19 квітня після місячного полону в окупованому Криму середній десантний корабель «Кіровоград» вийшов з бухти Донузлав і під українськими знаменами попрямував до Одеси. Привів корабель до Одеського порту капітан ІІ рангу Дмитро Коваленко.
За кілька тижнів «Кіровоград» пережив не одне потрясіння: захоплення Криму, зволікання влади, гра в мовчанку вищого керівництва і, врешті, полон, російські знамена, визволення. Екіпаж мужньо переніс всі біди, які підкинула їм доля, і навіть у хвилі розпачу хлопці на втрачали віри у те, що вони потрібні народу України.
Коли перед моряками постав вибір – купитися на солодкі обіцянки окупантів і перейти на бік ворога чи залишитися вірними присязі – 19 з 50 членів екіпажу одразу відмовилися від служби під російськими знаменами, ще троє приєдналися до них після недовгих роздумів. Інші ж обрали різні шляхи – хтось службу, але не Україні, хтось вирішив розпрощатися з морем. Багато моряків просто не захотіли покидати Крим – рідну для них землю, де вони народилися, створили сім’ї. Серед таких був і капітан СДК Володимир Хродченко, на якого вдома чекали дружина і новонароджений син.
«Тих, хто залишився в Криму, з одного боку, можна зрозуміти – вони кримчани, мають там сім’ї, житло і хотіли жити на рідній землі. Але, з іншого боку, Батьківщина – це вся Україна, на вірність якій вони давали присягу», – зазначив старший боцман Андрій Бондар (уродженець Бобринця, який вже четвертий рік несе службу на СДК «Кіровоград»).
Як розповіли інші члени екіпажу, найбільшою образою для них було те, що «брати», проганяючи їх з корабля, навіть не дозволили забрати власну форму.
Та, зізнався Андрій Бондар, всі образи затьмарилися від радості, коли екіпажу повідомили, що їхній «Кіровоград» прямує до берегів України. Тепер вони з не меншим трепетом чекають на повернення під рідні знамена й інших українських човнів, які досі перебувають в Криму.
Тож «Кіровоград» прибув в одеський порт практично без команди і без керівництва. Спочатку СДК керував капітан ІІ рангу Дмитро Коваленко (капітан ВДК «Костянтин Ольшанський», який досі перебуває під владою окупантів), який свого часу кілька років командував цим кораблем. А потім на посаду призначили капітана ІІІ рангу Юрія Вицького.
«Не так просто командувати кораблем, не залежно від того чи він малий, чи великий. А ще важче виховати такого командира, який би виконував капітанський обов’язок з честю і розумом, – зазначив Дмитро Коваленко. – Шкода, що для «Кіровограда» довелося шукати нового капітана і нову команду, але головне, що хлопці не втратили сили духу і віри».
За його словами, флот опинився в тяжкому стані – усі бази (ремонтні, обслуговуючі, продовольчі тощо) залишилися в Криму, але настрій у військових був і є бойовим.
Підтвердив це і мешканець села Федіївка Бобринецького району Богдан Волков, який вже 1,5 року служить на СДК «Кіровоград». «Спочатку було дуже важко, – каже моряк. – Екіпаж змінився на 50%. Всі наші – з Кіровоградщини (Кіровограда, Созонівки, Компаніївки, Бобринця та ін.) – залишилися на кораблі і це дуже радувало. А от те, що інші пішли – дійсно засмучує, – зітхає хлопець. – З тими, хто залишився в Криму ми практично не спілкуємося. Спочатку хлопці намагалися…».
Екіпаж поповнився новими кадрами і нині на кораблі служать хлопці з різних куточків України –Кіровоградської, Черкаської, Донецької, Львівської, Івано-Франківської, Житомирської та інших областей, навіть з міста Сімферополя.
Проте Волков ні на що не скаржиться і не шкодує: служба триває, матеріально моряки не бідствують (зарплату практично вчасно виплачують), а головне, що байдики бити часу немає. Як пояснив Богдан, перед військовими нині ставлять нові завдання і вони всі сили спрямовують на підготовку до їх виконання, тож немає часу на те, щоб сумувати за колишніми колегами чи згадувати кримські події. Хоча, за його словами, це той досвід, який багато чому вчить і про який не треба забувати.
