорадської і радянської символіки, багато наших співвітчизників досі не усвідомили її кремлівського коріння і маніпулятивної суті. Спробуємо розібратися разом.
Хто оживив «Безсмертний полк»?
Акцію «Безсмертний полк» вигадали російські журналісти. У 2012 році у Томську зареєстрували громадську організацію з такою назвою і провели першу публічну акцію. Вони закликали людей принести на традиційну ходу до Дня перемоги фотографії своїх родичів, які воювали у Другій світовій війні.
Засновники створили одноіменний сайт, який крім Росії охоплював всі колишні радянські республіки та країни, де ступала нога радянського солдата. Також розробили власний логотип – без георгіївських стрічок, військових нагород та політичної символіки. В уставі ГО вони декларували повну аполітичність свого об’єднання.
Через чималий резонанс у соцмережах, акцію швидко помітили кремлівські політтехнологи і, за звичкою, почали піаритися на чужих ідеях та заслугах.
Від громадської акції до «путінського флешмобу»
На офіційному сайті ГО «Безсмертний полк» із 2015 року і дотепер регулярно з’являються повідомлення про те, що партія Володимира Путіна «Єдіная Расія» («Единая Россия») проводить ходу «полків» у різних містах РФ без офіційного узгодження з засновником – томською громадською організацією.
За заявою журналістів, під час вуличних пікетів «Єдіная Расія» самовільно використовувала поєднання власної партійної символіки і логотипу «Безсмертного полку», а згодом взагалі підмінила його. Із того часу ця ж маніпуляція регулярно застосовується однопартійцями Путіна під час державних і місцевих виборів на РФ.
Крім того, ГО відкрито звинуватила російських політиків («ЄР» та комуністів) у монетизації ветеранського руху (зокрема, на прикладі Сербії), перетворенні його на фон для реклами партій і брендів, масовому використанні адмінресурсу (держслужбовців), примусовому залученні школярів і студентів із «липовими» портретами ветеранів.
Засновники неодноразово офіційно засуджували дії «Єдіной Расії» і наголошували на своїй аполітичності. Проте, Путін і його політсила швидко окупували історико-культурний проект: перетворили громадську акцію на технологію пропаганди, дали їй «нову» назву «Безсмертний полк Расії», створили сайти-клони і мережу координаторів у колишніх радянських республіках.
Наприклад, модератором проведення «полкових мітингів» в Україні є добре відомий ведучий Антимайдану, колишній журналіст «Інтеру», який після перемоги Революції Гідності переховується на Росії – Юрій Кот.
А в соціальній мережі «ВКонтакті» ряд груп «Безсмертного полку», прикріплених до різних міст України, роками координував колишній російський військовослужбовець Володимир Орлов. У соцмережі він опублікував своє фото з нашивкою прапора так званої ЛНР. Про це повідомляється в матеріалі видання “Реальная газета”.
Орлов пов’язаний із російською громадською організацією «Вєче» («Вече»), яка теж долучилася до організації “полкових” мітингів в Україні. На сайті ГО зазначено, що метою її створення і діяльності є відновлення Росії, як цивілізаційної і геополітичної об’єднуючої сили на території колишніх радянських республік. Серед основних партнерів – «Єдіная Расія».
Тут же розміщено оголошення про підтримку так званої Новоросії (окупованого українського Донбасу), збір коштів для терористичних підрозділів ДНР-ЛНР та лікування поранених бойовиків. Сили АТО-ООС тут називають укрокарателями, звинувачують їх в обстрілах мирного населення Донбасу, постійних зривах перемир’я та численних злочинах проти російськомовного населення так званої Малоросії.
Резюмуючи такі факти, відомий український блогер, волонтер і засновник фонду «Повернись живим» Віталій Дейнега влучно назвав цю акцію «путінським флешмобом» і закликав українців не вестися на подібні маніпуляції ворожого кремля:
Торгівля «рідними дідами»
Як бачимо, війна на Донбасі і так звані ветеранські мітинги по всій Україні підтримуються одними й тими ж російськими «громадськими організаціями» і політичними силами. І вони не зупиняються на суто «інформаційній підтримці». Зокрема, для подальшої популяризації і виведення «полків» за кордони РФ, у 2016 році було запроваджено їх фінансування з державного бюджету у вигляді різноманітних грантів.
