– Ціна он як підвищилась, а якість як була, така й залишилась! Я не хочу платити за тепло, якщо у квартирі узимку не можна загрітись! Чому не дають дозволів на автономки? Це – не справедливо!
Таким приблизно був лейтмотив кількох хвиль протестів мешканців міста, які вимагали безперешкодного надання дозволів на встановлення автономного опалення. Ці вимоги підхопила частина депутатів міської ради і стала використовувати їх, як один з аргументів протистояння і навіть блокування роботи органу місцевого самоврядування.
У будь-якій проблемі, особливо технічній, очевидно, пріоритетним має бути професійний, грамотний підхід, інакше ми ризикуємо просто перетворити усе навколо на руїну. У нашій недавній дискусії на ФБ на мій закид щодо загального, поверхового і такого, що дуже скидається на демагогію, підходу блокувальників до питання надання дозволів на автономки, один з лідерів протистояння Олександр Цертій відповів так:
“Я не робив би заяви, якби на 100 відсотків не був переконаний у їхній правильності. Мене дивують люди, які завзято і безапеляційно захищають неефективну систему централізованого опалення у сьогоднішному вигляді, через яку за допомогою грабіжницького тарифу викачують десятки мільйонів гривень з населення і міського бюджету. Ці гроші йдуть на вічне латання дірок, компенсацію величезних теплових втрат. При цьому реального підвищення енергоефективності і модернізації не відбувається, а людям лише постійно нав’язується думка: не можна відключатись від централізованого опалення, бо якщо відключимо, розбалансуємо її. При цьому що таке розбалансування ніхто не знає”.
Так таки – й ніхто? Що ж насправді відбувається у тій технологічній системі, на яку у буденному житті ми не звертаємо уваги, але яка об’єднує більшість мешканців міста і фізично, і функціонально. Адже хочемо ми того, чи ні, але при проектуванні та будівництві типових багатоквартирних будинків міста та більшості закладів соціальної інфраструктури, а також підприємств і державних установ закладався єдиний спосіб теплопостачання – централізований.
Ось що розповів заступник директора з капітального будівництва та інвестицій ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» Анатолій Таран:
“У нашому місті, на відміну від інших, склалась проблемна ситуація, пов’язана із масовим хаотичним встановленням автономок. Міжвідомча комісія міської ради надавала дозволи, всупереч нормативному документу – Порядку, затвердженому наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства. Звісно, відповідальності за це ніхто не ніс. Документом же передбачена можливість відключення від централізованого опалення цілого (!) будинку за рішенням загальних зборів мешканців, де усі власники приміщень мали б надати на це згоду. Отож, виникла критична ситуація з якістю теплопостачання споживачів, які залишились приєднаними до системи централізованого теплопостачання”.
Адже усі стояки та внутрішні розподільчі мережі гідравлічно пов’язані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку в цілому і будь-яке втручання в неї погіршує роботу всієї системи та збільшує втрати паливо-енергетичних ресурсів. Підприємства теплоенергетики, які експлуатують потужні централізовані системи, не мають технологічної можливості різко змінювати режими роботи складного теплоенергетичного устаткування та скорочувати свої витрати. А вони всерйоз збільшуються, адже при зменшенні абонентів, будинок однак слід опалювати, а це веде до даремних теплових втрат, запобігти яким у даній ситуації, неможливо! Результат один — необхідно підвищувати тарифи.
При цьому виникає купа проблем і перешкод у проведенні наладжувально-режимних робіт, а через це – й невиправданий, з точки зору споживача, холод у деяких квартирах. Люди справедливо обурюються, складають акти, а підприємство, виходить, несе усе більші й більші збитки, які рано чи пізно мають бути звідкись відшкодовані. Звідки? Здогадайтесь із трьох разів…
Гроші – це звісно, важливо для всіх. А як щодо здорова’я? Багатоквартирні будинки, які розраховані на системи централізованого опалення, не мають каналів для безпечного відведення і розсіювання у навколишньому середовищі продуктів згоряння, що утворюються в поквартирних системах опалення. Додайте сюди ще й повітрянепроникні склопакети, які ми встановлюємо для збереження тепла, та, на жаль, разом із ним, зберігаємо і шкідливі викиди.
За експертними оцінками за умови автономного теплопостачання приземна концентрація діоксиду азоту в повітрі населених пунктів у 20 разів більша, ніж при викидах через високі димові труби підприємств теплоенергетики. При цьому забруднення приземного шару атмосфери майже у п’ять разів перевищує норму гранично допустимої концентрації того ж діоксиду азоту. Ефективні ж системи очищення і розсіювання продуктів згоряння, придушення емісії або нейтралізації шкідливих викидів можливо застосовувати тільки на потужних централізованих джерелах. Яскравий приклад тому – Ужгород, де повністю зруйнована система централізованого теплопостачання та встановлені індивідуальні котли у багатоквартирних будинках. Із міста з однією з найкращих екологічних ситуацій в Україні він перетворився у місто, де забрудненість повітря — ніби у крупних промислових центрах, як Дніпро чи Запоріжжя.
Як повідомили у ДП “Кіровоградтепло” ТОВ “ЦНТІ УНГА”, кількість їхніх абонентів із більш ніж 50 тисяч зменшилась до 20401, що становить трохи більше 40 відсотків. До мереж підприємства підключені 97 житлових будинків, де централізованим опаленням користуються менше чверті загальної кількості власників квартир. Усе це призвело до зміни гідравлічного режиму в мережах та погіршення якості послуги теплопостачання.
Збитки через це підприємства тільки за перше півріччя цього року склали майже півтора мільйона гривень. Ще стільки ж становить вартість додаткових налагоджувальних робіт, які підприємство змушене виконувати всупереч нормам, аби менше страждали споживачі. Адже серед них – і лікарні, і дитячі садочки, і школи, і інші державні установи.
Нині міська влада діє зважено, надаючи дозвіл на встановлення автономок тільки тим власникам квартир, у будинках яких абсолютна більшість уже перейшла на індивідуальне опалення. Залучено також науковців для пошуку оптимального варіанту системи теплопостачання у місті. При цьому відповідальний керівник не може не враховувати, що теплопостачальні підприємства – це ще й майже тисяча робочих місць з відповідним соціально-економічним ефектом.
Та який би варіант не було знайдено, він, звісно, потребуватиме серйозних коштів та часу. Олександр Цертій, до речі, на моє прохання запропонувати конкретну модель, яка б, на його думку, була ефективнішою і вигіднішою і для споживачів, і для міста, поки що не відгукнувся. Бо це справді нелегко. Набагато простіше ламати популістські списи навколо проблеми, але у цьому випадку усім нам доведеться знову і знову наступати на ті ж, старі граблі.