Ще перебуваючи у Польщі з навчальним візитом разом з колегами-журналістами з усієї України, вирішила, що перший матеріал напишу про те, що найбільше вразило, врізалося у пам’ять і навіть викликало шок.
25 років тому поляки розпочали реформу місцевого самоврядування, яка, за словами їхніх експертів, стала найважливішою. Громадам було надано статус юридичної особи. Їхні права гарантовані Конституцією. Разом з повноваженнями на місця були передані кошти, таким чином політичні еліти втратили контроль над фінансовими потоками держави. У Польщі влада належить громадянам, – казали нам громадські активісти. І про це дуже добре пам’ятають ті, хто отримав право та можливість керувати. Не будеш дбати про людей, вирішувати їхні проблеми, звіряти з ними свої кроки, то втратиш довіру, а значить і владу.
І міська рада, і мистецький центр!
Коли українські журналісти зайшли у приміщення міської ради Легіоново (Мазовецьке воєводство), то були вражені. А де охорона? Чому при вході стоять велотренажери?
Фойє ради більше нагадує якийсь мистецький центр, бо тут виставлені картини місцевих художників. У залі на триста місць школярі з усього повіту дивляться виставу аматорського театру. І це все не фантазії, а приміщення ради нашого близького сусіда.
“Якби ми використовували це приміщення тільки під адміністрацію, то це була б моя остання інвестиція на посаді”, – сказав міський голова Легіоново при зустрічі з українськими журналістами.
Влада перед тим, як збудувати нове приміщення ради, провела інформаційну кампанію, цікавилася у людей, яким вони його бачать, що у ньому, на їхню думку, мало б знаходиться? Тобто саме мешканці вирішили, яким має бути приміщення для влади у Легіоново. Окрім того, що тут відбуваються виставки, конференції, театральні постановки та тренування на велотренажерах, приміщення міської ради здаються в оренду і таким чином влада заробляє кошти на його утримання.
У Легіоново дуже люблять креативити і приймати нестандартні рішення. Журналістам показали новий залізничний вокзал та парковку на тисячу місць біля вокзалу. Все це збудовано за кошти європейців та незначного внеску з бюджету міста. Парковка безкоштовна, кожен житель Легіоново чи навколишніх населених пунктів може залишити тут машину і поїхати потягом у справах чи на роботу до Варшави, яка розташована за 24 кілометри. Переваги: ви не стоїте у корках, а ще не платите за парковку у Варшаві, яка коштує 3 злотих за годину (21 грн). Так-от, поки ви чекаєте потяг до Варшави, ви можете сходити до бібліотеки, яка розташована на 2 поверсі вокзалу. Ми туди сходили, нам дуже сподобалося. Сучасні яскраві меблі, стелажі з книжками, дитячий куточок з іграшками. Побачили як мама грається з дітками. Зустріли і дорослих, які гортали журнали.
Місцеві польські журналісти, з якими ми зустрічалися, розкритикували рішення міського голови Легіонова. Побудував, але про дорожні каси забув. А найбільша критика дісталася міському голові за те, що він не узгодив рішення про будівництво вокзалу із Державною залізницею та за те, що фактично залізничним вокзалом керує завідуючий бібліотекою. Міському голові Легіоново пощастило із четвертою владою – тут вона не дрімає і активізує громаду. Місцеве опозиційне видання розповідало про те, як креативний міський голова хотів встановити за кошти бюджету пам’ятники свого друга-скульптора. Не вдалося. Ще був скандал пов’язаний з отриманням компенсації від держави за землю. Завдяки активній інформаційній компанії газети «To I Owo» люди отримали гроші.
Але факт залишається фактом – Роман Смагоржевський вже 14 років очолює Легіоново. Разом з громадою створили Стратегічний план розвитку міста і продовжують освоювати кошти Євросоюзу. Про вокзал, адмінбудівлю я згадувала, а ще нам показали величезний спортивний комплекс «Арену», збудовану теж за участю європейців. Пан Роман розповів, що коли вони думали, над родзинкою міста, то вирішили, що це буде місто активних спортивних людей. Звідси і велотренажери у приміщенні ради, і великий спортивний комплекс, і потужна жіноча гандбольна команда.
