Нещодавно в Києві відбулася презентація етновиставки “Українська символіка: головні стереотипи і табу” за ініціативою Марини Сенчило та Валентини Клименко. У межах проекту організатори презентували фотоілюстрації, які відображають основні стереотипи про українську культуру.
Пише uamodna
Під час презентації відбулася дискусія за участі науковців, з-поміж яких Наталка Лещенко, Марія Пошивайло, Зоя Сташук, Юрій Мельничук та Марина Сенчило. Під час заходу спікери розкрили головні упередження щодо України і розповіли, як саме вони впливають на її сприйняття за кордоном:
“Через символічні речі, зокрема подарунки, ми транслюємо себе світу. Даруючи матрьошку чи булаву, ми демонструємо свою залежність від іншої країни. Міф про країну Чорнобиля, бандитів, проституток, селян і працьовитих гастарбайтерів живе і квітне. Додалася ще тотальна корупція. Мало хто вважає нас сильними й незалежними. Це переважно наші друзі, які знають нас та нашу землю і попри усі негаразди їдуть сюди. Вони готові подорожувати Україною, оскільки ми маємо цікаву історію і недорогий для них сервіс”, – розказала про основні стереотипи щодо українців засновниця компанії “Мрії Марії”, Марина Сенчило.
Окрім матрьошки, спікери обговорили й інші поширені стереотипи в українській символіці. Зокрема писанку, яку досі сприймають як будь-яке розписне яйце. Вишиванку, якою нині називають будь-яку сорочку з вишивкою. А також мак, який сучасні дівчата використовують як елемент прикраси чи одягу, не знаючи тлумачення цього символу.
“Мак – це квітка пам’яті та смутку. Історично, жінка вплітала у вінок цвіт маку, якщо в її сім`ї сталося горе. Зараз же у нас маки на кожному кутку, як у вінках, так і на одязі”, – розвінчала один із стереотипів Марія Пошивайло.
На думку учасників проекту, в нашій країні нині відбувається підміна понять. Україну через неправильне позиціонування за кордоном вважають досі залежною. Ми нехтуємо своїми традиціями, віддаючи підробні символи на конвеєр, і тим самим формуємо викривлене ставлення до української культури в середині країни та за її межами.
Проект “Українська символіка: головні стереотипи і табу” прагне спонукати українців бути собою та відмовитись від “мавпування”. Зараз організатори шукають однодумців, щоб здолати ще один стереотип про те, що українці не здатні об`єднуватися.
Символізм – це хованки від реальності.
“Зараз організатори шукають однодумців, щоб здолати ще один стереотип про те, що українці не здатні об`єднуватися”. Це найбільш важливо зараз для Українського народу. Дуже треба розвивати українську культуру, бо це є один з фундаментів об’єднання її громадян у політичну спільноту – суспільство Громадян України. Але для того, щоби це відбувалося розвивати саме українську культуру недостатньо. Очевидно, що у “Українського народу – громадян всіх національностей” (див. Преамбулу до Конституції України)існує більш багатогранна і об’єднуюча всіх основа – культура Українського народу. Єдність різноманіття – важка але необхідна для гармонії у суспільстві ціль для культурних діячів, політиків, всіх громадян.