Такий же бойовий дух нині демонструють як моряки зі стажем, так і бійці сухопутних військ, яких направили на поповнення армії флоту. На «Кіровоград», зокрема, прибуло 10 осіб. На запитання, чи не розчаровані, дружно зазначають: «Ні! Усі задоволені, бо кому ж флот не подобається?!».
За словами старшого боцмана Бондаря, хлопці з «сухопутки» ні на що не скаржаться, швидко вчаться і добре запам’ятовують ази військово-морської справи.
Щодо самого Андрія Бондаря, то він пішов служити на флот, бо піддався потягу романтики. І прагнення його цілком реалізувалося – флот він любить і з гордістю несе службу на «Кіровограді». Розповідаючи про перебування в Криму, Андрій згадав про приїзд на СДК Геннадія Солдецького – представника благодійного фонду Станіслава Березкіна «Добротвір», який доставив гуманітарну допомогу від народного депутата. «Ми тоді такі обіди влаштовували, стільки м’яса їли! І з іншими екіпажами поділилися. Нам кок навіть піцу пік!», – усміхаючись, розповів моряк.
До речі, кіровоградську делегацію, яка відвідала кораблі «Кіровоград» і «Гетьман Сагайдачний», частували обідом частково з цих же запасів.
Гості з обласного центру теж прибули на «Кіровоград» не з пустими руками: як вже писала Перша електронна, голова ОДА Олександр Петік і депутат Кіровоградської обласної ради Сергій Тарасов передали екіпажу корабля радіолокаційну систему Icom, придбану за кошти депутата.
«Зі мною прибули генерал Федорчак, прокурор області Жолонко, який прослужив свою строкову службу на Чорноморському флоті, депутат облради Тарасов Сергій, який взяв активну участь у відновленні ЗСУ і флоту. Завдяки ініціативі і фондам Тарасова придбана нова радіолокаційна станція – очі і вуха будь-якого корабля. Але головний компонент на кораблі – це ваші серця, ваша вірність присязі. Ми вас чекаємо живими і здоровими», – зазначив Олександр Петік, звертаючись до моряків.
До речі, дана РЛС коштує близько 60 тис грн., а на ремонт старої системи щороку витрачалося 120-140 тис. грн. Устаткування ж такого рівня мають всього 3-4 кораблі флоту. «Кіровограду» презентували найновішу модель.
Вручаючи обладнання і сувеніри з Кіровоградщини (декоративні глиняні вироби), голова облдержадміністрації наголосив, що мешканці всієї області підтримують українських військових – і сухопутних військ, і повітряного десанту, і флоту – покладаються на своїх захисників і чекають хороших звісток.
Також Олександр Петік пообіцяв, що на цьому допомога від області не закінчиться, і завдяки особистому візиту на кораблі «Кіровоград» і «Гетьман Сагайдачний» він дізнався, чого саме потребують моряки. Перш за все голова ОДА обіцяв забезпечити екіпаж робочим одягом. «Ми пошиємо для них «роби» в Кіровограді і передамо сюди, щоб вони відчували – Кіровоградщина їх обіймає», – наголосив Петік.
Подяку і вітання мешканцям Кіровоградщини від імені екіпажу СДК і всього флоту передали контр-адмірал Андрій Тарасов (начальник штабу-перший заступник командуючого ВМСУ) та капітан корабля Юрій Вицький (капітан ІІІ рангу). Вони відзначили, що така радіостанція – це не просто очі корабля, а та річ, яка підіймає боєздатність і бойовий дух екіпажу. Капітан окремо подякував за турботу та підтримку, яку надає Кіровоградщина особовому складу корабля. «Ми всі вам безмежно вдячні, проте тут несуть службу вихідці з різних районів Кіровоградської області, для яких ваша підтримка особливо важлива», – відзначив Юрій Вицький.
У свою чергу контр-адмірал Тарасов передав хлопцям Кіровоградщини запрошення на службу, бо «хороші моряки ростуть в степах України – це дуже міцні і вірні військові, які не раз проявляли себе і довели свою відданість службі».
Світлана Томашевська, Перша електронна газета.