“Ми б багато не зробили, якби не були членами Євросоюзу і не отримували кошти безпосередньо на місця”, – зізнається пан Роман. І з цим важко не погодитися.
Найголовніше – це комунікація влади із жителями міста.
Міський голова містечка Зєльонки – у минулому журналіст. Він дуже добре розуміє, як важливо інформувати жителів, налагодити з ними зворотній контакт. У нашому місті живе 20 тисяч людей, більшість працює у Варшаві. Саме для них було найважче доносити інформацію про те, що відбувається у Зєльонці. Все змінилося, коли Інтернет став доступнішим. Влада цього польського міста стала ближчою до людей через сайт, сторінку у фейсбуці. Для старшого покоління залишаються класичні інструменти спілкування через газету, яку тут видають за кошти міського бюджету 5-6 разів на рік, а також через щорічний інформаційний бюлетень, який розсилається у конвертах на адреси жителів. Але на перше місце комунікації нині виходить фейсбук. Як нам розповіли у Зєльонці, це дуже мобільне джерело консультацій. Саме через фейсбук тут обговорюють, куди спрямувати кошти бюджету, приміром, на ремонт вокзалу чи на облаштування місцевого ринку? Такі дискусії набирають по 3 тисячі лайків. Через фейсбук обговорюють систему освіти Польщі, проблеми із місцями у дитячих садочках (тут теж вони існують) та інші питання.
Окрім цього, міська влада розсилає смс-ки на телефони жителів. Лише дві смс-ки на тиждень, щоб не виглядало як спам. У них: інформації про зустрічі, запрошення на консультації, а у випадку надзвичайних ситуацій – повідомлення про небезпеку. Зараз у базі даних міської ради 1350 номерів телефонів жителів. Кожен, хто хоче отримувати смс-ки, може залишити свої номери на сайті або у фейсбуці. Усі засідання міської ради, публічні зустрічі транслюються в режимі онлайн в Інтернеті. Комунікацією із жителями міста займається чотири людини, рада складається з 17 депутатів, а апарат ради з 70 осіб.
Щороку, і це розповсюджена практика у Польщі, міська рада Зєльонки оголошує конкурс для громадських організацій та ініціатив людей. З бюджету виділяється на реалізацію громадських ініціатив 8 млн. злотих. Ініціативи людей різні: це і будівництво дитячого майданчика, і створення Центру культури та спорту, ремонт доріг та інші важливі проекти. Проте усі журналісти без винятку зацікавилися дефібриляторами (апаратами, призначеними для ліквідації порушення серцевої діяльності шляхом впливу на серце електричного імпульсу), які були розміщені при вході у приміщення міської ради Зєльонки. Це теж ініціатива місцевих організації пожежників. До речі, руху добровільних пожежних дружин в Польщі вже понад 100 років. «Це дуже крутий проект, ми його підтримали, щоб рятувати життя людям», – сказав міський голова Зєльонки Гжегож Дудзік. За кошти бюджету було закуплено 5 дефібриляторів, їх встановлено у найважливіших місцях міста. Паралельно пожежна дружина проводить навчання серед людей, як надати допомогу за допомогою цього важливого медичного апарату.
Аналізуючи побачене, пригадалися слова польського експерта з питань децентралізації Мирослава Скірки, який чітко сформулював, які зміни відбулися у Польщі: «За чверть століття Польща пройшла шлях від бюрократичної моделі до моделі, де люди стали учасниками управління (моделі участі). Це дуже болісна реформа, але без децентралізації влади, повірте, не буде європейської України».
Створення матеріалу про досвід Польщі стало можливим завдяки Швейцарсько-українському проекту “Підтримка децентралізації в Україні” DESPRO та Фонду міжнародної солідарності «Solidarity Fund PL».