«Значить так! Книжка Іздрика – 70 грн, книга Цілик – 50. Маю акцію – купуєте 2 за 100 грн. Як вам таке?» Ще 10 хв по початку презентації, а президент Міжнародної літературної корпорації «Meridian Czernowitz» Святослав Померанцев уже продає нові книжки.
А в креативному ІТ-просторі «KOWO» вже зібралось близько 70 глядачів, які очікують на початок заходу. Природжений реалізатор книжок уже розпродав усі примірники віршів Ірини Цілик, які брав для презентації, і, очевидно, задоволений цим. Тож, саме час починати.
Святослав вітається з публікою, коротко окреслює план сьогоднішнього вечора та представляє поетесу, яка буде виступати першою. Ірина Цілик, яка спершу справляє враження тендітної 20-річної студентки, насправді ж уже сформована українська письменниця, яка пише здебільшого зовсім не тендітну поезію. Її вірші відрізняються глибиною та внутрішньою силою.
“Взагалі, у нас в турі все відбувається так, що ми з Юрком читаємо вірші паралельно. Але я, на жаль, одразу після презентації мушу бігти на автобус, тому спершу я познайомлю вас зі своєю творчістю, а потім ви послухаєте Іздрика”, – каже поетеса.
Після коротенького знайомства, письменниця починає читати вірші зі своєї нової збірки. Різні розділи презентують абсолютно різні вірші, тож Ірина читає всього потроху: “Не дарма ж книга називається «Глибина різкості». Думаю, нам всім інколи не вистачає глибини та різкості у нашому житті”.
Поетеса розповідає про книгу та тур Україною, а також ділиться історією, яка пов’язана з Кіровоградом: “Одразу мушу розказати вам одну історію, коли я, насправді, трошки завинила перед вашим містом. Колись давно, кілька років тому, мене попросили написати текст для кіровоградського гімну. Його ще мав виконувати Діля. А я й кажу: «Написати я можу, але не була там ніколи, то нічого?» Сказали писати, то й пишу. Пробила по гуглу ваші визначні місця, то й написала якийсь текст. Хоч мене потім ще якийсь час гризло сумління за те, що так сталось. В місті не була, а гімн написала. Переслідувало відчуття незавершеності. Тож, я дуже рада нарешті опинитися у вашому місті”.
Після цієї розповіді, авторка знов читає поезії, а також відповідає на запитання читачів. Час спливає, тож настає мить для підпису книжок. Ірина дякує за затишну атмосферу та обіцяє повернутись до нашого міста. Після презентації письменниця поділилась враженнями від заходу у Фейсбуці: «Слууухайте, яка тепла зустріч! Не набулася з вами, чесно. Шкодую, що мала всього півгодини на виступ і втекла. Обіцяю – якщо ще запросите, читатиму багато)) А то “чому так мало?!” і відчуття незавершеності. Отже, до нових зустрічей у тому самому місті, але вже з новою назвою».
Після антракту настає зірковий час для Юрія Іздрика: “От ви мали щастя познайомитись зі Святославом Померанцевим, який тут позиціонує себе, як простий прораб культури. Насправді ж, це зовсім не так. Це ми з Ірою потрапили у літературне рабство до президента Міжнародної літературної корпорації «Meridian Czernowitz», тепер-от мусимо відпрацьовувати. До речі, Кіровоград – єдине місто, в якому виконали мінімальний райдер. Тобто, ми всі маємо окремі номери в готелі, а це, я вам скажу – справжнє щастя. Бо жити зі Славою – майже неможливо. Щоб ви розуміли, він, зараза, постійно співає”.
Хоча Іздрик і поїхав у тур зі своєю новою прозовою книгою «Summa» (книжка у співавторстві з Євгенією Нестерович), проте читав тільки вірші, які знав на пам’ять: “Слава називає мене майже сліпим пророком. Не можу нічого сказати з приводу «пророка», але про майже сліпого – щира правда. Саме тому читати текст з книжки я просто не в змозі”.