Тоді ж з’явилося і масове виробництво «дідів» для травневих парадів Перемоги. Їх відкрито продавали в супермаркетах. Напередодні 9 травня на «фотографії родичів-ветеранів» навіть запроваджувалися знижки. І вже після параду ці самі портрети «рідних і близьких» просто викидалися в смітники.
Таке знущання над пам’яттю ветеранів засуджували першозасновники «БП» і висміювали пересічні росіяни у соцмережах. Як передає РБК, вони залишали дописи “Деды торговали”, “Дедов продавали”, “Кому деда на 9 мая? Подходи, разбирай!”.
Сталін, Гіві і цар-батюшка – ветерани «безсмертного полку»
Володимир Путін уперше вивів свій «безсмертний полк» на Красну площу Москви у 2015-му. Через рік його приклад повторили окупанти ДНР-ЛНР та Криму, а за ними до пропагандистських полків приєдналися сотні людей (в основному пенсійного віку) у різних областях України. Відмітимо, жодна така демонстрація не пройшла мирно і не була присвячена суто вшануванню пам’яті загиблих у Другій світовій війні.
Наприклад, в окупованому Луганську серед портретів «ветеранів» були Іосіф Сталін, Климент Ворошилов та Сидір Ковпак. А в Донецьку – терористи Гіві та Моторола.
У Криму лави «безсмертних полків» поповнилися царем Миколою ІІ. Його портрет принесла добре відома іншими «видатними» вчинками прокурорка Наталія Поклонська. Унаслідок, «Радіо Свобода» охрестило її «внучкою царя».
У 2017-18 роках марші «безсмертних полків» не обійшлися без бійок, демонстрації заборонених георгіївських стрічок, одягу і прапорів з надписом «СССР», скандування проросійських та антиукраїнських гасел.
Водночас у ЗМІ з’являлася інформація про те, що до подібних парадів добровільно-примусово залучають школярів, а учасникам мітингів роздають портрети абияких «ветеранів». Так було, наприклад, у Херсоні.
У Вінниці взагалі затримали організаторів акції «Безсмертного полку» за фактом підготовки до державної зради.
Кропивницький минулого року продемонстрував максимум патріотизму, у порівнянні з багатьма іншими містами України. Декількатисячний мітинг за участі ветеранів радянської армії, УПА та АТО-ООС пройшов містом з патріотичними піснями та гаслами під звуки військового оркестру 3-го полку СпП. І хоча обійшлося без «колорадської символіки», містяни дивували поодинокими випадками поєднання українських вишиванок, червоних маків і радянських військових пілоток. Не повелися кропивничани і на пропагандистські акції «безсмертних полків» – винесли лише кілька портретів бабусь і дідусів.
Хто запускає російські полки в українські міста?
Що ж таке «Безсмертний полк» і кому він потрібен? Чітку відповідь на це питання дає луганський журналіст Олександр Білокобильський, який у 2014-му пережив полон терористів:
«Це кремлівська пропаганда, яка покликана насаджувати думку, що ми – «один народ». Що дивно після окупації Росією Криму і кривавих подій на Донбасі».
Відомий сучасний письменник Андрій Курков на своїй сторінці у Фейсбуці написав, що «Безсмертний полк» – це російська акція, гроші на яку виділяє уряд РФ. І замість того, щоб її наслідувати, він запропонував українцям винести портрети співвітчизників, які загинули від рук російських військових і терористів у Криму і Донбасі, а також полонених, які незаконно утримуються в російських тюрмах. Його ідею одразу схвалив глава МЗС Павло Клімкін.
Та підтримки політиків і культурних лідерів замало, доки пересічні українці самі не усвідомлять ціну власного життя і свободи, відчують потребу жити вільно на землі своїх предків і своїх нащадків. І шануватимуть власних героїв, які досі стоять на варті кордонів України, боронять її цілісність і незалежність, щодня ризикують життями заради мирного і вільного життя тих, хто досі не визначився, у якій країні хоче жити і ким бути – російським підданим чи громадянином європейської України.
Можливо, хоч сьогодні, на шостому році російсько-української війни, варто все-таки жити своїм розумом, відзначати власні свята, підтримувати традиції, розвивати мову і культуру, оспівувати і поважати рідних культурних діячів і громадських лідерів, героїв і захисників… а не пускати пропагандистські полки в наші голови і міста.