На дерева у кіровоградському Дендропарку напала гусінь. Керівництво парку стверджує, що гусінь з’явилася на вихідних, тому вони ще не встигли конструктивно зреагувати на виклик природи. А оскільки оббризкувати дерева цього року не можна, бо це заборонено санітарними нормами, тому дерева планують рятувати вручну – оббризкувати ручними засобами. Але громадська активістка Надія Паливода скептично ставиться до такої роботи керівництва Дендропарку.
“Дерева жере гусінь, масово. Вона цього року долучилася до боротьби комунальних підприємств та любителів вивісок із зеленими насадженнями у місті, – пише на своїй сторінці у ФБ Надія Паливода. – Десятки дерев гинуть просто зараз, бо гусінь обгризає все листя, наступного року дерево засихає. У тій частині парку, яка з боку Волкова, кожне друге дерево вже сухе або всихає. Деякі стовбури повністю обліплені гусінню, як і земля під ногами. Люди звідти з криком тікають, бо вона безперервно падає на голову.
Кіровоградська активістка самостійно звернулася до керівництва парку з проханням врятувати дерева, але відповідь виконавчого директора Дендропарку її не надто задовольнила.
“…говорила з Віталієм Івановичем, виконавчим директором. Виявляється, гусінь з’явилася тільки на вихідні, тобто 2-3 дні тому, і в керівництві ще не встигли зреагувати; оббризкувати з повітря цього року не можна, це заборонено санітарними нормами (а раніше можна було), тому бризкають ручними засобами; точніше, нічого там не бризкають: “Ми оббризкали з боку Критого ринку, поступово продвигаємося далі”.
Із боку Критого ринку НЕМАЄ гусіні, вона з боку Волкова зжерла вже півпарку, причому рахунок іде на години, а не на дні. Сьогодні її в п’ять разів більше, ніж було вчора. Що за вид гусіні, директор не знає, чим бризкають – не назвав, – розповідає Надія Паливода. – Фотографії страшні, вживу це ще страшніше. Але в парку ніхто не боїться. Ніхто не бігає туди-сюди, не б’є тривогу. Працівники мирно пересаджують тюльпани з клумби на клумбу.
В ураженій частині парку, де просто зараз гинуть сотні дерев, не спостерігається жодних дій. Люди, які могли б допомогти, – або надто зайняті, або далеко живуть, або їм це нецікаво. Ну а ті, хто прийшли туди випити пива й поплюватися насінням, струшують гусінь з голови і не переймаються. Зрештою, цей парк буде саме таким, на який ми всі і заслуговуємо”.