Після прочитання поезій, автор трохи розповідає про свою творчість: “Виходить так, що чимало моїх текстів потім стають піснями, в тому числі і піснями, які я виконую разом з Грицьком Семенчуком (проект «DrumТиАтр»). Хоч, на мою думку, вірші – це не дуже хороша основа для пісні. Ба, скажу більше – це взагалі найгірше для пісні. А взагалі – скажу так: всі ці інтерпретації моїх віршів, декламування кимось іншим – це все відверта лажа. Правильно свої вірші можу читати тільки я. А інших – повбивав би. А тепер слухайте, як це має бути. «Коли повертається світ спиною…»
Автор читає поезії, у перервах між декламуванням – розповідає про деякі моменти зі своєї біографії, відповіда на запитання слухачів, а також ділиться подробицями туру: “Досі не знаю, як я піддався на вмовляння поїхати в такий тур. Я, як правило, вилажу зі своєї мушлі тричі на рік – на Форум видавців, Книжковий Арсенал і Поетичний фестиваль «Meridian Czernowitz». Зараз точно можу сказати, що більше я на таке не поведуся. Найважче – це просто запам’ятати, де саме ти знаходишся. Бо в нас такий графік, що кожного дня – нове місто. Це інша публіка, інші враження, але коли це вже 16-та презентація, важко ідентифікувати, що це за місто. От навіть я запитував у Іри, яке місто було вчора. Виявилось, Черкаси. Тож, коли я приїхав до вас, то одразу запитав у дівчат-організаторок, чи є у вашого міста якась скорочена назва, яку використовують місцеві жителі. Так точно запам’ятав, що ми в Кірові (як у вас говорять кіровоградці), хоч, як я розумію, називатись місту так ще недовго”.
Після наболілої теми перейменування, Іздрик читає кілька віршів, а потім знову відповідає на питання глядачів.
– Ви ж розумієте, що Ви пишете попсу? – запитали з зали.
– Звісно. Я добре уявляю свою аудиторію. Можу сказати так – якщо вам подобаються мої вірші, то у вас, мабуть, не все гаразд з літературним смаком.
Протягом усієї презентації Іздрик не забуває підкреслено іронічно згадувати ім’я та посаду свого «провідника» Святослава Померанцева, чим викликає немало посмішок серед публіки.
Наприкінці письменник читає вірш «знаєш Лєна твоє волосся» та дякує за теплий прийом. Захід добігає кінця, тож настає час для автографів та фотосесій з іменитим автором. Після того, як останні поціновувачі творчості Іздрика отримують омріяне фото на згадку, презентація офіційно завершується. Останні некуплені примірники книг вже у валізі, тож ми спускаємось вниз. Вже там Іздрик ділиться враженнями:
– Здається, дуже мімішна презентація вийшла. Затишно, у вас приємна публіка. Ну що, дівчата, а тепер скажіть – це було того варте? Всіх цих зусиль?
– Однозначно, варте.
А Іздрикові жартівливі згадування імені та посади президента не минули даремно. Тема, яка так веселила присутніх, продовжилась і в соцмережах. Гість презентації Дмитро Бабак так відгукнувся про захід: «Щиро дякую організаторам за чудовий вечір. Ви та #президент_міжнародної_літературної_корпорації_Meridian_Czernowitz_Святослав_Померанцев спонсори мого гарного настрою 🙂 З нетерпінням чекаю на наступні ваші заходи.»
Для довідки:
Заходи відбуваються у рамках проекту «Мережа», організатором якого є Міжнародна літературна корпорація MERIDIAN CZERNOWITZ. Проект реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Протягом квітня-червня Юрій Іздрик та Ірина Цілик відвідають 25 міст. У кожному з них відбудуться дві події – прес-конференція для журналістів і презентація-дискусія. Супроводжуватиме авторів президент Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ Святослав Померанцев.
Партнери у м. Кіровоград: ГО «Спільна дія», креативний IT-простір «KOWO», готель «Зірка», Перша електронна, культурний проект «Типовий поет», електронний журнал «Штопор».
Вікторія Гапоненко для Першої електронної газети